WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гнійні процеси шкіри та підшкірної основи - Реферат

Гнійні процеси шкіри та підшкірної основи - Реферат

прогресуванню захворювання.
Протягом 5-ї і 6-ї діб дрібні гноячки, які утворилися, зливаються між собою, інфільтрують тканину, захоплюючи все нові ділянки. У разі розкриття флегмони ув цій стадії з тканин виділяється зелений рідкий гній. У ділянці запалення виникає тромбоз дрібних судин, що може призвести до некрозу тканин (некротична флегмона).
Флегмони можуть бути спричинені аеробною, анаеробною і гнильною інфекцією, а також введенням під шкіру - частіше з метою скалічення, хімічних речовин (штучна флегмона).
Розташовуватися флегмони можуть над- і субфасціально.
Діагностика поверхнево розташованих флегмон не складна. Хворі скаржаться на біль і припухлість у ділянці запалення, загальну слабкість, зниження працездатності. В ділянці ураження спостерігаються прогресуючий набряк, ущільнення тканин, почервоніння шкіри без чітких меж, місцеве підвищення температури і зниження функції. Згодом за рахунок гнійного розплавлення і некрозу тканин щільний інфільтрат розм'якшується і з'являється симптом флюктуації - утворюється гнояк.
Паралельно з місцевими змінами погіршується загальний стан хворого. Прискорюється пульс, до 38-390С підвищується температура тіла. З'являється головний біль. Озноб, хворий втрачає апетит. У крові відбуваються зміни, що характерні для запального процесу.
Складніше діагностувати глибокі флегмони, коли не помітно змін на поверхні шкіри. У цьому разі часто допомогає промацування в глибині тканин щільного болючого утворення.
Флегмони часто ускладнюються лімфангітом, лімфаденітом, тромбофлебітом, бешихою, сепсисом. Залежно від клінічного перебігу розрізняють три види флегмон: обмежену, яка не має тенденції до поширення; прогресуючу, що швидко охоплює все нові тканини, спричинюється стрептококом або анаеробними мікробами; дерев'янисту, причиною якої є маловірулентні мікроби. Остання перебігає хронічно з надмірним розвитком сполучної тканини і незначним утворенням гною. Під час пальпації уражені тканини тверді, "дошкоподібні", неболючі.
Лікування флегмон проводять у стаціонарних умовах. У початкових стадіях захворювання (за наявності невеликого малоболючого інфільтрату з незначною температурною реакцією і змінами в крові) можуть бути застосовані консервативні методи: постільний режим, іммобілізація ураженої ділянки (кінцівки), внутрішньом'язове застосування антибіотиків, футлярні новокаїнові блокади, фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, кварц). За умови прогресування процесу не можна зволікати з операцією. Під загальною анестезією, одним або кількома розрізами флегмону широко розкривають, розрізують всі перетинки, з'єднують гнійні кишені, видаляють некротизовані тканини. Рану пухко тампонують, дренують. Залежно від реакції організму проводять загальне лікування різної інтенсивності.
Згодом рана очищується, з'являються рожеві грануляції, що дає можливість у низці випадків (якщо великі рани) накласти вторинні шви.
Абсцес - обмежене запалення із скупченням гною в різних тканинах, органах, оточене піогенною капсулою. Нагромадження гною в порожнинах організму (плевральній, жовчного міхура, червоподібного відростка, суглобі) називається емпіємою.
Абсцеси можуть розташовуватися в м'яких тканинах і органах. Розрізняють поверхневі і глибокі абсцеси. Поверхневі (частіше підшкірні) абсцеси діагностувати не складно, хоча клінічна картина багато в чому залежить від вірулентності інфекції і реактивності організму.
Спричиняють абсцес, як і флегмону, екзогенна або ендогенна інфекція. Крім цього, абсцеси можуть виникати у разі нагноєння гематоми, введення в тканини концентрованих розчинів лікарських речовин (анальгіну, магнію сульфату, кордіаміну).
Піогенна оболонка формується в процесі розвитку гнояка і складається із сполучної тканини, вистеленої із середини грануляційною тканиною.
Місцеві і загальні клінічні прояви у разі поверхнево розташованих абсцесів: місцева припухлість, болючість, почервоніння щкіри, підвищення температури тіла, озноб, тахікардія, зміни з боку крові тощо. Під час пальпації уражена ділянка м'яка, наявний симптом флюктуації. Ознаку цю виявляють за таким методом: по боках припухлості кладуть пальці обох рук, рівномірно натискуючи ними на неї. Після цього, утримуючи пальці лівої руки в попередньому положенні, правою рукою роблять не сильні поштовхоподібні рухи.
За наявності в тканині рідини (гною) ці поштовхи відчуваються пальцями лівої руки у зв'язку з переміщенням рідини.
Дещо складніше діагностувати глибоко розташовані абсцеси. В цьому разі, крім загальноклінічних ознак, болю під час глибокої пальпації, можуть допомогти спеціальні додаткові методи дослідження: рентгенологічний, ультразвуковий чи комп'ютерний. Іноді у діагностиці допомогають пункції.
Наслідки абсцесу можуть бути різними. Невеликий за розмірами абсцес за умови своєчасної повноцінної терапії може розсмоктатися, більший абсцес та несвоєчасно лікований проривається на поверхню шкіри ( у разі поверхневого його розташування) або в сусідні тканини, порожнисті органи, порожнини тіла. В окремих випадках абсцеси інкапсулюються. Довколо них утворюється товста капсула, гній згущується.
Лікування абсцесу хірургічне. Під місцевою анестезією чи різними видами інгаляційного і неінгаляційного наркозу гнояки розтинають. Для кращого відтоку гною гнояк бажано розтинати біля його дна. Після розтину гнояка і евакуації гною пальцем роз'єднують перетинки, розкривають можливі гнійні кишені. Гній беруть для бактеріологічного дослідження і визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Порожнину абсцесу промивають антисептичним розчином і дренують гумовими смужками та поліхлорвініловими трубками. Якщо не вдалося спорожнити його через основний розріз, абсцес дренують через додаткові одну- дві контрапертури. Після розтину абсцес лікують як гнійну рану.
Гострі гнійні абсцеси слід диференціювати з так званими холодними абсцесами. Вони зустрічаються у разі туберкульозу кісток або суглобів. Гній, який при цьому утворюється, розплавляє сусідні тканини і міжфасціальними щілинами спускається, нагромаджується в розташованих нижче ділянках, утворюючи абсцес (наприклад, за туберкульозного ураження хребта гній може спускатися на передню поверхню стегна). Абсцеси такі носять назву напливних. Оскільки вони не супроводжуються болем, місцевим і загальним підвищенням температури, гіперемією шкіри, їх називають холодними. Для них характерний тривалий, прихований, хронічний перебіг.Такі гнояги не слід розтинати, бо може приєднатися вторинна інфекція. Їх пунктують.
Бешиха - це гостре прогресуюче запалення власне шкіри або слизових оболонок із залученням у процес лімфатичних судин. Спричинюється частіше стрептококом групи А, який через пошкоджену шкіру або слизову оболонку проникає у лімфатичну систему шкіри, де розмножується. Частіше бешиха буває на нижніх кінцівках та обличчі. Належить до контагіозних захворювань. Виникненню інфекціїсприяють підвищена вірулентність мікробів і зниження реактивності організму.
Бешиха може ускладнювати перебіг інших гнійних процесів.
Проникнення мікробів
Loading...

 
 

Цікаве