WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гнійні процеси шкіри та підшкірної основи - Реферат

Гнійні процеси шкіри та підшкірної основи - Реферат


Реферат на тему:
Гнійні процеси шкіри та підшкірної основи
Найпоширеніші форми гнійних інфекцій шкіри і підшкірної основи можна викласти за такою схемою.
Фурункул - це гостре гнійно-некротичне запалення волосяного мішечка і сальної залози. Буває на тих ділянках, де росте волосся, де є багато сальних залоз (обличчя, спина). Спричинює його білий і золотистий стафілококи.
Розвитку фурункула сприяє низка умов: недостатня гігієна шкіри, незначні її пошкодження (ссадна, розчухування, роздавлювання), порушення обміну речовин (цукровий діабет, неповноцінне харчування, авітаміноз), загальне виснаження, нервово-психічна перевтома і ін.
Захворювання починається з появи на шкірі болючого утворення з волосяним мішечком у центрі. Шкіра в цьому місці почервоніла. Згодом з'являється болючий інфільтрат з некротичним стержнем. Осередок некрозу розплавляється, і утворюється невеликий гнояк.
У більшості випадків фурункул зумовлює незначні загальні прояви (загальне нездужання, незначне підвищення температури тіла, головний біль, втрата апетиту).
Спостерігаються незначний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули крові вліво.
На 7-му - 10-ту добу гнійний стрижень відшаровується, гній виділяється, і стан хворого поступово поліпшується. Гнійний кратер, що залишається, поступово очищується і заповнюється грануляціями.
Величина фурункула різна - від 0,5 до 2,5 см у діаметрі. Цикл розвитку і ліквідації фурункула триває в середньому 8-14 діб.
На особливу увагу заслуговують фурункули в ділянці обличчя. Це зв'язано з тяжким їх перебігом і можливим ускладненням. Інфекція з гнійного осередку через v. facialis, v. angularis, v. ophthalmica, plexus pterygoideus може проникнути в кавернозний синус і спричинити гнійний менінгіт або енцефаліт.
Хворі з фурункулами за відсутності ускладнень (за винятком локалізації фурункула на обличчі) лікуються амбулаторно. Залежно від стадії захворювання місцеве лікування може бути консервативним і хірургічним.
Шкіру довкола фурункула змазують 1% саліциловим спиртом і накладають на неї пов'язку з емульсією, що містить будь-який антибіотик (з групи пеніцилінів або синтоміцину).
У початкових стадіях фурункул опромінюють кварцом, УВЧ.
Не дозволяється видавлювати фурункул, бо це може призвести до поширення інфекції. Особливо небезпечні ці маніпуляції на обличчі.
У період гнійного розплавлення шкіру довкола фурункула змазують 70% спиртом і пінцетом видаляють гнійний стрижень. Потім фурункул лікують так само, як звичайну гнійну рану.
За наявності загальної реакції організму хворим внутрішньом'язево вводять антибіотики, перорально - сульфаніламідні препарати, полівітаміни. У разі інтоксикації проводять детоксикаційну терапію.
На особливу увагу заслуговує лікування фурункулів на обличчі, особливо в ділянці носа і верхньої губи. Воно повинно проводитися в стаціонарних умовах. Показане консервативне лікування: великі дози антибіотиків, опромінення кварцом, УВЧ, спокій. За появи набряку обличчя, лімфангіту, лімфаденіту, головного болю, поганого самопочуття деякі хірурги рекомендують широке його розкриття, а також перев'язку v. angularis, яка йде по губно-носовій складці до очної щілини.
У людей, які не дотримують особистої гігієни, за наявності чинників, що ослаблюють організм, авітамінозу, на шкірі різних ділянок тіла з'являються численні фурункули. Захворювання це називається фурункульозом. При цьому окремі фурункули перебувають у різних стадіях розвитку (одні тільки починаються, в інших утворюється гнійний стрижень, ще інші гояться).
Під час лікування фурункульозу основна увага повинна приділятись загальним заходам. Передусім треба з'ясувати причину виникнення фурункульозу. Хворим призначають висококалорійну їжу, дріжджі, вітаміни, антибіотики, дають поради щодо особистої гігієни. Для лікування фурункульозу деякі автори рекомендують проводити сеанси аутогемотерапії. Кров, узяту з вени в кількості 3-5 мл, вводять у сідничні м'язи. Маніпуляцію повторюють через 1-2 доби. Ефективне застосування стафілококового анатоксину, антистафілококової плазми, антистафілококового гама-глобуліну. Антибіотики призначають з урахуванням чутливості до них мікробів. Іноді проводять переливання свіжої консервованої крові, загальне опромінення кварцом.
Карбункул - гостре гнійно-некротичне запалення розташованих поруч волосяних мішечків, сальних залоз і тканин, що оточують їх, з некрозом шкіри і підшкірної основи. Спричинюється золотистим стафілококом. Особливістю карбункула є те, що він швидко прогресує, процес поширюється вглиб, у ділянці ураження виникає численний тромбоз дрібних судин, що призводить до некрозу тканин. У ділянці карбункула наявний різних розмірів інфільтрат, якій піднімається над поверхнею шкіри. Шкіра в цьому місці має багряно-синій колір. Через деякий час поверхня карбункула вкривається численими дрібними некротичними осередками, з яких виділяється гній. М'які тканини довкола інфільтровані, щільні, дуже болючі. Порушується загальний стан хворого: виражені явища інтоксикації, до 39-400С піднімається температура тіла, пульс частий (100-120 за 1 хв), язик сухий, обкладений. Може бути марення. У крові виявляються зміни, що характерні для запального процесу.
Карбункули частіше бувають поодинокими. Розміри їх різні - від 5 до 10 см у діаметрі. Виникають частіше у ділянці хронічного подразнення шкіри (поперек, потилиця).
Дуже тяжкий перебіг мають карбункули в ділянці обличчя, особливо у хворих на цукровий діабет.
Лікують карбункули переважно хірургічними методами. Під загальним знеболенням проводять глибокий хрестоподібний розріз. Видаляють некротичні тканини, рану промивають антисептиком і тампонують.
Флегмона - розлите гнійне запалення підшкірної основи. Флегмони можуть локалізуватися підшкірно, міжм'язево, заочеревинно, в малому тазу. Розрізняють поверхневі й глибокі флегмони. Залежно від локалізації вони мають специфічні назви: запалення навколониркової клітковини - паранефрит; навколопрямокишкової - парапроктит; тканин середостіння - медіастиніт; навколо лімфатичних вузлів - аденофлегмона.
Мікроби проникають у тканину гематогенним, лімфогенним шляхами та із сусіднього гнійного осередку. Часто причиною виникнення флегмони стає проникнення інфекції ззовні: травми, ін'єкції, проведені без дотримання правил асептики. Флегмона має тенденцію до поширення, причому як по горизонталі, так і вглиб через різні утвори у фасціях, якими проходять судини і нерви. Тоді поверхнева флегмона стає глибокою.
Розвиток флегмони має кілька стадій.
У перші 2 доби спостерігаються розширення судин, вихід із них у клітковину рідкої частини крові і скупчення в ній лейкоцитів (серозна флегмона). Під впливом своєчасного лікування всі ці зміни можуть мати оборотний розвиток.
Протягом 3-ї і 4-ї діб утворюються окремі дрібні гнійні вогнища, які не зливаються між собою. Під час розкриття тканин у цей час гною не виявляють, тканини мають набряклий вигляд, іноді -жовто-зелений колір (гнійна флегмона). На цьому етапі розріз тканин може запобігти
Loading...

 
 

Цікаве