WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хірургічна інфекція. Етіопатогенез. Клініка. Діагностика. Загальні принципи лікування - Реферат

Хірургічна інфекція. Етіопатогенез. Клініка. Діагностика. Загальні принципи лікування - Реферат

сальної залози. Причиною його найчастіше є стафілокок. Захворювання починається з появи на шкірі болючого утворення, що піднімається над рівнем шкіри, з волосяним мішечком в центрі. Шкіра в цьому місці гіперемована. Пізніше з'являється болючий інфільтрат з некротичним вогнищем у центрі. Через деякий час запальне вогнище розплавляється і утворюється гнійник. Загальний стан хворого помітно не страждає. У декого з'являється загальна слабість, температура тіла піднімається до 38,0°С, у крові невеликий лейкоцитоз, зміщення лейкоцитарної формули вліво. На 7-10-й день гнійний стрижень відторгається, гній виділяється, і стан хворого поступово поліпшується. Гнійний кратер, що_залишився, поступово очищується і заповнюється грануляціями.
На особливу увагу заслуговують фурункули, як і інші запальні процеси, розташовані на обличчі. Це пов'язано з тяжким їх перебігом і можливими ускладненнями. Підтвердженням цього є клінічне спостереження, наведене вище. Інфекція з гнійного вогнища через v.angularis, v.ophtalmica може потрапити до кавернозного синуса і викликати гнійний менінгіт або енцефаліт. Вона може бути причиною остеомієліту нижньої щелепи, поширитися гематогенно по всьому організму.
Іноді фурункули розташовуються на різних ділянках тіла, мають різні стадії свого розвитку. Такий патологічний стан називається фурункульозом. Причиною його є ослаблення захисних сил організму, анемія, недоїдання, авітаміноз, цукровий діабет.
Лікування звичайно консервативне. Фурункул закривають пов'язкою з антисептичною речовиною (фурацилін, дімексид, йодопіринова мазь та ін.). Показане обколювання фурункула розчином антибіотика з новокаїном. У випадках локалізації його на обличчі рекомендується стаціонарне лікування, спокій мімічній мускулатурі (обмежити розмову, рідка дієта), застосування фізіотерапевтичних процедур (сухе тепло, солюкс, ультрафіолетове опромінення).
У випадку абсцедування фурункула його слід розкрити оперативним шляхом. На обличчі це повинно здійснюватися суворо за показаннями, оскільки всяке оперативне втручання тут в неускладнених стадіях може призвести до порушення захисного бар'єру, проникнення і поширення інфекції, що збільшить небезпеку різних ускладнень.
Хворим на фурункульоз крім місцевого показане загальне лікування: аутогемотерапія, переливання крові, введення антистафілококової плазми, антистафілококового імуноглобуліну, вітамінів - тіаміну, аскорбінової кислоти, ергокальциферолу.
Карбункул (саrbunculus) - це гостре гнійне запалення розташованих поруч волосяних мішечків, сальних залоз і підшкірної клітковини. Етіологія така сама, як і фурункула. У кожному окремому фурункулі перебігають описані процеси. У зв'язку з цим через деякий час поверхня карбункула вкривається численними дрібними некротичними вогнищами, з яких виділяється гній. М'які тканини довкола карбункула інфільтровані, щільні, дуже болючі. Страждає загальний стан хворих. Виражені явища інтоксикації: до 39-40°С піднімається температура тіла. Пульс частий (100-120 на 1 хв), язик сухий, обкладений. Свідомість може бути затьмарена, марення. У крові виражені ознаки запального процесу. Дуже тяжко перебігають карбункули у хворих з цукровим діабетом.
Лікування хворих на карбункул тільки оперативне. Під загальним знеболюванням проводять глибокий хрестоподібний розріз. Висікають усі некротизовані тканини, рану промивають антисептичним розчином і пухко тампонують. Залежно від стану хворого проводять загальне консервативне медикаментозне лікування згідно з принципами, викладеними вище. Лікування виключно стаціонарне.
Абсцес (abscessus) - обмежене скупчення гною, оточене піогенною капсулою. Може розташовуватися в різних місцях: м'яких тканинах, порожнинах, органах.
Розглянемо лише підшкірно розташовані абсцеси. Причиною їх виникнення є інфекція, яка може проникнути ззовні - при травмах або з запальних вогнищ в організмі лімфогенним чи гематогенним шляхом. Клінічна картина поверхнево розташованих абсцесів досить типова. Скарги на біль, набряк, почервоніння шкіри, підвищення температури тіла, озноб. Об'єктивно спостерігається почервоніння шкіри, набряк, болючість, місцеве підвищення температури. Характерним для абсцесу є симптом флюктуації, який вказує на наявність у тканинах обмеженого скупчення гною. Суть його в тому, що при прикладанні пальців обох рук до поверхні абсцесу і здійсненні поштовхоподібних рухів однією рукою, вони відчуваються у вигляді хвилі пальцями другої руки на протилежному боці гнійника.
Довкола гнійного вогнища з клітин сполучної тканини утворюється грануляційний вал, який згодом перетворюється у піогенну капсулу.
Наслідки абсцесу можуть бути різними. При його невеликих розмірах він може розсмоктуватися; при більших та несвоєчасному лікуванні він проривається через шкіру назовні або в оточуючі тканини чи порожнини.
Лікування абсцесу оперативне і полягає у розкритті гнійника, спорожненні його від гною, промиванніантисептиком і дренуванні. Далі лікування як при гнійній рані.
Флегмона (phlegmone) - поширене гнійне запалення клітковини, яке має тенденцію до дальшого поширення. Флегмона може розташовуватися у всіх місцях, де є клітковина. Іноді, залежно від локалізації, вона має свої специфічні назви (запалення навколониркової клітковини - паранефрит, навколопрямокишечної - парапроктит, клітковини середостіння - медіастиніт і т.д.). У місці розвитку інфекції утворюється спочатку серозний, пізніше серозно-гнійний чи гнильний ексудат. Він просочує тканини, захоплюючи все нові ділянки. Тканини інфільтровані, пружні.
Характерні скарги на болючий набряк тканин. Вони ущільнені, шкіра над ними почервоніла. Місцеве підвищується температура. Загальний стан хворого погіршується. Прискорюється пульс, до 38-39°С підвищується температура тіла. З'являється головний біль, втрачається апетит.
Залежно від клінічного перебігу розрізняють три види флегмони: обмежену, яка не має тенденції до поширення; прогресуючу, вона швидко захоплює все нові тканини, викликається стрептококом або анаеробними мікроорганізмами; дерев янисту, причиною якої є маловірулентні мікроорганізми. Остання перебігає хронічно з утворенням сполучної тканини і незначним утворенням гною. Під час пальпації уражені тканини тверді, "дошкоподібні", неболючі.
На початкових стадіях захворювання за наявності невеликого малоболючого інфільтрату з незначною температурною реакцією і змінами в крові може бути застосоване консервативне лікування: антибіотикотерапія, тепло, фізіотерапевтичні методи. У разі прогресування процесу не можна зволікати з операцією. Під загальною анестезією флегмону широко розкривають, розрізають всі кишені і висікають некротизовані тканини. Рану добре дренують.
Лімфангіт (lymphangitis) - вторинне захворювання. У випадку, коли запальне вогнище не обмежилось, інфекція може проникнути в лімфатичні шляхи і викликати запалення їхніх стінок. Вогнищем інфекції можуть бути обмежені запальні процеси (фурункул, карбункул, флегмона, абсцес), різні травми: різані, колоті, укушені рани, подряпини, опіки.
У випадках локалізації лімфангіту в підшкірній клітковині він діагностується легко. Над шкірними лімфатичними судинами з'являється відчуття печіння, свербіння, незначна болючість. На шкірі - червоні смуги, які йдуть від вогнища інфекції до лімфатичних вузлів (звичайно від периферії до центру). За ходом цих смужок під шкірою пальпуються щільні болючі тяжі. Підвищення місцевої і загальної температури тіла. Як під час всякої іншої інфекції, порушується загальний стан хворого (частий пульс, озноб, головний біль, зміни у крові та ін.). Тяжкі форми лімфангіту можуть ускладнюватися абсцесом, флегмоною,
Loading...

 
 

Цікаве