WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хірургічна інфекція. Етіопатогенез. Клініка. Діагностика. Загальні принципи лікування - Реферат

Хірургічна інфекція. Етіопатогенез. Клініка. Діагностика. Загальні принципи лікування - Реферат

рази на добу, есенціале (10-20 мл).
5. Боротьба з недостатністю нирок. Для покращення сечовидільної функції рекомендується введення еуфіліну (1 мл 24% розчину), лазиксу (2 мл 1% розчину 3 рази на день), манітолу (15-20 г) внутрішньовенно. Добрий ефект дають двобічні паранефральні блокади.
6. Стимуляція неспецифічного імунітету здійснюється внутрішньовенним введенням гіперімунної антистафілококової плазми (250-300 мл), антистафілококового імуноглобуліну (5 мл внутрішньом'язово або внутрішньовенно), лейкоцитної маси здорового або імунізованого донора (400 мл), левамізолу, Т-активіну (5-10 мг внутрішньом'язово).
7. Нормалізація електролітного балансу і кислотно-лужного стану проводиться відповідно до результатів лабораторних досліджень. Для корекції використовують такі розчини: 1-3 % розчин калію хлориду, 0,89% або 10% розчин натрію хлориду, 3-4% розчин натрію гідрокарбонату або натрію лактату, трис-буфер 0,3 моляр, розчин (0,12-0,5 г/кг маси), 2 % розчин амонію хлориду.
8. Застосування протеолітичних ферментів. Протягом останніх років у випадках гнійно-некротичних процесів почали застосовувати препарати направленого впливу на ферментативні процеси в організмі (трипсин, хімотрипсин, террилітин, рибонуклеазу та ін.). В основі їх дії лежить здатність розщеплювати некротизовані тканини, розріджувати в'язкі секрети, ексудати, згустки крові.
9. У боротьбі з хірургічною інфекцією широко використовується гіпербарична оксигенація (застосування кисню під підвищеним тиском у спеціальних камерах). Вона усуває гіпоксію, покращує метаболічні процеси в організмі, функціональний стан паренхіматозних органів, зменшує інтоксикацію, підсилює дію протимікробних препаратів.
10. Гормонотерапія гнійної інфекції. У зв'язку з порушенням синтезу білка і підвищеною втратою його у хворих з гострою гнійною інфекцією, важливе значення має підсилення білкового анаболізму. Це досягається з допомогою анаболічних стероїдів (неробол, нероболіл, ретаболіл). У групу анаболічних гормонів можна віднести і інсулін.
11. Симптоматичне лікування - боротьба з болем (анальгін, димедрол, промедол, морфін, дроперидол), застосування препаратів, що підтримують функцію серцево-судинної системи (камфора, кордіамін, корглікон, строфантин, кокарбоксилаза та ін.), профілактика легеневих ускладнень (розтирання тіла, банки, гірчичники, дихальна гімнастика, інгаляції), харчування - продукти високої енергетичної цінності, догляд за шкірою, ротовою порожниною та ін.
Місцеве лікування запальних вогнищ на початкових етапах може вестися консервативно. Його мета - обмежити запальний процес, не дати можливості йому поширитися. Це досягається іммобілізацією ураженої ділянки, місцевим застосуванням холоду (звужуються судини, зменшується набряк тканин), різних фізіотерапевтичних процедур (кварц, солюкс, УВЧ, електрофорез), обколюванням запального вогнища розчинами антибіотиків.
Важливе місце при лікуванні гнійних захворювань займає пункційний метод. Він застосовується при лікуванні гнійних процесів суглобів, плевральної порожнини, перикарда, менінгіту.
Якщо після такого лікування хворому стає легше, біль поступово стихає, набряк зменшується, температура тіла знижується, показники крові нормалізуються, то консервативне лікування продовжують, заміняючи холод тепловими процедурами (сприяють розширенню судин і швидкому розсмоктуванню запального вогнища).
Якщо таке лікування не дає ефекту, набряк наростає, біль посилюється, температура тіла тримається на високих цифрах, погіршується картина крові, при поверхнево розташованих запальних вогнищах з'являється симптом флюктуації, тоді показане негайне оперативне втручання. Його мета - розкрити запальне вогнище, видалити некротизовані тканини, створити сприятливі умови для відтоку запального ексудату, застосування засобів, які сприяють очищенню і загоєнню рани.
Кожне оперативне втручання повинно бути забезпечене добрим знеболюванням. Це різні види місцевої або загальної анестезії. Знеболювання має забезпечити можливість повної ревізії рани, розкриття всіх кишень. Операція здійснюється за дотримання всіх правил асептики і антисептики. Розкриття гнійного вогнища повинно бути повним. Малі розрізи неефективні і вимагають часто повторних втручань. Після розкриття вогнища некротизовані тканини висікають.
Надалі важливу роль відіграє створення умов для евакуації запального ексудату. Для цього рану дренують гумовими дренажами, поліхлорвініловими трубками. Проте таке пасивне дренування не завжди сприяє повному відтіканню ранового ексудату.
Кращі результати дає активне дренування рани з промиванням її антисептичними речовинами. Воно полягає в тому, що в рану вставляють одну або кілька поліхлорвінілових трубок з численними отворами, залежно від кількості гнійних кишень. Промивання рани антисептиками (3% розчин борної кислоти, 0,5% розчин фурациліну, 0,1% розчин діоксидіну) здійснюється або самопливом, або за допомогою вакуум-апарата. Цей метод створює добрі умови для механічного видалення ранового ексудату, залишків зруйнованих клітин і бактерій.
Це може бути вакуумний дренаж Редона (закрита склянка з низьким тиском у ній), апарат Боброва (дві або три з'єднані між собою скляні банки або ампули, у яких шляхом переливання асептичної рідини із розташованої вгорі банки в нижню утворюється вакуум, який і забезпечує присмоктування ексудату) або звичайний гумовий балон ("груша"), під час стискання стінок якого в ньому створюється вакуум, який і зумовлює відсмоктування ексудату.
Таке лікування застосовують протягом 7-10 днів. Після очищення рану закривають ранніми абопізніми вторинними швами.
Ідеальним лікуванням гнійно-запальних процесів шкіри і підшкірної клітковини є повне висічення нежиттєздатних тканин і зашивання ран. До такої тактики необхідно відноситися обережно у зв'язку з можливими ускладненнями.
Гнійні захворювання шкіри і підшкірної клітковини
Дотепер ми розглядали загальні питання гострої хірургічної інфекції: етіологію, патогенез, класифікацію, клініку, загальне і місцеве лікування. Зараз ми познайомимо вас з її конкретними проявами, які частіше трапляються в хірургічній (у тому числі стоматологічній) практиці.
Почнемо з гнійних захворювань шкіри і підшкірної клітковини. Проілюструємо це таким клінічним спостереженням.
Хворий, 28 років, захворів 5 днів тому, коли біля основи нижньої губи видавив невеликий гнійник. Через два дні в нижній губі з'явився біль, вона розпухла. Ще через добу набряк поширився на підборіддя. До 38,5°С піднялася температура тіла. Пізніше запальний процес дійшов до краю нижньої щелепи. Стан хворого став тяжким. Пульс 110 на 1 хв. Лікарем поліклініки направлений у стаціонар. Під внутрішньовенним знеболюванням проведена операція: нижня губа розрізана до кістки. Хрестоподібним розрізом розкритий інфільтрат підборіддя. Після операції стан хворого кращим не став. Пульс 120 на 1 хв. Свідомість затьмарена, хворий неспокійний, зриває пов'язку. У легенях появилося багато вологих хрипів. У зв'язку з поширенням запального процесу на правій щоці зроблено два додаткових розрізи. Незважаючи на інтенсивну консервативну терапію, стан хворого прогресивно погіршувався, і на сьомий день він помер. На розтині крім основного захворювання виявлено двобічний гнійний плеврит, гнійне запалення ниркових мисок.
Яка трагедія сталася в організмі молодої людини, трагедія, яка була причиною смерті? Це гострий гнійний запальний процес шкіри і підшкірної клітковини нижньої губи, підборіддя і правої щоки. Про нього та інші подібні захворювання зараз і буде йти мова.
Фурункул (furunculus) - це гостре гнійне запалення волосяного мішечка і
Loading...

 
 

Цікаве