WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Кровотеча (класифікація, клініка, зупинка, ускладнення - Реферат

Кровотеча (класифікація, клініка, зупинка, ускладнення - Реферат


Реферат на тему:
Кровотеча (класифікація, клініка, зупинка, ускладнення)
Геморагія (від гр. haima - кров, rhein - текти) - вихід крові з органів серцево-судинної системи при порушенні їхньої цілісності.
У дорослої людини, залежно від маси тіла (кг), об'єму поверхні тіла (м2) міститься від 5 до 9 літрів крові. 60% її об'єму циркулює про кровоносним судинам і називається об'ємом циркулюючої крові (ОЦК). Інший об'єм знаходяться у депо (печінка, селезінка, кістковий мозок). Нагадую студентам про значення тих занять по анатомії, що відносяться до серцево-судинної системи.
Відділення ОЦК мають окремі методичні вимоги. Маємо багато методик визначення ОЦК. Формула для розрахунку належних величин ОЦК у чоловіків і жінок:
ОЦК чоловіків = 0,06 х М (кг) + 0,01 Р (см)
ОЦК жінок = 0,05 х М (кг) + 0,01 Р (см)
Питома вага ОЦК у корпоральному кровообігу:
артеріальне русло - 12%;
капілярне русло - 5%;
венозне русло - 60%;
русло коронарних судин - 11%;
мале коло кровообігу - 12%.
Одним з об'єктивних ознак стану корпоральної кровотечі: артеріальний тиск, що визначається методом вислуховування Короткого ва: систелічний артеріальний тиск, що характеризує роботу міокарда і діастолічний артеріальний тиск, що характеризує стан судини. Належні показники розраховуємо емпірично:
ДАД з = 100 + 0,7 В (рік), мм рт.ст.
ДАД з = 50 + 0,5 В (рік), мм рт.ст.
і середній артеріальний тиск:
АТ сер = (АТ с + 2 АТ д) : 3
Роботу серця і величину викиду крові визначає величина повернення крові до серця. Об'єктивно цю величину оцінюють величиною центрального венозного тиску (ЦВТ) = 7,0 - 8,4 мм рт.ст.
Грубі порушення в системі корпорального кровообігу настають при кровотечі. Кровотеча - це потік крові з кровоносних судин при ушкодженні чи порушенні проникності їхніх стінок.
Втрата крові представляє безпосередню загрозу для життя потерпілого і від швидких дій медичних працівників залежить його доля. Іноді при бурхливій кровотечі смерть настає і при відносно невеликій крововтраті (400-600 мл) і в зв'язку з гострим порушенням гемодинаміки. Це викликає раптовий дефіцит крові у серці, ОЦК перестає відповідати обсягу порожнини серця і настає його зупинка. Фатальним може бути також невелика кровотеча, якщо воно викликає порушення функцій життєво-важливих органів. Наприклад, крововилив у головний мозок викликає здавлення життєво-важливих центрів.
Об'єм кровотечі і її наслідки залежать від багатьох обставин. Велике значення мають вид і калібр ушкодження кровоносної судини, що визначають швидкість і об'єм крововтрати. Не менше значення має вид поранення - рубані різані рани кровоточать сильніше забитих. Інтенсивність кровотечі залежить також від ширини і глибини рани, її напрямку і локалізації.
Чоловіки переносять кровотечу гірше, ніж жінки, організм яких адаптований до крововтрати. Особливо чуттєві до крововтрати малолітні діти і старі. Велике значення мають фонові порушення загального стану організму, підвищений артеріальний тиск, а також хвороби і симптоми, що впливають на проникність кровоносних судин (сепсис, променева хвороба). Одномоментна втрата крові, що складає 4-4,5% відносно маси тіла, вважається смертельною.
Важкі кровотечі з рани спостерігаються при різних хворобах крові (гемофілія, тромбофілія, хвороба Верльгофа).
Деякі медикаменти, при їхньому тривалому вживанні, можуть підсилити кровотечу (аспірин, антикоагулянт), протизапальні засоби (індометацин, діклофенак).
Фактори зовнішнього середовища також підсилюють кровотечу (висока температура чи зниження артеріального тиску).
Класифікація кровотеч
Залежно від принципу, покладеного в основу, існує небагато практично значимих класифікацій кровотеч.
1 АНАТОМІЧНА, згідно якої виділяють артеріальну, венозну, капілярну, паренхіматозну і змішану кровотечу.
При артеріальній кровотечі кров червона, тече струменем, поштовхами (пульсує). Ушкодження не тільки великих, але і середніх по довжині артерій, може викликати гостру анемію і навіть стати причиною смерті. Артеріальна кровотеча сама не зупиняється (кровотеча із сонної артерії, а. gestua sin, найбільше небезпечно з аорти).
Для венозної кровотечі характерний темний колір крові, що тече рівномірно і не пульсує. Якщо ушкоджені великі вени чи має місце кровоносний застій, венозна кровотеча може бути сильною і небезпечною (стегнова, підключична вена).
Капілярна кровотеча звичайна не велике, кров просочується по всій поверхні рани, зупиняється, як правило, самостійно.
Паренхіматозна (вид капілярного) кровотеча з паренхіматозного органа, особливо з ушкодженої печінки чи селезінки, характеризується тим, що кровоточить уся поверхня рани. Внаслідок того, що судини, які кровоточать, фіксовані в стромі і не спадаються, воно зупиняється тяжко і часто приводить до гострої анемії (шов Кузнецова-Пенського).
2 ЕТІОЛОГІЧНА. Етіологічно кровотеча ділиться на механічні, нейротрофічні і токсикоінфекційні.
Кровотечу, викликану механічним ушкодженням стінки судини, позначають як Haemorragia perruptura. Ушкодження судин виникає не тільки в результаті травми чи операції. Спостерігаються розриви аневризматично розширених судин чи при високому артеріальному тиску, при низькому артеріальному тиску. Сильний кашель, повторна блювота, різного виду судороги, запори - короткочасно підвищують артеріальний тиск, унаслідок чого рвуться дрібні вени і капіляри (синдром Меллорі-Вейсса).
Патологічний процес (злоякісна пухлина, гнійник), діючи зовні на кровоносну судину, порушує його цілісність. Це позначається терміном H. per arrosiae. По мірі росту пухлини чи поширення патологічного процесу (виразка, гнійник), він може перейти на стінку кровоносної судини і пошкодити його, викликавши арозивну кровотечу.
Кровотеча унаслідок порушення проникності через неушкоджену стінку судини називають H. per diapedesin. Ці кровотечі нерідко спостерігаються при септичних станах і інших інфекційно-токсичних процесах. Подібну кровотечу можуть викликати зміни хімічного складу крові (гемофілія, тромбофілія й ін.).
3 КЛІНІЧНА. Крім зовнішньої і внутрішньої кровотечі, залежно від місця, куди виливається кров, розрізняють: внутрішньотканинне, коли кров виходить із судини і просочує навколишні тканини, викликаючи утворення петехій (дрібних крововиливів, ексхімозів і синців) чи скупчування в межтканинних проміжках, розсовуючи тканини й утворюючи гематому (пухлиноподібне скупчення крові, що може розсмоктатися чи довкола неї утвориться капсула і перетворюється у кісту.
Внутрішня кровотеча характеризуються висіченням крові в яку-небудь порожнину організму. Якщо порожнина має прямий зв'язок з навколишнім середовищем і кров з порожнини виливається назовні, то така внутрішня кровотеча називається відкритою (кровотеча з порожнини носа - epistaxis, шлункова - gostrorragia, легенева - haemaptoe, із сечових шляхів - haematurea, маткова - metrorragia, середньомозкова - encefalorragia).Якщо порожнина закрита і не має
Loading...

 
 

Цікаве