WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Асептика. Історія розвитку. Методи стерилізації, контроль за нею - Реферат

Асептика. Історія розвитку. Методи стерилізації, контроль за нею - Реферат


Реферат на тему:
Асептика. Історія розвитку. Методи стерилізації, контроль за нею.
План
1 Історія асептики.
2 Шляхи поширення інфекції.
3 Організація хірургічної діяльності.
4 Стерилізація, методи стерилізації.
5 Контроль якості стерилізації.
Хірургія протягом століть була не популярною. Через високу післяопераційну смертність її називали хірургічною інквізицією. Скальпель порівнювали з гільйотиною. Сімпсон (англ. акушер) казав: "Той, хто погоджується на операцію більше ризикує вмерти, ніж солдати в битві під Ватерлоо".
Усе змінилося із введенням антисептики в 1867 році Дж. Лістером. Система антисептичного лікування ран завойовувала клініку за клінікою, державу за державою. Але ще багато основ залишилося для скептиків. Навіть 7 років потому в 1874 р в еру антисептики вчитель Лістера Дж. Еріксен заявив: порожнина черепа, грудна і черевна порожнини для хірургії завжди залишаться недоступними.
Дійсно, накопичений досвід свідчив, що поряд із позитивними методами антисептика має і негативні сторони Так, нерідко спостерігався некроз тканин, особливо клітковини, у рані; досить часто зустрічалися дерматит, кон юктивіт. У хмарі карболової кислоти важко було дихати, бували отруєння.
На справді були праві ті, хто говорив: "Хірурги ціляться в мікробів, але попадають у живі тканини організму й убивають його клітини".
Заради справедливості треба сказати, що ці негативні сторони не методу антисептики, а антисептичного розчину карболової кислоти. Сам Лістер у 1871 р переконався, що карболка для організму не байдужа. Тому для удосконалення методу розчин карболки заміняли розчином сулеми 1:5000 (у Німеччині і називали метод сулемової антисептики), у Росії застосовували йодоформ (М.В. Скліфосовський), деякі шари пов'язки заміняли саліциловою ватою (С.П. Коломнін), використовували саліцилову кислоту 1:300. Але і ці антисептики не виправдали себе.
У 1880 р Брунс зі спостережень прийшов до висновку: основну небезпеку представляє контактна інфекція, а не мікроби повітря. Так вважав Лістер. Тому Брунс запропонує відмовитися від спрея.
Антисептичний метод Лістера панував у хірургії 15 років. У 80-х роках ХІХ сторіччя підготовлена наукова база і фундамент для нового етапу хірургії - асептики. Так, Луї Пастер на засіданні Паризької академії, звертаючись до хірургів, говорив, що інфекцію в рану вносить усе, що з нею стикається - вода, корпія, інструменти. Завдяки геніальним дослідженням Р.Коха (нім. мікробіолога) і Луї Пастера (фр. хіміка) по вирощуванню чистих культур бактерій, розроблені методи знищення мікробів високою температурою (кип'ятінням, водяною парою).
Установлено, що основний шлях інфікування ран контактний. Стали створювати перешкоди для інфекції. Головний принцип - усе, що стикається з раною, треба очистити від інфекції, це і буде стерильним.
У 1878 р Е.Бухнер запропонував стерилізувати хірургічний інструментарій кип'ятінням.
У 1882 р Ф.Тренделенбург у м.Бонні сконструював апарат для стерилізації матеріалу й інструментів водяною парою.
У 80-х роках (1886-1888) у Москві, Петербурзі, інших містах реконструйовані хірургічні клініки у відповідності до вимог часу (Суботін, Скліфосовський, Дияконов і ін.).
Ернст Бергман у Берліні модернізував клініку. Він зі своїм співробітником К.Шимельбушем сконструювали стерилізатори для кип'ятіння інструментів, удосконалили автоклав, металеві барабани "бікси" для стерилізації операційної білизни, перев'язного матеріалу.
Нові вимоги перетворили операційну: фраки були замінені на білі халати, що прали й автоклавірували. До речі, білий халат як спецодяг у хірургічних відділеннях, а потім, у цілому, у всіх медичних установах, вперше у світі з'явився у Росії. Це запропонував у 1872 р у Петербурзі професор Л.Л.Лєвшин на засіданні суспільства російських лікарів. Лише пізніше дану пропозицію впровадив у Відні Т.Більрот. Також у Росії вперше у світі в 1879 р почали виготовляти металевий інструментарій без дерев'яних ручок, то є придатним для кип'ятіння ("асептичні" інструменти).
Отже, з раною стикався вже тільки стерильний матеріал і інструменти.
Залишалися не стерильними руки хірурга. У 1885 р Кюмель першим підняв питання про знезаражування рук хірургів дезінфікуючими розчинами. У 1888 р Фюрбрингер запропонував свій спосіб обробки рук. Але незабаром виявилося, що знищити мікроби у всіх порах рук не вдається. Почалися пошуки інших можливостей.
У 1886 р Бладгуд увів гумові рукавички для захисту рук від інфекції.
У 1890 р Холстед у Нью-Йорку, а в Європі в 1892 р Цеге-Мантейфель почали застосовувати гумові рукавички для захисту ран від рук хірургів.
У 1890 р Берлін Х Міжнародний конгрес хірургів. На одному із засідань головував Дж.Лістер. З доповіддю про принципи боротьби з хірургічною інфекцією виступив Е.Бергман (1836-1907), у минулому професор університету в Дерпте, керівник однієї з клінік Берліна. Працюючи в Берліні, Бергман перепланував клініку згідно до вимог часу. Винайшов систему стерилізації усього, що стикається з раною: операційної білизни, інструментарію, дезінфекції рук хірургів і шкіри операційного поля. Основоположником асептики обґрунтовано вважається Бергман. Після доповіді до нього підійшов Лістер, пожав руку і сказав, що радий бути свідком блискучого завоювання в хірургії, що покладе початок нової ери.
Ця система одержали назву асептика (гр. а - без, septicаs - гнійний). У 1890 р асептика одержали офіційне визнання.
А с е п т и к а - це система заходів, завдяки якій виключається влучення мікробів у операційну рану. Асептика ґрунтуються на організаційних заходах, фізичних факторах, хімічних засобах, біологічних методах.
З тих пір дотримується основний закон асептики: усе, що стикається з раною - повинно бути стерильним.
Асептика дуже інтенсивно розвивалися і за 10 років витиснула антисептику. Введення асептики в корені перетворило хірургію.
Т.Більрот підсумував: "Нині малодосвідчений хірург, але з чистими руками і чистою совістю може досягти кращих результатів, чим раніше самий знаменитий професор хірургії".
Подією, що затвердила визнання антисептики й асептики, був ХІІ Міжнародний конгрес лікарів у Москві в 1897 р. Найбільше важливою проблемою конгресу бути безгнильне лікування ран. Було більш 10 тис. делегатів конгресу. Лікарі були уражені успіхами лікарської справи в Росії. Саме в ній у 1897 р М.Я.Вен?ямінов вперше у світі було запропонував застосовувати маски під час операції для попередження краплинної інфекції.
Хірурги початку ХХ століття віддавали перевагу асептиці. Так продовжувалося до І Світової війни. На театрі військових дій практично всі хірурги визнали розумним сполучення асептики й антисептики. З цього часу хірургія придбали риси, властиві сучасному її

 
 

Цікаве

Загрузка...