WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Антисептика. Історія розвитку. Види. Характерна дія їх використання - Реферат

Антисептика. Історія розвитку. Види. Характерна дія їх використання - Реферат

наукової хірургії, оперував почергово "гнійних" і "чистих" хворих в одному і тому ж драповому сюртуку. А в тому ж році на кафедрі факультетської хірургії Московського університету, якою керував М.В.Скліфосовський строге дотримання антисептики було законом. У 1885 р на I Пироговському з'їзді Скліфосовський зробив доповідь "Про успіхи хірургії під впливом протигнильного методу". Антисептичний метод лікування був особливо актуальним у період франко-пруської війни у 1870 р. Для армійських хірургів Лістер випустив брошуру. Але все ж його метод у первісному вигляді не знаходив повсюдного поширення. У подальшому Дж.Лістер переконавшись, що не повітря, а усе, що стикається з раною, є джерелом інфекції, відмовився від розпилення карболової кислоти і визнав антисептику.
А н т и с е п т и к а - це єдиний комплекс заходів, спрямований на знищення мікробів у рані і довкола її, у патологічному вогнищі, в організмі, зменшення вірулентності мікробів і обмеження їхнього поширення, збільшення імунологічного захисту.
Види антисептики: механічна, фізична, хімічна, біологічна, змішана.
Механічна антисептика займають основне місце в профілактиці ранової інфекції. Її ціль - знищити чи зменшити кількість мікроорганізмів у рані.
Прості гігієнічні заходи: гоління волосся операційного поля навколо рани; прийняття хворим душу чи ванни.
Механічна обробка ран - видалення з неї сторонніх тіл, крові, нежиттєздатних тканин, джерел бактерій і живильного середовища для їхнього розмноження.
Ще в 1836 р. російський хірург А.Чаруковський запропонував первинну хірургічну обробку ран. Він краї забитої рані висікав, перетворюючи її тим самим у різану й ушивав. Це не залучило достатньої уваги хірургів. При вогнепальних переломах подібну обробку рани уперше застосовував теж вітчизняний хірург К.К.Райєр.
Нарешті, у 1898 р. німецький хірург П.Фрідріх запропонував в перші години після поранення висікати краї, стінки і дно рани в межах здорових тканин (0,05-1,5 см) з метою (ціль - випередити розвиток інфекції ножем) видалення інфекції разом із тканинами, у які вона уже встигла впровадитися. На рану накладали шовк. Метод ввійшов у хірургію як первинна хірургічна обробка рани. Метод теж тривалий час не одержував поширення. І тільки в час I світової війни він став широко використовуватися. Він біологічно обґрунтований, дає прекрасні результати.
Механічне очищення рани шляхом промивання із широким дренуванням; механічним очищенням черевної порожнини (санація і лаважу) від вмісту шлунка при перфоративній виразці, чи кишкового вмісту при вогнепальному пораненні, чи перфорація кишечнику, ретельне промивання черевної порожнини від гнійного випоту.
Фізична антисептика. Ціль - створення у рані умов, несприятливих для розвитку бактерій; зменшення всмоктування токсинів бактерій і некротичних тканин.
Існує 3 шляхи: 1) відкритий метод ведення рани (висушування її), при цьому створюються несприятливі умови для життєдіяльності мікробів; 2) забезпечення відтоку ранового ексудату, гною. Засновано на фізичних законах. Завдяки цьому віддаляються мікроби, їхні токсини і продукти розпаду тканин. Це досягається з допомогою пов'язок з марлі. Її фізичні властивості (гігроскопічність, капілярність, усмоктуваність) викладені в монографії в 1894 р. М.Я.Преображенського. При пухкому тампонуванні рани з 10% розчином повареної солі підсилюється усмоктувальна здатність пов'язки. Крім того, такий розчин робить бактерицидна дія в рані внаслідок зміни осмосу. Після просочування відокремлюваним, особливо гнійним, тампони вже не виконують своєї функції. Тому необхідна часта (2-3 рази на добу) їхня зміна.
Для дренування рани широко застосовуються дренажі (по фізичним законам вони забезпечують відтік з рани): з гумових рукавичок, поліхлорвінілові трубки, катетери, нарешті з гуми. Останнє не бажано застосовувати. Було рішення Пленуму хірургів (ще Всесоюзного), щоб гумові трубки для дренування не використовувалися, так як вони рано тромбуються. 3) використання УФО (ультрафіолетового випромінювання) - бактерицидна дія променів на мікробні організми, заснована на явищі кавітації. Ультразвук завдяки фізичному (на мікробні тіла діють ударні хвилі зі швидкістю, вище швидкості звуку) і хімічному впливу.
Лазер (оптичний квантовий генератор) застосовується високої і низької енергії. При застосуванні променів лазера високої енергії: а) температура в тканинах досягається декількох градусів (виникає термічний опік тканин); б) у тканинах виникає "ударна хвиля", "вибуховий ефект" внаслідок миттєвого переходу твердих і рідких речовин у газоподібний стан. Унаслідок цього різко підвищується внутрішньоклітинний тиск; в) завдяки високій енергії променів на поверхні обробленій лазером утвориться стерильна коагуляційна плівка. Вона і перешкоджає усмоктуванню токсинів і поширенню інфекції. Промені лазера низької енергії змінюють хімічні реакції в тканинах: поліпшують обмінні процеси, підсилюють розмноження молодих кліток кісткового мозку, розвиток нових судин, мають судинорозширювальну і протизапальну дію. У дійсний час промисловість випускає хірургічні установки вуглекислотних і аргонових лазерів.
До фізичної антисептики можна віднести також метод електрофореза антисептичних чи речовин антибіотиків, діодинамічні струми (струми Бернара), рентгенотерапія.
Хімічна антисептика. Використання препаратів арсеналу хімічних речовин для знищення мікробів чи затримки їхнього розвитку в рані. До них відносяться хімічні речовини, що використовуються з різною метою: обробка рук хірурга й операційного поля хворого, стерилізації рукавичок, інструментарію, шовного матеріалу, дезінфекції наркозної, ендоскопічної і іншої апаратури, предметів догляду за хворими, приміщень і ін. Основні вимоги до хімічної антисептики: належні бути ефективні по відношенню до мікроорганізмам і безпечними для хворого; не дорогими; простими у вживанні; не втрачати ефективність при зіткненні з живими тканинами (invivo), а не тільки в пробірці(invitro).
Біологічна антисептика. Це цілий комплекс заходів, спрямованих на підвищення імунітету і захисних властивостей організму (введення вакцин, сироваток, анатоксинів, глобулінів, введення плазми, крові й ін., підвищення антитоксичної печінки, крові, посилене виділення з організму токсинів; введення протеолітичних ферментів, що сприяють загоєнню ран), а також діючих безпосередньо на мікроорганізми.
Змішана антисептика. У процесі лікування хворих як правило використовуються усі види антисептики. Прикладом застосування змішаної антисептики є сучасне лікування ран. Спочатку шкіру довкола ран обробляють антисептиком (хімічна антисептика), здійснюють первинну хірургічну обробку рани (механічна антисептика), її промивають антисептиком (знову хімічна антисептика), після ушивання рани до дренажу (фізична антисептика) вводять протиправцеву сироватку, призначають антибіотики (біологічна антисептика), при наявності інфільтрату через декілька днів призначають фізіотерапевтичне лікування (фізична антисептика).
Методи застосування антисептиків.
1 Поверхнева антисептика. Антисептик використовують поверхово через шкіру, слизові, у рану, при промиванні порожнин. Метод заснований на використанні антисептичних розчинів, порошків, мазей, емульсій, аплікацій у лікуванні ран у клініці очних
Loading...

 
 

Цікаве