WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальний догляд за хірургічними хворими. Гігієна медичного персоналу - Реферат

Загальний догляд за хірургічними хворими. Гігієна медичного персоналу - Реферат

видаляються. Промивання очей при накопиченні гною проводять за допомогою спеціальної скляночки - ундини, а за її відсутності користуються стерильними марлевими серветками. Очі промивають у напрямку від зовнішнього кута ока до внутрішнього, по ходу слізного каналу. Ходячі хворі самостійно миють вуха підчас щоденного ранкового туалету. Важкохворим медична сестра 2-3 рази на тиждень проводить туалет зовнішніх слухових проходів за допомогою ватних турунд, змочених в 2% розчині борної кислоти, соди чи в свіжій перевареній воді.
Ходячі хворі під час ранкового туалету самостійно очищають носові ходи. Важкохворим щоранку це робить медична сестра за допомогою ватної туруни. При утворенні у носі кірок їх не слід здирати, оскільки це може викликати кровотечу. Щоб розм'якшити кірки, треба ввести у кожну ніздрю трохи борного вазеліну або гліцерину. Через 2-3 хвилини ватною турундою обертальними рухами кірки видаляють.
При догляді за пацієнтом стежать чи не підвищується у нього температура тіла. Температуру тіла у хворого у лікарні вимірюють 2 рази на добу о 7°°-730 та о 1630-17°°.
Про стан серцевої діяльності до деякої міри можна судити за пульсом та артеріальним тиском. Найпростішим методом за простежуванням пульсу є його промацування, яке проводять там, де артерії розміщені поверхнево. Найчастіше пульс визначають на променевій артерії (на долонній поверхні передпліччя хворого біля основи великого пальця). Вимірювання артеріального тиску є важливим діагностичним методом. Для його вимірювання користуються різними приладами. Найбільш поширеним є тонометр. Вимірювати артеріальний тиск необхідно у визначені години (краще ранком).
При догляді за хворими з захворюваннями органів дихання необхідно стежити за частотою, глибиною та ритмом дихання. Отримані дані щодня записують в історію хвороби та позначають на температурному листку. Важкі захворювання серця призводять до розвитку явищ серцево-судинної недостатності. При затримці рідини в організмі відповідно зменшується виділення сечі. Тому медична сестра, доглядаючи за пацієнтами з захворюваннями серцево-судинної системи, нирок та інших органів, повинна вміти не тільки вимірювати кількість виділеної сечі, але й оглядаючи її визначити, чи не сталося в сечі якихось змін щодо кольору, прозорості тощо. Для визначення добового діурезу медична сестра готує посудину достатнього об'єму і наклеює на неї етикетку, на якій зазначає прізвище, ім'я, по-батькові хворого, назву дослідження, відділення, номер палати, дату. Ходячи хворим медична сестра пояснює, що після кожного сечовипускання в судно вони повинні виливати сечу в банку. Якщо хворий лежачий, то медична сестра повинна попередити про це санітарку.
Процедурний кабінет - спеціальне приміщення для проведення ряду медичних процедур, для яких необхідно зберігати правила стерильності. В процедурному кабінеті проводять венепункції для забору крові, ін'єкції, трансфузії, деякі медичні маніпуляції (плевральна пункція), а також визначають групи крові і резус фактор. Процедурний кабінет є як в стаціонарах (лікарнях, клініках, госпіталях), так і в амбулаторіях (поліклініках, медико-санітарних частинах). Перед початком роботи процедурна сестра проводить вологе прибирання приміщення. Після цього надягає стерильний халат, шапочку, маску, обробляє руки, розкладає стерильні бікси. Процедурна сестра спочатку проводить забір крові у хворих для біохімічних досліджень, визначає групу крові та резус-фактор, а потім заповнює і підключає системи для внутрішньовенних вливань. У першу чергу обслуговує важкохворих. Зміна білизни. Змінюють натільну та постільну білизну в стаціонарі один раз на 7-10 шиї після гігієнічної ванни і щоразу після забруднення. Мокру та від поту білизну слід прати, сушити її не рекомендується.
У 90% випадків в основі порушення здоров'я є порушення в обміні речовин і, отже, там, де немає правильно організованого харчування, немає раціонального лікування. Лікувальне харчування - застосування з лікувальною і профілактичною метою спеціально складених харчових раціонів і режимів харчування для хворих людей. Лікувальне харчування (дієтотерапія) будується на основі даних по фізіології, біохімії і гігієні харчування, зокрема знань про роль окремих харчових речовин і продуктів, значенні збалансованості і режиму харчування. Робота по забезпеченню лікувального харчування спирається на уяві про причини, механізми і форми протікання різних захворювань, особливостях травлення й обміну речовин у здорової і хворої людини. Особливе значення має знання лікувальних дієт. Лікувальне харчування - обов'язковий метод комплексної терапії, харчування хворого є тією основою, на якій варто застосовувати інші терапевтичні фактори. Там, де немає лікувального харчування, немає раціонального лікування. Лікувальне харчування може бути єдиним методом лікування, або одним із основних методів (при захворюваннях органів травлення, нирок, цукровому діабеті, ожирінні). В інших випадках лікувальне харчування підсилює дію різних видів терапії, попереджаючи ускладнення і прогресування хвороби (недостатність кровообігу, гіпертонічна хвороба і т.д.). При інфекційних туберкульозі, травмах, після операцій - лікувальне харчування сприяє підвищенню захисних сил організму, нормальному відновленню тканин, прискоренню видужання і попередженню переходу хвороби в хронічну форму.
Основним принципом лікувального харчування є: фізіологічна повноцінність і терапевтична специфічність з урахуванням патологічного процесу і характеру його протікання.
При побудові будь-якої дієти, повинні бути враховані наступні принципи:
" забезпечення фізіологічних потреб людини в харчових речовинах і енергії;
" облік біохімічних і фізіологічних законів, що визначають засвоєння їжі в здорової і хворої людини;
" облік місцевого і загального впливу їжі на організм;
" використання вхарчуванні методів оберігання, тренування, розвантаження і контрастних днів;
" облік хімічного складу і кулінарної обробки їжі, місцевих і індивідуальних особливостей харчування.
Використана література
1. Медичний енциклопедичний словник.Автор: Р.І. Вишневський, А.І. Троян, М. П. Зяблюк, А. М. Кудрицький.
2. Вирізки журналу "Медичний вісник" та "Охорона здоров'я".
3. Лікування та діагностика. - 2001 р. - №2. - С.33-38. Колесник М.І., Лапчинська І.І
4. Свиридов О.І. Анатомія людини. - К., 2001.
5. Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. - К., 1985.
6. М.Р.Сапин, Г.Л.Билич "Анатомия человека" книга 2 "Внутренние органы. Системы обеспечения (эндокринная, сосудистая, иммунная, нервная системы)" Москва, Оникс-Альянс-В 1999г.
7. Р.Д.Синельников "Атлас анатомии человека" том III "Учение о нервной системе, органах чувств и органах внутренней секреции" издательство "Медицина" Москва 1968 год.
8. Айземан Б. ?., Смирнов В. В., Бондаренко А. С. Фитонциды и антибиотики высших растений. - К.: Наук, думка, 1984. - 277 с.
9. Бетина В. Путешествие в страну микробов. - М.: Мир, 1976 - 271 с.
10. Билай В. И. Основы общей микологии. - К.: Вища шк., 1974. - 395 с.
11. Бойко А. Л. Экология вирусов растений. - К.: Вища шк., 1990. - 165с.
12. Букринская А. Г. Вирусология. - М.: Медицина, 1986. - 336 с.
Loading...

 
 

Цікаве