WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальний догляд за хірургічними хворими. Гігієна медичного персоналу - Реферат

Загальний догляд за хірургічними хворими. Гігієна медичного персоналу - Реферат


Реферат на тему:
Загальний догляд за хірургічними хворими. Гігієна медичного персоналу
Догляд за хворими, гіпургія (hypurgia) - це комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов успішного лікування хворих, а також полегшення їх стану і задоволення основних фізіологічних потреб організму. Догляд включає надання допомоги хворому в забезпеченні фізіологічних потреб його організму в їжі, воді, фізичній активності, фізіологічних відправленнях, у поліпшенні самопочуття при патологічних станах, зокрема, при нудоті, блюванні, задусі, кашлі, різноманітних больових відчуттях тощо. Догляд передбачає створення для хворого спокійної моральної атмосфери, сприятливих побутових і гігієнічних умов (оптимальна температура, достатні освітлення і провітрювання палат, зручна чиста постіль, необхідний мінімум предметів особистої гігієни, сигналізація). Особливості і об'єм заходів догляду залежать від загального стану хворого, характеру і ступеню важкості його захворювання, від визначеного лікарем режиму. Найважливіші завдання догляду мають бути спрямовані на активацію і підтримку резервних можливостей його організму в боротьбі з недугою.
Загальновідомо, що заходи догляду за хворими мають часто вирішальне значення в успішному лікуванні хворих і в усьому процесі їх одужання. Створення сприятливих умни перебування хворого в палаті, делікатне і тактовне ставлення до нього медперсоналу, своєчасне надання йому першої медичної допомоги - не лише обов'язкова умова успішного лікування, але часто ці заходи відіграють не меншу роль, аніж складна медична маніпуляція або процедура. Без перебільшення можна стверджувати, то раціонально організований догляд, насамперед у тяжкохворих, найчастіше вирішує характер перебігу недуги. Так, наприклад, за допомогою різних реанімаційних заходів можна вивести хворого із стану клінічної смерті, провести технічно складну операцію, але внаслідок порушення елементарних вимог режиму і невиконання заходів догляду, при незадовільному гігієнічному утвори манні, малорухливому стані у ліжку хворий може загинути у зв'язку з різноманітними ускладненнями (пролежні, запалення легень).
Догляд за хворими відіграє важливу профілактичну роль у розвиткові деяких захворювань та їх ускладнень. Так, своєчасно і правильно проведені заходи по догляду за шкірою або, наприклад, за слизовою оболонкою порожнини рота, здатні стримати розвиток трофічних або інфекційних уражень тканин, запальних захворювань ротової порожнини і шлунково-кишкового тракту. Тому в семантологічному відношенні поняття "догляд" і "лікування" спільного походження - від грецького therapeia, що означає одночасно і догляд, і лікування.
Маючи єдину мету - оздоровлення хворого, збереження і зміцнення його здоров'я, догляд і лікування нерозривні між собою. Вони є невід'ємною суттю загального лікувального процесу, взаємно пов'язаними і взаємодоповнюючими його ланками. Виконання заходів догляду вимагає не лише професійних умінь і навичок якісного в технічному відношенні проведення тієї чи іншої маніпуляції або процедури. Не менш важливе значення відіграє дотримання морально-етичних і естетичних норм відносин з хворою людиною.
Під впливом хвороби численні хворі часто стають легко збудженими, вразливими, іноді висловлюють несправедливі претензії, гостріше, аніж у звичайних умовах, реагують на обставини довколишнього життя і прояви своєї хвороби. В цих умовах виключно важливого значення набуває вміння медичного персоналу, в тому числі студента-медика і ліцеїста, проявити максимум уваги, милосердя, чуйності і співчуття до хворої людини, У кожній дії медичного працівника при виконанні заходів з догляду, в спілкуванні з хворим повинні проявлятися тактовність, ввічливість, щире бажання допомогти хворому в його стражданнях. Треба вміти завжди відшукати такі методи і засоби, які змогли б полегшити стан хворого, знайти слова, спроможні заспокоїти хворого і поліпшити його настрій. Натомість, необхідно настійливо вимагати виконання хворим призначень лікаря, а також інших необхідних лікувальних або діагностичних процедур. Медичний працівник повинен прищепити кожному хворому віру в цілющу силу призначень лікаря і оздоровчі можливості медицини, використовуючи для цієї мети могутні властивості слова. Великий медик древності Гіппократ так напутнював лікаря у його відносинах з хворим: "Все, що потрібно робити, роби спокійно і вміло... Хворого потрібно надихати по-товариськи, веселим, ввічливим словом. За необхідності строго і твердо відхилити його вимоги, в іншому випадку оточити хворого любов'ю і розвагою". Сучасний лікар у своїх професійних діях повинен керуватися цими мудрими повчаннями батька медицини. Загальнолюдські риси - ввічливість, тактовність, співчуття і самопожертва - важлива умова не лише суто лікарської діяльності, але й набуває великого значення і при виконанні обов'язків з догляду за хворими. Натомість, грубість, неуважність, неакуратність, черствість, гидливе, зневажливе ставлення до хворого спроможні зруйнувати сприятливий фон лікувального процесу, спричинити хворому психічну травму, загальмувати процес одужання і значно знизити ефективність лікувальних заходів. Такі моральні якості несумісні з етичними вимогами до медичного працівника.
Перші кроки студента і ліцеїста в клініці, перше їх знайомство з хворим повинні бути поєднані із засвоєнням ними основних правил і вимог медичної етики і деонтології.
Медична етика - відображення принципів моралі, гуманізму в діяльності медичних працівників. Вона встановлює і регулює норми моральної поведінки лікаря, медичної сестри, молодшого медперсоналу, їх стосунки не лише з пацієнтом, але й з його родичами, із співпрацівниками.
Особливості медичної етики, які відрізняють її від загальної, визначаються специфікою професійної діяльності медичних працівників і пов'язаним у зв'язку з цією обставиною їх особливим становищем у суспільстві.
Деонтологія (від грец. deon - належне, 1оgоs - вчення) - наука про моральні обов'язки медика в процесі своєї професійної діяльності. Деонтологія - частина медичної етики. Вона відображує моральні вимоги і визначає духовний кодекс поведінки медичного працівника у взаєминах з пацієнтами і своїми колегами по роботі. Засвоєння медичної етики і деонтології - обов'язкова умова професійної підготовки медика.
Оволодіння правилами і вимогами медичної етики і деонтології проходить через складний шлях морального і професійного удосконалення і самоудосконалення. У їх осягненні недостатньо лише одного покликання або лише наполегливої праці. Для забезпечення високого рівня морально-етичної і деонтологічної підготовки медичного працівника доцільне і важливе поєднання цих обох факторів. Високі моральні риси - гуманізм, чуйність, співчуття, почуття обов'язку, готовність до самопожертви, доброзичливість, інтелігентність, простота і скромність - не тільки бажані, але й конче необхідні професійні якості медика.
Тому засвоєння студентами і ліцеїстами норм і правил медичної етики ідеонтології необхідні не тільки для їх загального морального удосконалення, але є обов'язковою складовою частиною спеціальної, професійної лікарської підготовки.
Якщо стан недужої людини дійсно дуже тяжкий, наприклад, злоякісних захворюваннях, в інтересах хворого медичний працівник повинен
Loading...

 
 

Цікаве