WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Епідеміологія туберкульозу . Патогенез. Первинний туберкульоз. Туберкулінодіагностика - Реферат

Епідеміологія туберкульозу . Патогенез. Первинний туберкульоз. Туберкулінодіагностика - Реферат

працівників відповідних професій.
Вище зазначалось, що незважаючи на 80-90% інфікованість населення захворює на туберкульоз не більше 5%. Відомо, що у тваринному світі хворіють на туберкульоз 55 видів ссавців і 80 видів птахів. Безхребетні і пойкілотерміні (холоднокровні) захворюванню на туберкульоз не піддаються. Коні, верблюди, кози практично на туберкульоз також не хворіють. У зв язку з чим у народній медицині з давнини, а у науковій - з середини ХХ ст. молоко цих тварин застосовувалось для лікування сухот і приносило добрі позитивні наслідки. Отже, тварини, що не хворіють на туберкульоз, мають у своєму організмі якісьфактори природної резистентності. Безумовно, з огляду на обмежену захворюваність людей такі фактори маємо і ми. Встановлено, що резистентність людини до МБТ і до захворюваності визначається наявністю нейтрофілів крові, макрофагів крові (моноцити) і сполучної тканини (гістіоцитів), комплемента, пропердина, лізоцима, інферофена, метаболічних тканевих антибіотиків та ферментів. Особливе значення з останніх мають оксидази, ліпази та фосфатази. За активністю цих ферментів і визначається резистентність різних органів до туберкульозу: печінка, мозок, нирки, легені, лімфовузли. Чим більше зазначених ферментів, тим менша резистентність, отже - більша чутливість. Легені і лімфовузли "купаючись" у цих ферментах найлегше піддаються захворюванню на туберкульоз.
Разом з тим відомі деякі фактори, що міняють природну резистентність живого організму до туберкульозу. Ними є перш зав все вік. У людей період дитинства, період статевого дозрівання, похилий і старечий вік найбільш чутливі до туберкульозу. Умови зовнішнього середовища: запиленість, загазованість, забрудненість радіоактивними речовинами сприяє розвитку не лише туберкульозу легень, а й іншим позалегеневим формам туберкульозу. Харчування має значний вплив на зменшення резистентності, особливо при зменшенні у раціоні білків та збільшенні вуглеводів. Різноманітні нефізіологічні звички, змінюючи обмін речовин та стан ендокринної системи сприяють зменшенню резистентності (паління цигарок, надмірне та регулярне вживання алкоголю). Гормональні зрушення та функціональний стан центральної і вегетативної нервової систем. Має, безумовно, значення і статевий показник, але, на нашу думку, лише в тому плані, що впливає на захворювання через особливості щоденної роботи, перевантаження, звичок і таке інше. Виходячи з перерахованого, виділяються групи хворих із певними соціально-побутовими звичками, як такі, що більш схильні до розвитку туберкульозу. Їх іменують групами ризику на розвиток туберкульозу. До них належать наступні:
- хворі на ХНЗЛ;
- хворі із повторними пневмоніями;
- на цукровий діабет;
- на виразкову хворобу шлунка і 12-палої кишки;
- травматичні хворі;
- хворі після важких і травматичних операцій;
- наркомани;
- курильщики;
- алкоголіки;
- люди на різноманітні сексуальні збочення;
- хворі, що тривало вживають гормони;
- тривало вживають цитостатики;
- вагітність;
- хворі із природженими чи надбаними імунодефіцитами;
- ВІЛ - інфіковані;
- емігранти із країн з високою захворюваністю на туберкульоз;
- люди із віражем туберкулінової проби чи негативною пробою Манту.
Відзначаємо, що серед вперше виявлених хворих, таких, що відносяться до групи ризику не менше 90%. Це все треба враховувати при проведенні диференціальної діагностики і призначенні лікування. Не менш важливо враховувати при проведенні і протиепідеміологічних міроприємств та санітарно-гігієнічних заходів.
Отже, плануючи державні заходи по обмеженню і локалізації туберкульозу в країні, треба впливати саме на ці три перераховані ланки епідемічного процесу: джерело інфекції, шляхи передачі та чутливість популяції. Найбільш вразливою з цих ланок є перше - джерело інфекції. Ліквідувати його можливо своєчасним та адекватним лікуванням. Про це мова попереду.
До епідеміологічних показників, що вивчаються в нашій державі і в усьому світі належать такі наступні:
- інфікованість;
- захворюваність;
- хворобливість;
- смертність.
а) При цьому вивчається чутливість до туберкуліну, тобто кількість осіб, позитивно реагуючих на туберкулін до числа всіх обстежених у відсотках. Як правило, цей показник вивчається у дітей. За даними ВООЗ 1% інфікованих характеризує сприятливу епідеміологічну ситуацію стосовно туберкульозу. В нашій країні поки що цей показник сягає 14%. Зрозуміло, при вивченні даного показника не враховуються особи із післявакцинальними проявами
б) Захворюваність вивчається за відношеннями вперше зареєстрованих хворих протягом даного року ндо 100 тис. населення даного регіону.
в) Хворобливість - це загальна кількість хворих на активні форми туберкульозу на кінець року в розрахунку на 100 тис. населення.
г) Кількість хворих, що померли від туберкульозу протягом року на 100 тис. населення характеризує смертність. Цей показник залишається найбільш демонстративним, характеризуючи своєчасність виявлення хвороби, її характер та поширеність, можливості лікувального процесу та вплив держави на всі ланки туберкульозної роботи.
Із загальної кількості вперше виявлених біля 15% помирає протягом першого року лікування. Протягом перших трьох років помирає біля 35% хворих із вперше діагностованим туберкульозом. При цьому хворих працездатного віку помирає 75%. Більшість із них у віці 30-45 років. Загалом смертність за останні 15 років зросла майже в 4 рази.
До особливостей епідеміологічної ситуації в Україні належать:
- висока інфікованість;
- висока захворюваність і хворобливість;
- висока стійкість МБТ до антибактеріальних препаратів;
- алкоголізм, паління тютюну і токсикоманія;
- шляхи міграції із країн із дуже високою захворюваністю і хворобливістю;
- економічна нестабільність та економічні негаразди;
- відсутність відповідного юридичного законодавства, направленого на ліквідацію туберкульозу.
Використана література
1. Олеарчик Андрій Всесвіт хірурга.- Львів: Медицина світу - МС, 2006.- 800 с.
2. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна №494.- Харків: Основа, 2000.- 93с.- (Медицина; Вип.1)
3. Сердюк Александр Андреевич Глубинная медицина.- Запорожье: Дикое Поле, 2003.- 216с.
Loading...

 
 

Цікаве