WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вірхов Рудольф – вчений, клініцист, лікар (науковий реферат) - Реферат

Вірхов Рудольф – вчений, клініцист, лікар (науковий реферат) - Реферат

патологічній анатомії й експериментальній патології основи правильних медичних поглядів. З двома з цього кружка Вірхов особливо зійшовся, а саме з Рейнхардтом і Леубушером. І той, і іншої сталі незабаром співредакторами Вірхова в заснованих останнім двох погодинних виданнях.
Контакт Вірхова з Рейнхардтом виник спочатку на ґрунті наукових досліджень. Велика відповідність в основних поглядах на науку і життя зблизило їх ще більш, а потім це зближення перейшло в тісну дружбу. Вони сходилися майже щодня, і найчастіше їхні гарячі бесіди затягувалися далеко за північ. Працюючи з захопленням у новому напрямку, обоє вони бажали доставити новому природничонауковому напрямку повну і швидку перемогу. Могутнім засобом для цього могло служити підстава власного наукового органа. Особливо ратував за підставу нового самостійного журналу палкий Рейнхардт, у якому, як і у Вірхове, було живе прагнення до боротьби з науковою рутиною і її представниками, що ще наповняли ряди медичних факультетів.
"Точні дослідження" молодих берлінських патологоанатомів не знаходили собі притулку в медичних журналах, що існували тоді, на чолі яких стояли люди старого напрямку. Один журнал, наприклад, знаходив роботи Вірхова занадто хімічними і погоджувався друкувати їх, лише скоротивши й урізавши. Редакція іншого журналу повернула нашому автору його роботи й у відмовленні дала йому ще різні доброзичливі ради.
Одержання Вірховым прозектури в Charite остаточно спонукало обох друзів приступити до здійснення давно задуманого. Вірхов і Рейнхардт Вірішили заснувати свій орган. Але для журналу, крім розумової праці, потрібний і капітал; крім редактора, потрібний ще і видавець. Завдяки "комбінації щасливих обставин" останній незабаром знайшовся. До кружка Вірхова в цей час примкнув Зиґфрід Реймер, берлінський лікар для бідних, колишній, щоправда, трохи старше Вірхова і його друзів, але відданий усією душею новому руху. Він^-те і переконав свого брата, книгопродавца Георга Реймера, узяти на себе видання нового журналу. Підприємство представлялося трохи ризикованим. Вірхов і Рейнхардт, майбутні редактори, минулого "молоді і майже невідомі" у широких шарах медичної публіки. Для задуманого ними журналу, у якому передбачалося поміщати лише оригінальні, самостійні статті, навряд чи існували співробітники. З іншого боку, конкуренція була велика, тому що недоліку в медичних періодичних виданнях не було. Новий орган виступав з новими ідеями, а тому повинний був створити собі і нове коло читачів. Справа йшла адже про те, щоб "почати боротьбу за принципи і методи проти шкіл і авторитетів". Редактори наші, однак, не сумували і з твердою верою у власні сили й у чесну справу приступили до видання. У 1847 році вийшла 1-я книжка "Архіву патологічної анатомії і фізіології і клінічної медицини" за редакцією Вірхова і Рейнхардта.
"Інший журнал, - писав згодом Вірхов, - виникає завдяки спекуляції книгопродавца, завдяки відсутності занять і доходів у редактора, завдяки честолюбству бачити себе на чолі періодичного видання, чи небезкорисливому прагненню досягти високого і впливового положення. Працюєш, звичайно, тоді і сам, але ще охотнее надаєш іншим за себя працювати. Редактор заповнює дрібними статейками пробіли, веде суміш і пише фейлетонні чи замітки просто передруковує дисертації й інші статті і з усім комфортом забирає гроші і славу; важка ж робота з незначною чи винагородою навіть без усякої винагороди дається співробітникам".
Нічого подібного не було при виникненні нового журналу. Редакція, звичайно, мала на меті придбати за допомогою "Архіву..." вплив, але обоє редактори "знаходилися в тім щасливому часі життя, коли маєш незначні потреби, гарячою спрагою творчої діяльності, а тому і великою самопожертвою, і коли вплив у науці цінуєш незрівнянно вище особистого чи офіційного впливу".
У перших книжках нового органа з'явилися роботи переважно берлінських патологів, але вже незабаром під науковий прапор Вірхова стали багато видатні молодих учених, як німецькі, так і закордонні. "Вірховский Архів", як тепер усюди називають це видання, став міжнародним медичним органом і в даний час вже обіймає 150 томів. Перу Вірхова в його "Архіві" належить понад 200 наукові праці і керівних статей. З 1852 року, зі смертю Рейнхардта, редакція цілком перейшла до Вірхову.
Ім'я Вірхова швидко придбало заслужену і почесну популярність у науковому світі. Великій публіці, однак, воно стало відомо вперше лише з приводу його відрядження у Верхню Сілезію на епідемію тифу.
На самому початку 1848 року в прусских газетах стали всі частіше і частіше з'являтися кореспонденції про пануючу у Верхній Сілезії епідемії. Тим часом прусское міністерство народної освіти, що відає і духовними і медичними справами, не одержувало від місцевих медичних керувань ні звітів про природу цієї хвороби, ні навіть повідомлень про її існування. Коли ж преса повнилася усе більш і більш жахливими подробицями про цей голодний тиф, коли вже по всій Німеччині пронісся лемент про допомогу гибнущим від голоду й епідемії жителям Верхньої Сілезії, коли, нарешті, навіть міністерство внутрішніх справ визнало за необхідне вийти зі своєї звичайної байдужості до положення окраїн, тоді тільки міністр народної освіти Вірішив ужити заходів. Він поклав на вищого медичного чиновника свого міністерства доктора Бареца доручення "відправитися у Верхню Сілезію, щоб ближче ознайомитися зі спаленілою там епідемією тифу і з прийнятими проти її мірами, а також посприяти радою і справою розпорядницькій і виконавчій владі всюди, де це йому покажеться потрібним". Міністр внутрішніх справ коливався, однак, дати Барецу повноваження для дійсного втручання в справу. Крім адміністративної сторони питання, міністр народної освіти бажав, щоб епідемія була вивчена й у строго науковому відношенні. Для цього було потрібно відряджати яке-небудь компетентне обличчя. Вибір припав на прозектора Charite, доцента Вірхова.
18 лютого 1848 року Вірхов одержав від міністра доручення відправитися в уражені тифом місцевості. "Барец, - говорилося в розпорядженні Вірхову, - буде занадто зайнятий, щоб мати досить дозвілля піддати епідемію найближчому дослідженню в інтересі науки; тим часом, для довіреної міністру народної освіти частини лікарського керування важливо, щоб природа выступившей з такої страшної силою епідемії була й у науковому відношенні досліджена можливо ґрунтовним і образом, що обется успіх,". Це-те дослідження і було покладено на Вірхова.
19 лютого ввечері, напередодні свого від'їзду в Сілезію, Вірхов зайшов проститися до свого улюбленого вчителя і друга, Иоганну Мюллеру. Великий фізіолог був уражений тим, що Вірхов має намір піддати себе всім небезпекам голодного тифу. На це молодий учений резонно заперечив, що, через загрозливу близькостіфранцузької революції, і сидячи будинку не можна знати, як складуться обставини.
20 лютого Вірхов і Барец відправилися в шлях. Об'їхавши в супроводі Вірхова різні округи, уражені епідемією, Барец 29 лютого відправився назад у Берлін. Вірхов же, пробувши в одному містечку, де був
Loading...

 
 

Цікаве