WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Аборти, контрацептиви, евтаназія: проблеми і пошуки шляхів шанування життя - Реферат

Аборти, контрацептиви, евтаназія: проблеми і пошуки шляхів шанування життя - Реферат

зрозуміти, чому Церква засуджує аборти та евтаназію: в обох цих випадках йдеться про припинення людського життя. Але ж допоміжні репродуктивні технології начебто якраз навпаки - служать життю, допомагають зачати дитину в тих випадках, коли природне зачаття неможливе. Чому Церква їх засуджує?
Відповісти на це питання можна лише розглянувши, що в кожному конкретному випадку означають ці "допоміжні репродуктивні техноло_ії". На самому початку цієї доповіді я зазначив, що завдяки своїй особовій гідності людина має право бути зачатою у гідний людини спосіб, тобто - у подружньому єднанні в любові (а не бути продуктом лабораторних технологій) та виростати при своїх "тілесних", генетичних батьках. І дійсно, є допоміжні технології, які не порушують цього права, наприклад, стимуляція овуляції чи хірургія фалопієвих труб. Не порушує його і лікарська допомога при заплідненні в лоні матері, напр. хірургічне діставання яйцеклітини з яйника і поміщення її в матку, де вона природно запліднюється, або ж допомога у просуванні сперми (після подружнього єднання). І тому ці технології Церква не засуджує.
Якщо ж запліднення відбувається вже заздалегідь "зданою" спермою, то по-перше, тут вже дитина не зачинається внаслідок "єднання в любові" її батьків, а є "продуктом" лікарських процедур. По-лруге, постає питання, яким чином цю сперму отримали. Звичайно її отримують шляхом мастурбації, а таке дійство є морально злим, тому що воно позбавлене двох основних цілей людської статевості: "взаємного самовіддання в любові та справді людського продовження роду в любові" (Конгрегація Науки Віри, Пояснення "Persona humana" 9). Меншим злом було би запліднення спермою батька, добутою хірургічним шляхом.
Далеко серйознішим моральним непорядком є запліднення спермою донора. Крім моральної провини мастурбації, яка "суттєво протирічить доцільності [статевої] здатності", та використання порнографії для збудження донора, тут додаються ще й такі моральні застереження:
1.Дитина має право виростати при своєму тілесному батькові. У випадку запліднення донорською спермою дитину відразу позбавляється цього права, бо тоді вона виростає або при вітчимі, або взагалі без батька. "Позбавлення дитини її тілесних батьків є для неї великим особистим нещастям. При гетерологічному заплідненні ця доля є для дитини наперед запланованою". Однак "добро дитини" вимагає поставити його понад бажання мати дитину, інакше дитина стане засобом для сповнення цього бажання. "Права на дитину не існує". Це тим більше стосується лесбіянок і взагалі жінок, які відзначаються антипатичним, протиприродним ставленням до чоловічої статі. Вони нездатні до належного виховання дітей і дозволити їм це означає здійснити злочин супроти дитини.
2. Донорство сперми є завжди анонімним. Сперма підбирається лише за бажаними зовнішніми ознаками донора. "Те, що дитина може дізнатися про своє генетичне походження, не є ще жодною гарантією, що їй це дійсно повідомлять. ... Сумнівно, що таємницю такої "брехні на ціле життя" вдасться надовго зберегти. Якщо дитина все ж таки випадково дізнається правду, то навряд чи вдасться виміряти психічні наслідки та вплив на стосунки з її соціальними батьками".
3. "Якщо людське тіло трактувати серйозно, а не лише як матеріал, то запліднення чужою спермою є певного типу біологічно-генетичною подружньою зрадою, яка у свій спосіб суперечить єдності подружжя".
4. Моральної негідності додає ще і той факт, що донорство сперми здійснюється за грошову винагороду, перетворюючи його таким чином у джерело прибутку.
Однак найповажніші моральні застереження виникають по відношенню до репродуктивної технології, відомої як "запліднення в пробірці" (IVF), тому що крім морально негативних сторін, притаманних іншим технологіям (маніпуляція, негідний людини спосіб зачаття і т.д.), запліднення в пробірці є загрозою для зачатого людського життя. Перш за все, ніхто не може змусити жінку імплантувати вже запліднену зиготу. Вона може перед імплантацією захворіти, померти чи просто передумати. Що тоді станеться з осиротілим ембріоном - людською особою? У кращому випадку його заморозять, в надії, що колись знайдеться жінка, яка забажає його собі імплантувати (що врешті означає смерть ембріона, якщо такої жінки не знайдеться). У гіршому - його просто полишать вмирати, або використають як матеріал для експериментів, як біоматеріал чи джерело органів для інших людей, чи просто як сировину для косметики.
Далі: запліднення в пробірці завжди веде до смерті ембріонів, тому що по своїй суті ця техніка вимагає продукування більшої кількості ембріонів, аніж передбачається імплантувати. Це потрібно лікареві перш за все для того, щоби могти відібрати здорові (на його думку) ембріони. Таким чином, вже перед імплантацією з'являються "зайві" ембріони, доля яких, в кращому випадку - заморожування та малоймовірний шанс, що якась жінка забажає імплантувати собі відкинений лікарем ембріон, у гіршому - експерименти, смерть та "утилізація". Знову ж таки маємо розрізнення між людьми, "вартими" і "невартими" жити, що є "витонченою формою расизму, оскільки певним людям заперечується право на життя, хоча і не через їхню расу, то через їхній біоло_ічний ступінь розвитку". Далі, навіть, якщо буде осягнено у майбутньому таку досконалу техніку запліднення в пробірці, при якій вдасться уникнути попередньої селекції,залишається ще один ступінь селекції - в лоні матері. А саме: метою процедури є "витворення" однієї дитини. Однак, при імплантації лише одного ембріона нідація малоймовірна, отже, вся процедура може зазнати невдачі. Тому імплантовують кілька (три-чотири) ембріонів, з надією, що нідується хоча б один (і тільки один!). Така селекція у вигляді "конкуренції між ембріонами" є наперед запрограмована і "бажана". Багатоплідна вагітність вважається невдачею - у деяких клініках у випадку багатоплідної вагітності проводять селективний аборт. Таким чином, при заплідненні в пробірці завжди продукуються ембріони, смерть яких наперед передбачена і запланована.
Після навіть такого побіжного розгляду доходимо до висновку, що Католицька Церква, безумовно та незмінно засуджуючи згадані в заголовку цієї доповіді практики, не є "тираном", вона не зазіхає на свободу та щастя людей та не намагається над ними панувати, використовуючи для цього свій божественний авторитет. Якраз навпаки: Церква стоїть на сторожі гідності та життя кожної людини, незалежно від її віку, стадії розвитку, раси, стану здоров'я чи переконань. Церква прагне справжнього, об'єктивного добра для людей, навіть якщо вони цього ще не розуміють. І тільки в світлі цього прагнення добра можна зрозуміти засудження Церквою вищезгаданих практик.
ЛІТЕРАТУРА
1. Фуко М. Рождение клиники. - М., 1998.
2. Вековшинина С.В., Кулиниченко В.Л. Биоэтика. Начала и основания. - К., 2002.
3. Гиппократ. Этика и общая медицина. - СПб., 2001.
4. Бобров О.Е., Сластенко Е.Ф. Проблема жизни и смерти. Эвтаназия: убийство или милосердие? // Новости медицины и фармации. - 2004. - № 19-20 (159 - 160).
5. Матеріали III-го Архиєпархіального Собору Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви "Ісус Христос - джерело відродження українського народу"
6. Львів-Рудно Львівська Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа
Loading...

 
 

Цікаве