WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Аборти, контрацептиви, евтаназія: проблеми і пошуки шляхів шанування життя - Реферат

Аборти, контрацептиви, евтаназія: проблеми і пошуки шляхів шанування життя - Реферат

трактувати її як засіб для чого-будь). (Остаточно цю гідність та права можна обгрунтувати лише визнавши, що людина є духовною істотою, створеною на образ Божий. Матеріалістичні теорії, що трактують людину як згусток "високоор_анізованої матерії", ніколи не обгрунтують цієї гідності, і завжди є теоретичною підставою для тоталітарних, фашистських експериментів). Тому особа посідає:
" недоторканне право на життя - від початку свого існування і до його природного (біологічного) закінчення.
" право бути зачатою у гідний людини спосіб, тобто - у подружньому єднанні в любові (а не бути продуктом лабораторних технологій) та виростати при своїх "тілесних", генетичних батьках.
Що стосується питання про початок існування особи, таке важливе для моральної оцінки абортів, то відповісти на нього можуть - комплексно - сучасні ембріологія, філософія та богослов'я.
Сучасна ембріологія говорить нам, що життя людини починається з моменту злиття статевих клітин (точніше - з моменту злиття їхніх оболонок, ще до злиття ядер, бо вже з цього моменту статеві клітини починають функціонувати та розвиватися як одне ціле). З цього моменту, завдяки неповторному генетичному кодові, починається розвиток нової людини. (Таким чином, сучасна ембріологія спростовує улюбленого "коника" матеріалістів - знамените твердження Ернста Геккеля: "Онтогенез повторює філогенез", тобто, що в ембріональному розвитку людина начебто повторює еволюційний розвиток від "амеби" через рибу, амфібію, рептилію і т.д. аж до людини. У світлі досягнень сучасної ембріології це твердження є ненауковою нісенітницею). Це означає, що запліднена яйцеклітина є вже людиною, а отже - особою, хоча її специфічно особові здатності та особові акти (такі, як мислення, воління, любов, сміх і т.д.) проявляться далеко пізніше.
Належна філософія твердить, що людина є особою вже тому, що є людиною, що належить до виду homo sapiens sapiens, бо не існує індивідуумів цього виду, які не були би особами. Людські індивідууми можуть не виявляти специфічно особових здатностей та актів (мислення, свідомість, свобідна воля, любов і т.д.), але у такому випадку вони або ще нерозвинені, або хворі ("упосліджені"). Однак через те вони не перестали бути особами, бо ці здатності та акти хоча і є свідченням "зактуалізованості" особи, але не є необхідними критеріями особовості. Інакше ми прийдемо до абсурдних висновків, що людина, котра спить, пребуває в комі чи непритомна, перестала бути особою і втратила свою гідність та недоторкані права. "Незактуалізовані" людські індивідууми є особами на підставі вже того факту, що вони люди. Якщо би вони осягнули певний етап свого розвитку, чи якщо би було можливо усунути штучну перешкоду (хворобу), то особові якості би проявилися. "Особа" настільки радикально відрізняється від всього неособового буття, що неможливо, щоби щось стало особою, що не було нею від початку. Щось або є особою, або нею не є. Тому слід бути дуже уважним у вжитку слова "розвиток". Прихильники матеріалістичної візії людини розуміють"розвиток" як "набуття нових властивостей, яких перед тим зовсім не було". Натомість, сама етимологія та належне розуміння поняття "розвиток" вказують на те, що воно означає "розгортання", "розкриття" вже наявних у задатках (зачатковій формі) властивостей. Ніщо не може "розвинутися" у якусь істоту, якщо воно нею перед тим не було, якщо воно не мало задатків, тобто специфічних властивостей даної істоти у зачатковій стадії. (Наприклад, свинячий ембріон ніколи не розвинеться в людину, бо не має для цього задатків, а стане свинею, бо для цього задатки у нього є). Отже, якщо доросла зактуалізована людина є особою, то вона є нею від початку, тобто - від зачаття, і вже від цього моменту ій належать недоторканні основні права та специфічно особова гідність, притаманні дорослому. Якщо ми цього не визнаємо, то неминуче прийдемо до поділу людей на "вартих життя" та його "невартих". А це - специфічно фашистський спосіб думання, який привів, наприклад, до винищення 6-ти мільйонів євреїв.
Через те як Католицька, так і нез'єдинені "Православні" Церкви стверджують, що Бог творить неповторну безсмертну душу людини в момент зачаття. Навіть якщо прийняти тезу, що "духовність неможлива без мозку", то мозок вже є в генетичній програмі ембріона і починає інтенсивно формуватися. Тим більше він наявний у вже народжених осіб, щодо яких застосовують евтаназію. І якщо безсмертна душа як духовне начало в людині є єдиним життєвим принципом усіх життєвих проявів (включно з ростом, розвитком, трофікою тканин, відчуттями), то вона мусить бути наявною від самого початку - і відповідно, до завершення її тілесного життя. "Специфічно людська поведінка виявляється "не лише у самосвідомості чи в актах логічного мислення. Скоріше, кожний прояв життєдіяльності людини (в т.ч. і тілесний) є зумовлений розумною душею, яка визначає суть людини. Через те хибно вважати, що людина стає особою лише з моменту формування мозкових звивин, тобто, наприкінці другого місяця розвитку. Було б фатально зредукувати людськість до функціонування мозкових звивин! Тому що всі життєві процеси людини є типово людські, розумна душа мусить існувати від початку. Розумна душа є чимось засадничо цілим, сповненим, не таким, що перебуває в становленні. Тому особовість не виникає поступово у відповідності зі зростанням активності мозку. Навпаки, це особовість є підставою всього людського життя та його розвитку". Тому ембріон втішається всіма правами та гідністю дорослої особи і обходитися з ним слід лише у відповідності до цієї гідності та прав. Сказане про людину на її ембріональній стадії розвитку стосується рівно ж і вже народжених, дорослих людей, які внаслідок хвороби, непритомності чи старості не виявляють тих специфічно особових здатностей. Хвороба чи непритомність не є ознакою відсутності особовості, а лише перешкодою для її прояву.
І тільки на підставі таких або подібних роздумів можна зрозуміти, чому Церква так однозначно і незмінно засуджує аборти та евтаназію (а отже- чому Боже Об'явлення та Заповіді мають саме такий зміст, а не інакший). Вона засуджує їх як злочини проти створеної, бажаної та шанованої Богом особової природи та особової гідності людини, такі поширені, нажаль, в сучасному світі (аборти - повсюдно і "легально", евтаназія - дотепер легалізована тільки в Голандії, однак доволі широко практикована і за її межами). За словами Андреаса Ляуна:
Сьогодні в Ценральній Європі багато говорять про голокост, виявляють рішучість "надолужити" минуле і карають найменшу спробу [його] "поновити". Але одночасно вбивства тривають далі, тільки іншими засобами, вони стосуються інших груп [людей] та узаконені відповідним законодавством. ... Сучасна держава попадає на "шлях субстанційного тоталітаризму", тому що вона таким чином усуває "принципи суттєвої рівності" всіх та під личиною законності перетворюється в "тиранічну державу".
На відміну від і в різкому контрасті до нині панівного та "легального" духу часу Католицька Церква захищає гідність та життя людини, незалежно від того, на якій стадії розвитку чи у якому стані здоров'я та свідомості вона перебуває. Тому і заявляє ще Папа Павло VI в Енцикліці "Humanae vitae" :
Ми мусимо ще раз офіційно заявити: пряме припинення вже розпочатого процесу розвитку дитини в організмі матері, передусім
Loading...

 
 

Цікаве