WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Світова медицина та фармація в ХХ столітті (рефера) - Реферат

Світова медицина та фармація в ХХ столітті (рефера) - Реферат

викликає грип. М. Вейнберг (1868-1940) заклав початок вивчення збудників анаеробних інфекцій і в 1915 р. приготував перші зразки протигангренозних сироваток. На початку ХХ ст. стали проводитись дослідження з вивчення паразитарних інфекцій (тифів). В 1909 р. французький паразитилог Ш.Ніколь (1866-1936) прищепив плямистий тиф шимпанзе і експериментально ствердив, що носієм збудника є платяна вош людини. Цією проблемою займались також американський мікробіолог Г. Ріккетс (1906-1910) та чеський паразитолог С. Провачек.
Майже одночасно з мікробіологією виникла імунологія - наука про захисні, головним чином, специфічні, реакції організму, їх природні закономірності і практичне використання. На цьому грунті були створені вакцини проти ряду інфекційних хвороб. Французький мікробіолог А.Кальметт (1863-1933) створив першу живу протитуберкульозну вакцину (вакцина БЦЖ). Вона була також запропонована для діагностики туберкульозу. Надалі імунологія розширила використання біохімічних і фізикоматематичних методів включно з радіоактивними.
Продовжувалось дослідження збудників хвороб - дрібних внутрікліткових паразитів, що отримали назву вірусів. Розвиток вірусології тісно пов'язаний з відкриттям електронного мікроскопа. Вірусологами відкрито низку збудників хвороб, розроблені специфічні методи профілактики вірусних інфекцій, створені вакцини з живих або вбитих збудників проти поліомієліту та жовтої лихоманки.
Наприкінці ХІХ ст. українським фізиком І. Пулюєм (1845-1918) та німецьким фізиком К. Рентгеном (1845-1923) були відкриті Х-промені. Вони ввійшли в практику під назвою рентгенівського проміння. Подружжя Жоліо-Кюрі в 1943 р. відкрило явище штучної радіоактивності і вивчило способи застосування радіоактивних ізотопів для дослідження різних процесів в організмі. Явище радіоактивності отримало широке застосування для експериментальних досліджень, діагностики та лікування в біології, медицині. Обидва відкриття сприяли розвитку рентгенології, радіології, радіобіології та інших суміжних дисциплін.
Приведені дані свідчать про те, що розвиток природничих наук на грунті технічного прогресу обумовили значні успіхи, які об'єктивно створюють необмежені можливості розвитку цих наук.
2 Клінічні дисципліни
Досягнення медико-біологічних, технічних наук та природознавства сприяли розвитку клінічних дисциплін, прискоренню їхньої диференціації і вузької спеціалізації, виникненню концепцій щодо діагностики, лікування і попередження хвороб, розробці і впровадженні нових лікувальних засобів.
Розвиткові клініки внутрішніх хвороб сприяла їхня зростаюча технічна озброєність. Після другої світової війни в медичну практику впроваджуються мічені атоми. Поширюється електронна діагностична апаратура. З клініки внутрішніх захворювань відпочкувався дочірній розділ - кардіологія. Призвідцями кардіології вважаються англійський клініцист Дж. Маккензі (1853- 1925) та німецький терапевт Ф. Краус (1858-1936), що описав основні показники електрокардіограми здорового і хворого серця.
Арсенал діагностичних засобів і методів лікування в кардіології суттєво розширився. З'явилося нове покоління електрокардіографів з мікропроцесорним управлінням, комплексні системи для поліклінік і стаціонарів, які дозволяють проводити ехокардіографію з автоматичним розрахунком показників. Створені кардіомоніторна техніка, комп'ютери для оцінки роботи серця, магнітнорезонансна томографія, що дозволяє бачити серце, його стінки, перетинки і порожнини. Нові обрії в діагностиці відкрили ехокардіографія, радіонуклідні методи тощо.
З-поміж серцевої патології вельми широке розповсюдження має аритмія. Раптова смерть від фібріляції або неузгодженого скорочення м'язевих волокон серця хвилює вчених всього світу. Для дефібріляції спочатку був створений препарат - етмозин, потім ще більш ефективний препарат - етазіцін. Завдяки йому стало можливим лікувати тяжкі форми аритмій, які раніше не піддавались медиментозній терапії.
Вагому роль для своєчасного лікування серцевих захворювань мають впроваджені в практику спеціальні діагностичні програми для полікдінічної служби. Вони включають мінімальне коло досліджень, спрямованих на виявлення перших ознак серцевої недостатності з наступним ефективним лікуванням.
В ХХ ст. була вирішена проблема очищення крові та інших рідин організму від токсичних речовин, які через паталогію нирок і печінки не могли бути нейтралізовані. Цьому сприяло відкриття і синтез т. з. сорбентів, які поглинають токсичні речовини. Сконтруйована та удосконалюється спеціальна апаратура, яка виконує функції печінки або нирки ("штучні печінка і нирка").
Знайшов застосування новий діагностичний метод - теплобачення. З допомогою спеціальних оптико-електроних приладів - тепловізорів - можна вловити навіть початкові стадії запальних процесів, пухлин і судиних ушкоджень. Це обумовлено тим, що, залежно від підвищення чи пониження місцевої температури, на фоні звичайних обрисів органа чи кінцівки, посилюється чи, навпаки, ослаблюється яскравість світіння на місці патологічного процесу. Цей метод наближається до ідеального, оскільки він нешкідливий, безкровний і неболючий. Теплобачення дозволяє одночасно отримати анатомо-топографічні та функціональні дані про уражену зону.
Велике розповсюдження в клінічній медицині отримав метод гіпербаричної оксигенації, тобто утримання хворого в атмосфері з підвищеним тиском кисню. Тоді в крові пацієнта кисень переносять не тільки звичайні носії - еритроцити, але й сама плазма. Це зменшує кисневе голодування тканин, властиве багатьом захворюванням, особливо серцево-судинним. В окремих випадках такі операції, як реконструкція клапанів чи судин серця, виконуються в бароопераційній. При цьому насиченість киснем організму хворого настільки може бути високою, що дозволяє проводити операцію з припиненням кровообігу протягом певного часу.
Останні десятиріччя також характеризуються широким впровадженням в практику ендоскопічних методів діагностики, зокрема, з використанням гнучких фіброендоскопів. Зростає і лікувальна роль фіброендоскопії в зупинці кровотеч, видаленні патологічних утворень.
В ХХ ст. досягла розвитку педіатрія - наука про здорову дитину, дитячі захворювання та заходи щодо боротьби з ними. Відкрито спеціальні лікарні для дітей. Була створена потужна система охорони здоров'я дітей. Особливих успіхів у зниженні смертності немовлят досягли Японія та скандинавські країни.
В галузі дитячої інфекційної патології чільне місце належить австрійському патологу і педіатру К. Пірке (1874-1929). Його праці присвячені вивченню алергічних явищ і туберкульозу у дітей. Ним розробленадіагностична шкірна реакція на туберкульоз.
Видатних успіхів в ХХ ст. досягла хірургія. Удосконалення наркозу, антисептики і асептики, застосування штучного знекровлення, дозволили проникати в різні ділянки людського тіла, подовжити оперативне втручання. Розвинулась оперативна хірургія. У витоків новітної хірургії стоїть видатна постать Т. Кохера (1841-1917). Він важав, що всяка операція, якою б вона не була ефективною, повинна служити лише засобом, а не метою лікарського втручання. Ця концепція, однак, не завадила Т. Кохеру бути
Loading...

 
 

Цікаве