WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Українська медицина та фармація в XVIII, XIX та на початку XX століття (рефера) - Реферат

Українська медицина та фармація в XVIII, XIX та на початку XX століття (рефера) - Реферат

фізіологічної хімії. Він одним з перших виділив амінокислоти, встановив, що вони є тими цеглинами, із яких побудовані білки, еластин. Вперше в світі синтезував (1882) сечову кислоту із сечовини та амінокислоти гліцину. В 1886 р. опублікував працю про синтез креатину, відкрив фермент ксантиноксидазу (1889-1891). Праці Горбачевського започаткували вивчення метаболізму азотистих сполук та патології пуринового обміну, зокрема подагри. Ряд праць вченого присвячені загальній хімії, гігієні, епідеміології.
Всеукраїнська АН у Києві (1925) обрала його дійсним членом. Помер Іван Горбачевський 24 травня 1942 р. на 88 році життя, похований у Празі.
Попри вагомі наукові здобутки, медична допомога для широкого люду залишилась малодоступною.
На початку XIX століття в російській імперії, в тому числі і на території Східної України, в повітових містах встановлюється посада повітового лікаря. На нього накладались такі обов'язки:
1. організація боротьби з епідемічними хворобами.
2. надання швидкої медичної допомоги.
3. заготівля лікарських трав.
У повітових лікарів були помічники, т.з. лікарські учні. Це були молоді люди без медичної освіти. Лікарі мали навчати їх готувати ліки і виконувати найпростіші лікарські призначення. Ніяких асигнувань на медикаменти не відпускалось. Лікарі обмежувались, в основному, застосуванням лікарських рослин. Рецепти виписувались на трави, коріння, масла, настойки, відвари, що їх добували з рослинноїсировини. Найчастіше призначались примочки, полоскання, збори, тим часом, як рецепти на порошки, краплі та мазі зустрічались рідко. Зовсім не виписувались рецепти на супозиторії та глобули.
Серед перших повітових лікарів зустрічаємо лікаря з Переяслава Київської губернії Андрія Козачківського. Він був близький до Тараса Шевченка. Перебуваючи у Козачківського, Т. Шевченко написав "Заповіт". Під час заслання Козаківський надавав матеріальну допомогу та підтримував морально великого поета. Почуття Шевченка до свого переяславського друга відображені у вірші "Козачківському", написаному в Орській фортеці в 1847 р.:
"А іноді так буває,
Що й сльози не стане,
І благав би я о смерті,
Так ти і Украйна,
І Дніпро крутоберегий,
І надія брате
Не даєте мені в бога
О смерті благати"
Останній раз Т. Шевченко гостював у Козачківського в 1859 р. Сам Андрій Козачківський як лікар мав велику популярність. Його слава поширилась далеко за межі Переяславського повіту та Київської губернії. Він помер у 1889 р.
Необхідно відмітити, що на початку XIX століття в Росії відмічався гострий дефіцит у медичних та фармацевтичних кадрах. В Україні в цей час лікарями працювали переважно вихованці вищих і середніх спеціальних навчальних закладів Москви та Петербурга, а також випускники західно-європейських університетів.
Підготовка лікарів в Україні пожвавилася після відкриття в 1805 р. Харківського університету. Медичний факультет було створено в 1806 р. у складі шести кафедр, в тому числі "матеріа медіка" (фармації, фармакогнозії та фармакології). Спершу умови праці і навчання на факультеті були тяжкими, обладнання погане і вкрай недосконале. В 1814 р. були відкриті терапевтична та хірургічна клініки, які мали по шість ліжок, пологова палата - на чотири ліжка, в якій за перші шість років було прийнято 20 пологів. Пересічний випуск складав 9 - 10 лікарів.
При університеті поступово створювались навчально-допоміжні заклади: кабінети, лабораторії, ботанічний сад. В університеті, як і в інших навчальних закладах царської Росії, при медичному факультеті були організовані провізорські курси, слухачі яких вважались вільними слухачами і з'являлись в університеті для проведення окремих практичних робіт і оформлення своїх документів. Базою фармацевтичного відділення була фармацевтична лабораторія, де з слухачами проводились практичні заняття з фармакогнозії, судової хімії. Решта занять, які включали ботаніку, зоологію, неорганічну хімію, якісний і кількісний аналізи, фізику, органічну хімію і фармакологію проводились на базі медичного факультету університету. Після трирічної роботи в аптеці учень міг скласти при медичному факультеті іспити на звання аптекарського помічника. Отримавши його, аптекарський помічник міг бути завідувачем невеликих аптек у сільській місцевості або працювати на другорядних посадах в інших аптеках. Якщо він бажав отримати звання провізора, то після трирічної праці в аптеці міг поступити на дворічне фармацевтичне відділення медичного факультету як вільний слухач. Жінки на фармацевтичне відділення не приймалися.
Серед викладачів медичного факультету на кафедрі "матеріа медіка" працював відомий професор Є. Гордієнко (1812-1897). Його лекції завжди супроводжувались демонстраціями. Він організував фармакологічну лабораторію, а пізніше навіть домігся виділення фармакології в окрему спеціалізовану кафедру.
В 1834 році було засновано Університет Св. Володимира в Києві з відкриттям медичного факультету з 1841 р. Обладнання і бібліотека були завезені із пограбованих царатом Кременецького ліцею і Вільнюського університету. На перший курс було зараховано 22 студенти. З 1900 р. відкрито медичний факультет Новоросійського університету (1865) в Одесі. Ці три вищі навчальні заклади відіграли значну позитивну роль в історії медичної освіти в Україні та обслуговуванні потреб її людей. За весь період існування до 1917 р. вони підготували 12818 дипломованих лікарів. Варто зазначити, що якісний рівень медичної підготовки, особливо в першій половині XIX століття, викликав численні нарікання, через те, що підготовка майбутніх фахівців проводилась застарілими методами. Більшість клінічних дисциплін викладалась латинською мовою.
Потребувала серйозного удосконалення і фармацевтична підготовка майбутніх фармацевтів. Проте пропозиція лікарської громадськості відкрити спеціалізований фармацевтичний інститут не отримала підтримки урядових кіл і не була реалізована. Цікавий такий факт: екзаменаційні правила для фармацевтів запроваджені у 1845 р. застосовувались без змін аж до 1917 р. У "Правилах випробування лікарів, фармацевтів, ветеринарів, дантистів та повивальних бабок" для фармацевтів встановлювались такі вчені ступені та звання:
1) аптекарський помічник;
2) провізор; .
3) магістр фармації (аптекар).
Особи, які претендували на найвищий фармацевтичний ступінь магістра повинні були бути провізорами. Крім іспитів з окремих дисциплін та практичних досліджень, заключним етапом було написання дисертації (латинською, російською або європейською мовами). Якщо публічний захист визнавався задовільним, то здобувачу присуджувався ступінь магістра фармації.
Повелінням імператора Олександра II (1871)
Loading...

 
 

Цікаве