WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Інфекції сечових шляхів у дітей та дорослих - Реферат

Інфекції сечових шляхів у дітей та дорослих - Реферат


Реферат на тему
Інфекції сечових шляхів у дітей та дорослих
Визначення поняття
Інфекції сечових шляхів і нирок (ІСШН) є найчисельнішою групою в структурі нефрологічних захворювань та посідають друге-третє місце серед інфекцій організму людини загалом. Поряд з маніфестними проявами хвороби, існують малосимптомні варіанти. Останні нерідко мають латентний перебіг, маніфестують на тлі інтеркурентних інфекцій в дитячому віці та з початком статевих зносин у підлітків. Пізніше ознаки ІСШН можуть поновлюватися під час вагітності. В репродуктивному віці інфекції сечових шляхів документуються у вигляді хронічних циститів (переважно у жінок) та простатоциститів. Тривалий перебіг цих захворювань призводить до зниження функцій нирок за рахунок тубулоінтерстиціального процесу та порушень уродинаміки. Кінцевим етапом розвитку процесу є зморщена нирка та ХНН.
Згідно до сучасних знань визначають такі ІСШН: безсимптомна бактеріурія, інфекції нижніх (уретральний синдром, цистит, простатоцистит) та верхніх сечових шляхів (пієлонефрит первинний та вторинний, карбункул нирки, апостематоз нирки, паранефрит).
МКБ10
N 10 Гострий тубуло-інтерстиціальний нефрит
N 11 Хронічний тубуло-інтерстиціальний нефрит
N 13 Обструктивна та рефлюкс-уропатія
N34 Уретрит і уретральний синдром
При необхідності ідентифікувати інфекційний збудник використовують додатковий код (B95-B97).
Виключено:
хвороба Рейтера (M02.3)
уретрит при захворюваннях, що передаються переважно статевим шляхом (A50-A64), уретеротригонит (N30.3)
N34.0 Уретральний абсцес
Виключено: уретральний карбункул (N36.2)
N34.1 Уретрит неспецифічний
N34.2 Інші уретрити
N34.3 Уретральний синдром не уточнений
N30 Цистит
Виключено: простатоцистит (N41.3)
N30.0 Гострий цистит
Виключено:
променевий цистит (N30.4)
тригонит (N30.3)
N30.1 Інтерстиціальний цистит (хронічний)
N30.2 Інший хронічний цистит
N30.3 Тригонит
N30.4 Променевий цистит
N30.8 Інші цистити
N30.9 Цистит не уточнений
Збудники.
Збудником інфекцій сечових шляхів найчастіше є мікробна грам негативна флора. Етіологічним чинником також може бути віруси, найпростіші, гельмінти, внутрішньоклітинні збудники та зоонозні інфекції.
Діагностичні критерії. Безсимптомна бактеріурія документується за наявності в середній порції ранішньої сечі бактеріурії понад 104-105 мікробних тіл/мл (МТ/мл) за відсутності інших клініко-лабораторних ознак захворювання сечовидільної системи. Симптом верифікується при наявності одного того ж збудника в 2-3 послідовних дослідженнях. Найчастіше зустрічається у хворих на цукровий діабет, за наявності сечового катетера, у дітей (у 1% дівчаток в дошкільному віці і 5% до 15 років) та в похилому віці (частіше у жінок). У 2/3 дівчаток з безсимптомною бактеріурією в подальшому спостерігається маніфестна інфекція сечових шляхів під час вагітності. Ризик народження дитини з низькою вагою від матері з бактеріурією складає понад 50%. При цукровому діабеті безсимптомна бактеріурія у жінок нерідко ускладнюється інфекцією нижніх сечових шляхів, у чоловіків - простатитом. Як і за наявності інфекції сечових шляхів, безсимптомна бактеріурія у більшості випадків представлена грам негативною флорою, насамперед, E. Coli. Безсимптомна бактеріурія також діагностується за наявності Klebsiella, Proteus, Pseudomonas, Enterococcus i Staphylococcus epidermalis (останній частіше у немовлят і дорослих жінок). Вивчення титрів антитіл в крові до виявленого збудника є додатковим методом діагностики.
Інфекцію нижніх сечових шляхів (ІНСШ) діагностують за наявності клінічної симптоматики разом з бактеріурією 103 МТ/мл і вище. ІНСШ включає: гострий уретральний синдром (понад 2 місяці - хронічний) і гострий цистит (понад 3 місяці - хронічний). Уретральний синдром документується на підставі частих болючих сечовипускань (особливо на початку сечовипускання), дизурії, імперативних потягів до сечовипускання разом з бактеріурією 10?-105 МТ/мл та нейтрофільною (більше, ніж 50% нейтрофілів) лейкоцитурією. У хлопчиків уретральний синдром найчастіше виникає за наявності фімозу, баланіту, баланопоститу, у підлітковому віці із початком статевих зносин та в похилому віці при краурозі препуціальної тканини. У дівчаток найчастіше уретральний синдром зустрічається при вульвовагініті, на початку статевих зносин, у жінок похилого віку із краурозом вульви та наразі швидко переходить в цистит. У дітей дошкільного віку цистит зустрічається у 8% дівчаток і 1,5% хлопчиків, найбільша частота спостерігається в періоді від 15 до 30 років, потім знов зменшується.
Цистит діагностується на підставі тих же клініко-лабораторних проявів, болю над лоном разом з бактеріурією в понад 105 МТ/мл в середній порції сечі, або 103 МТ/мл і вище при заборі сечі катетером або будь якої бактеріурії, визначеної методом надлобкової пункції, а також нерідко супутньої еритроцитурії. Разом з тим, наявність клінічних проявів при менший бактеріурії може свідчити про латентну інфекцію сечових шляхів. Запалення сечового міхура, на відміну від паренхимних органів, не супроводжується фебрильною температурою. Тривалість клінічних симптомів за наявності циститу складає: потрібність у відпочинку у ліжку - півдоби, неможливість роботи - 1,5 доби, понижена працездатність - 2-3 дні, наявність скарг - до 6 днів.
Пієлонефрит (ПН) відноситься до інфекції верхніх сечових шляхів. ПН документується на підставі екстраренальних симптомів - фебрильна температура тіла, інтоксикація, болі в області живота або попереку, нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ і ренальних ознак - бактеріурії понад 103 МТ/мл, нейтрофільної лейкоцитурії, мікропротеїнурії (хибної - за рахунок лейкоцитурії та істинної - за рахунок протеїну Тома-Хосфола), pH>6,5, позитивного тесту на нітрити (ентерококи і стафілококи не перетворюють нітрати на нітрити, цей тест є також хибнопозитивним при прийомі феназопиридину), позитивного тесту на естеразу лейкоцитів, а також наявності після сьомого дня хвороби бактерій, що покриті антитілами (БПА). При супутній інфекції нижніх сечових шляхів нерідко спостерігається дизурія та болючі сечовипускання.
Найчастіше збудником ПН є кишкова паличка, протей, клебсіела та сапрофітний стафілокок. Інфікування може відбуватися гематогенним шляхом, тоді збудник локалізується переважно у корковому шарі нирки, та висхідним. В цьому разі ураження виникає первинно у мисках та чашечках. Така картина спостерігається при рефлюксах, у тому числу внутрішньониркових. Канальцеве ураження супроводжується істиною тубулярною мікропротеїнурією на відміну від бактеріального гематогенного ураження нирок.
Рецидив гострого ПН документується за наявності клініко-лабораторної симптоматики та виявленні того ж самого збудника, що й у дебюті захворювання. Реінфекцію визначають за наявністю ознак ПН при виявленні іншого серотипу або іншого інфекційного агента при бактеріологічному аналізі сечі.
Гострий ПНвважається первинним (неускладненим) за наявності анатомічно та фізіологічно нормального сечового тракту, нормальної функції нирок і відсутності порушень механізмів захисту (наприклад, при цукровому діабеті, імунодепресивній терапії).
Хронічний ПН діагностується на підставі понад 6- місячного перебігу ниркового процесу або загостренні захворювання на фоні обструкції сечових шляхів. Остання може мати функціональний характер (нейрогенні розлади сечовипускання, міхурово-сечовідний рефлюкс, вроджені нервово-м'язові дефекти мисково-сечовідного з'єднання, сечоводів, сечового міхура), або - органічний: з боку просвіту сечовидільної системи (камінь, конгломерат солей, злущений сосок), стінок (пухлина, фіброз після травми, каміння, операції), або зовні - додатковий судин, який перетинає верхню частину сечоводу, пухлина, кістозна дисплазія, фімоз).
Функція нирок при ПН не є обов'язковою характеристикою в разі відсутності її порушення. За наявності транзиторного зниження будь-якої із функцій про це вказується в діагнозі. Стійкі тубулярні порушення призводять до розвитку інтерстиціального нефриту, що є вже окремою
Loading...

 
 

Цікаве