WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Патологія нирок гомо- та гетерозиготного генезу з формуванням ХНН у різному віці - Реферат

Патологія нирок гомо- та гетерозиготного генезу з формуванням ХНН у різному віці - Реферат

райдужній оболонці, кон'юнктиві, біопсійних матеріалах лімфатичних вузлів, кісткового мозку та лейкоцитах. В залежності від вмісту цистину в лейкоцитах виділяють три форми захворювання: важку (перевищення норми у 50-100 разів), середньої важкості (перевищення у 20-50 разів) та легку (до 20 разів).
Методом лікування цистинозу є призначення цистаміну в дозі 30-50 мг/кг маси на добу, який знижує кількість цистину в лейкоцитах та покращує розвиток дитини, або цистагону. Цистамінові очні краплі уповільнюють корнеальне накопичення цистину. Певну роль відіграє питне та лужне навантаження, дієта з обмеженням цистину та додаткове призначення аскорбінової кислоти.
Трансплантація нирки є ефективною, незважаючи на появу цистину в інтерстиції донорської нирки (EBPGRT, 2000). Можливо, цистин надходить до нирки з макрофагами, які з'являються в трансплантованому органі. Разом з тим продовжується накопичення цистину в інших органах, що негативно впливає на якість життя цих хворих.
Цистинурія
На відміну від цистинозу, цистинурія є ізольованим вродженим дефектом зворотнього канальцієвого транспорту цистину і диаміномонокарбонових амінокислот із позаклітинним утворенням надлишку цистину в сечовивідних шляхах. Аналогічне порушення транспорту цистину та амінокислот другого класу спостерігають в кишечнику. Захворювання успадковується аутосомно-рецесивно, є первинною тубулопатією та клінічно маніфестує на другому-третьому десятилітті життя.
В нормі 90-99% відсотків профільтрованих цистину, орнітину, аргініну та лізину реабсорбуються в проксимальних канальцах. При цистинурії зворотній транспорт амінокислот відсутній або порушується, внаслідок чого нерозчинні в кислому середовищі сечі кристали цистину випадають в осад.
Цистинурія успадковується по аутосомно-рецесивному типу. Ген картований у короткому плечі другої хромосоми (2р).
Згідно класифікації Розенберга, виділяють 3 генотипичні варіанти цистинурій.
Перший тип характеризується нормальною екскрецію амінокислот у гетерозигот. За наявності гомозиготного стану спостерігають цистинурію, аміноацидурію другого класу (диаміномонокарбонові амінокислоти) та розвиток сечокам'яної хвороби. У хворих спостерігається повний блок кишкового всмоктування, реабсорбції в нирках та відсутність підвищення плазмової концентрації цистину після перорального навантаження.
При другому типі спостерігається знижений транспорт цистину (без другого класу амінокислот) в нирках та відсутність підвищеної концентрації плазмового вмісту цистину і диаміномонокарбонових амінокислот після перорального навантаження. Прояви у гетерозигот менші, ніж у гомозигот. Клінічні ознаки цистинозу виявляються у членів сім'ї.
Третій тип характеризується наявністю нормального транспорту цистину і амінокислот другого класу в кишечнику, зниженням реабсорбції цистину та диаміномонокарбонових амінокислот в нирках та нормальним збільшенням цистину в плазмі після перорального навантаження.
Цистин у вигляді кристалів виявляється лише в кислому середовищі. За наявності лужної реакції сечі цистин переходить в розчинний стан. Тому діагностичне визначення підвищеної концентрації цистину проводять за допомогою нітропрусиду натрію, йодазидного тесту або методу дослідження аміноацидурії. За наявності надлишку цистину в сечі визначають його кількісне перевищення.
Внаслідок того, що цистинові кристали можуть утримувати кальцієві депозити, нерідко спостерігається формування комбінованого за складом каміння. Це дозволяє виявляти каміння не лише за даними ультразвукового дослідження, але й при рентгенологічному обстеженні. 100% за складом цистинове каміння, як і уратне, є рентгенологічно неконтрастним.
Особі жіночої та чоловічої статі хворіють однаково. Найчастіше цистинурія виявляється на другому-третьому десятку життя. Клінічними ознаками захворювання є болі в попереку та животі, сечовий синдром, представлений гематурією та наявністю ознак інфекції. Для скринінгу застосовують тест із нітропруссидом цианіду, якій змінює колір з фіолетового на червоний. Цианід перетворює цистин у цистеїн, нітропрусид додає сульфід до цистеїну та змінює колір. Позитивний тест також дають наявність ацетону в сечі та прийом ліків, що мають у своєму складі сіру (наприклад, N-ацетил-Lцистеїн).
У дітей за наявності цистинурії виявляють затримку фізичного розвитку, що пов'язано із дефіцитом незамінних амінокислот. У підлітків і дорослих захворювання маніфестує сечокам'яною хворобою, складає 8% та 2% серед усіх конкрементів відповідно. Цистинове каміння утворюється переважно у хворих чоловічої статі, що пов'язують з анатомічними особливостями будови сечовивідних шляхів. У подальшому спостерігають розвиток вторинного пієлонефриту, інтерстиціального нефриту, систоло-діастолічної гіпертензії з подальшим формуванням ХНН.
В лікуванні велике значення має вживання великої кількості рідини, що зменшує концентрацію цистину, та дотримання дієти, яка обмежує продукти, що містять сіль та метионін (насамперед, молочні). Перевага надається лужним валентностям (оптимум рН 7,2-7,5 (обережно, формування кальцій-фосфатних конкрементів). Пеніциламін та купреніл сьогодні майже не використовують через їх токсичність. Застосовують N- ацетил цистеїн. Велика увага приділяється профілактиці мікробних ускладнень та ліквідації обструктивних уражень сечовивідних шляхів.
Хвороба фабрі
Хвороба Фабрі (дифузна ангіокератома) - рідке генетичне захворювання, яке викликається ензимним дефіцитом альфа-галактозидази і керамідтригексозиду А. Ензим відповідає за деградацію гліколіпідів в лізосомах. Дефект успадковується рецесивно і пов'язаний з делецією або мисенсмутацією Х хромосоми. Внаслідок дефіциту ферменту спостерігається надмірне накопичення глікосфінголіпідів, насамперед глоботріаосілкераміду 3, у вісцеральних органах та ендотелію судин, в тому числі - у нирках. Хвороба зустрічається у одному випадку на 40 тисяч чоловічого населення, найповніше виявляється у гомозиготних чоловіків. Всього нараховується більше 160 генних мутацій.
Найхарактернішими клінічними проявами хвороби Фабрі є ангіокератома, що клінічно проявляється кератинізованими судинними вузликами на шкірі і слизових оболонках. Це є першими клінічними ознаками захворювання, які виявляються в шкільному віці. На шкірі темно-червоні та пурпурово-червоні папули (ангіокератоми) найчастіше виявляються в ділянці між колінами і пупком, на слизових оболонках - в ротовій порожнині. У хворих спостерігається корнеальна дистрофія, помутніння рогівки, катаракта (частіше у жінок), дефекти мітральних клапанів. З боку шлункового тракту виникають скарги на біль після прийому їжі, діарею. Ураження нервової системи як ембріологічно схожої тканини проявляються зниженням слуху, транзиторними ішемічними атаками, геміпарезами, акропарастезіями з пекучими болями, їхінтенсивність зменшується з маніфестацією ниркових симптомів. Вегетативні порушення проявляються у вигляді гіпогідрозу, ортостатичної гіпотонії, порушенням толерантності до холоду, набряків ніг, незалежних від гипоальбумінемії та
Loading...

 
 

Цікаве