WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Культура здоров'я персоналу та синдром психоемоційного «вигорання» - Реферат

Культура здоров'я персоналу та синдром психоемоційного «вигорання» - Реферат

біль, 23% - на біль у шийнокомірцевій зоні, 28% - на стрес як такий, 33% - на біль у спині [8]. Близько 10% респондентів повідомили, що стосовно них на робочих місцях застосовують тактику залякування.
Зловживання владою щодо людей, які не мають можливості захистити себе, є типовою формою психічного насильства влади. Було підраховано, що економічні втрати від професійного стресу та пов'язаних із ним проблем із психічним здоров'ям працівників для 15 держав ЄС становлять 265 млрд євро щороку (!).
Серед виробничих стрес-факторів звичайно прийнято виділяти такі:
o фізичні (шум, вібрація, забруднена атмосфера в робочих приміщеннях);
o фізіологічні (робота в режимі змінних графіків, неритмічне та неадекватне харчування, одноманітний відпочинок);
o соціально-психологічні (конфліктогенні ситуації, перевантаження чи недовантаження персоналу, неналагодженість потоків інформації, міжособистісні непорозуміння, висока відповідальність, дефіцит часових ресурсів);
o структурно-організаційні (хронічний "організаційний стрес", плутанина, авральність).
Слід сказати і про "заразливість" стрес-реакцій у працівників того чи іншого виробничого колективу, в якому зазначені негативні умови реєструються впродовж більш-менш тривалих строків (від року до трьох і більше років).
До психоемоційного "вигорання" більшою мірою схильні так звані "трудоголіки" - особи, які працюють із високим ступенем самовіддачі, відповідальні та совіснілюди з "установкою" на постійний робочий процес, "до переможного кінця"... Синдром психоемоційного "вигорання" формується поступово. У людей, які схильні до нього, виникає психічна та фізична втома, байдужість до роботи, знижуються її якісні та кількісні показники, виникає негативне і навіть цинічне ставлення до колег і керівництва.
Пропонуємо профілактичні та лікувально-реабілітаційні заходи у випадку виникнення описаних синдромів. Усе, що запобігає його розвитку, може успішно використовуватися в терапії та реабілітації. Основним напрямом для відновлення здоров'я в осіб, схильних до синдрому психоемоційного "вигорання", є все, що може анулювати дію стресогенного фактору: зменшення і зняття робочого напруження, підвищення свідомої професійної мотивації, вирівнювання балансу між затраченими зусиллями й винагородою за роботу.
Керівництво повинне здійснювати регулярний моніторинг стану фізичного та психічного здоров'я членів виробничого (будь-якого робочого чи творчого) колективу і в разі виникнення ознак психоемоційного "вигорання" слід оптимізувати умови та характер трудових процесів, міжособистісні взаємостосунки, контролювати реакції-відповіді та схильність до захворювань на особистісно-індивідуальному рівні.
Способи подолання синдрому на рівні всієї установи (фірми, колективу) такі:
o корпоративний розвиток, удосконалення та згуртування робочих груп і команд;
o розвиток високої організаційної культури та "здорової" атмосфери у виробничо-трудовому колективі;
o професійна та адміністративно-управлінська підтримка;
o ефективне керівництво, адекватне рівню (фазі, етапу) розвитку фірми та персоналу;
o визначення коротко-, середньо- і довгострокових цілей, що підвищує й укріплює мотиваційні механізми в особистості та колективі;
o вироблення стандартів і "консенсусів" формальної та неформальної поведінки в установі (кодекс поведінки співробітників - від рядових до "головнокомандуючих");
o застосування "тайм-аутів", що необхідно для забезпечення повноцінного відпочинку, релаксації та реабілітації;
o корпоративна лояльність і реальні шанси для кар'єрно-управлінського зростання та вдосконалення співробітників;
o опанування умінь і навичок саморегуляції (довільне самонавіювання, автогенне тренування за методом І. Г. Шульца, релаксація, ідеомоторні акти, інсайт, катарсіс, вправи для знімання напруження);
o регулярне та систематичне вимірювання рівня тривожності особистості (методика Тейлора - Немчинова), діагностика "перешкод" в установленні емоційних контактів (методика В. В. Бойка);
o професійний ріст, розвиток, підвищення кваліфікації, удосконалення;
o відмова від непотрібної конкуренції;
o емоційне міжособистісне спілкування, що збагачує почуттєвий досвід (підвищення рівня "розкоші" людського спілкування, за А. Сент-Екзюпері);
o підтримка хорошої фізичної форми, здоровий спосіб і стиль життя (шкідливе харчування, алкоголізація і нікотинізація, не кажучи вже про токсичні та наркотичні субстанції, посилюють вияви синдрому психоемоційного "вигорання").
Форми допомоги особам, схильним до синдрому психоемоційного "вигорання", можуть бути індивідуальними, груповими - у формі лекцій, пам'яток, статей, семінарів, практик, професійних тренінгів. Із метою збереження й оптимізації "людського капіталу" спеціалізовані програми "антивигорання" слід включити в загальну (корпоративну) стратегію управління та професійно-особистісного вдосконалення персоналу.
У межах індивідуально та колективно спрямованої превентивної роботи з профілактики "вигорання" необхідно:
o точно розраховувати й обдумано розподіляти за часом передбачувані обсяги фізичних та інтелектуальних навантажень і напружень;
o уміти переключатися з одного виду діяльності на інші;
o не надто перейматися конфліктами вдома і на роботі;
o не намагатися бути найкращим завжди і в усьому.
?
Література
1. Виноградов П. А., Душанин А. П., Жалдак В. И. Основы физической культуры и здорового образа жизни: Учеб. пособие. - М.: Сов. спорт, 1996.
2. Водопьянова Н. С., Старченкова Е. С. Психическое "выгорание". Пути преодоления // Мир медицины. - 2001. - № 9-10. - С. 44-45.
3. Дмитренко Г., Пономаренко В. Культура здоровья в системе управления человеческими ресурсами // ПЕРСОНАЛ. - 2003. - № 1. - С. 78-82.
4. Кучеренко В. З., Агарков Н. М., Яковлев А. П., Васильев С. Л. Социальная гигиена и организация здравоохранения: Учеб. пособие.- М., 2000.
5. Лищук В. А., Мосткова Е. В. Девять ступеней к здоровью. - М.: Восточная Книжная Компания, 1997.
6. Пересадин Н. А. Интегративная валеология: Курс лекций. - Луганск, 2002.
Loading...

 
 

Цікаве