WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Культура здоров'я персоналу та синдром психоемоційного «вигорання» - Реферат

Культура здоров'я персоналу та синдром психоемоційного «вигорання» - Реферат

страждають тими чи іншими варіантами психоемоційних разладів - від незначних і малопомітних форм до практично невиліковних захворювань; багато хто з індивідів упродовж життя мають одночасно декілька різних дисфун-кцій і порушень психоемоційної сфери. І саме психічне здоров'я вважається основою всіх аспектів здоров'я, стан психічного здоров'я детермінує істинну якість людського благополуччя.
У науковій літературі дедалі частіше згадується синдром психічного "вигорання" [2], синдром емоційного "вигорання" [8]. Ми будемо вести мову про синдром психоемоційного "вигорання", оскільки вважаємо, що розмежовувати сфери психічного та емоційно-чуттєвого в цьому контексті не доцільно.
Отже, синдром психоемоційного"вигорання" - це реакція організму людини, що виникає внаслідок тривалих професійних стресів середнього ступеня інтенсивності. Первісно потенційно схильними до "вигорання" вважалися соціальні працівники, медики й адвокати, що пояснювали специфічними особливостями цих "допоміжних професій". Сьогодні практично в усіх групах фахівців "комунікативних" професій (учителі, поліцейські, робітники пенітенціарних установ, політики, торговий персонал, страхові агенти, менеджери, службовці комерційних банків, агенти нерухомості, медсестри, лікарі-терапевти) є особи з високим і середнім рівнем "вигорання" [2].
Синдром психоемоційного "вигорання" - це процес поступового втрачання емоційної, пізнавальної та фізичної енергії, що виявляється в ознаках емоційного та інтелектуального виснаження, фізичної втоми, особистої відстороненості та зменшення почуття задоволення від виконаної роботи. Цей синдром вважають виробленим особою механізмом психологічного захисту у формі часткового чи повного виключення емоцій (аж до психоемоційного "отупіння").
У табл. 2 наводимо групи симптомів, характерних для синдрому психоемоційного "вигорання", розподіливши їх між фізичною, емоційною, поведінковою, інтелектуальною та соціальною сферами життєдіяльності людської особистості. Слід зазначити, що нині виділяють приблизно 100 симптомів, так чи інакше пов'язаних із синдромом психоемоційного "вигорання". До речі, останній нерідко супроводжує синдром хронічної втоми з прогресуючою стомленістю, головним болем, субфебрилітетом і болем у горлі.
Таблиця 2
Групи симптомів, характерних для синдрому психоемоційного "вигорання"
(за П. І. Сидоровим, 2005, - у нашій модифікації)
№ п/п Найменування ключової групи ознак Конкретна симптоматика (опис ознак "вигорання")
1 Група фізичних симптомів Стомленість, фізична втома, виснаження; зміна маси тіла (схуднення або збільшення маси тіла); недостатній сон, безсоння; незадовільний загальний стан здоров'я; важке дихання, задишка; нудота, запаморочення, надмірна пітливість, тремтіння тіла; артеріальна гіпертензія; виразки і запалення на шкірі та слизових оболонках, патологічні вияви хвороб серця та судин.
2 Група емоційних симптомів Нестача емоцій; песимізм, цинізм і черствість у роботі та особистому житті; байдужість, втома; відчуття безпомічності та безнадійності; агресивність, дратівливість; тривога, посилення ірраціонального неспокою; нездатність зосередитися; депресія, відчуття провини; істерики, душевні страждання; втрата ідеалів, надії або професійних перспектив; збільшення деперсоналізації своєї чи інших: люди стають безликими, як манекени; переважає відчуття самотності.
3 Група інтелектуальних симптомів Зниження інтересу до нових теорій та ідей у роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем; нудьга, туга, апатія; втрата смаку та інтересу до життя; надання переваги стандартним шаблонам, схемам, рутині, ніж креативно-творчому підходу; цинізм і байдужість до новин; недостатня участь чи відмова від участі у творчих експериментах - тренінгах, освітніх циклах, курсах; формалізм у виконанні роботи.
4 Група поведінкових симптомів Робочий час - понад 45 годин на тиждень; під час роботи з'являються втома і бажання відпочити; байдужість до їжі; недостатнє фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки - падіння, травми, аварії та ін.; імпульсивна емоційна поведінка.
5 Група соціальних симптомів Низька соціальна активність; зниження інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні контакти обмежуються роботою; байдужість у ставленні до співробітників та рідних; відчуття ізоляції, непорозуміння з іншими; відчуття нестачі підтримки з боку сім'ї, родичів, друзів і колег.
Дослідники зазначають, що розвитку синдрому психоемоційного "вигорання", як правило, передує період підвищеної активності ("аврал", робоча "запарка", "цейтнот"). У цей час людина практично повністю, як кажуть, "з головою" входить у роботу, яка поглинає її цілком. Забуваються звичні потреби, які не стосуються трудового процесу. Через визначений проміжок часу (у кожної людини його тривалість індивідуальна) настає виснаження, яке набуває форми відчуття перенапруження та вичерпування емоційних і фізичних ресурсів особистості, втома, що не минає після нічного сну. Потім настає особистісна відстороненість. У крайніх її виявах людину майже ніщо не тривожить з боку її професійної діяльності, не викликаючи ніяких емоційних відгуків. Зрештою виникає відчуття втрати власної професійної ефективності, знижується самооцінка, втрачається віра у свої професійні можливості.
Цілком зрозуміло, що професійні стреси - це поліфонічні феномени, які виявляються у фізіологічних і психологічних реакціях на складну виробничу ситуацію. Такі стрес-реакції різного ступеня складності та вираженості цілком можуть існувати навіть у прогресивних, добре керованих установах; стрес, пов'язаний із роботою, зумовлений тим, що до людей пред'являють високі вимоги, які не відповідають рівню їх знань, умінь, навичок, професійної компетентності та креативності.
Не так давно у 15 країнах Європейського Союзу (ЄС) було проведено масштабне опитування робітників і 56% респондентів повідомили про високі темпи їх виробничої діяльності, 60% - жорсткі строки її виконання, 40% - її монотонність, понад 30% не мали можливості хоча б якось вплинути на порядок і алгоритм виконання виробничих завдань. Стресові фактори на роботі сприяли проблемам зі здоров'ям опитаних - 15% із них скаржились на головний
Loading...

 
 

Цікаве