WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Аналіз соціально-економічного досвіду із запровадження страхової медицини - Реферат

Аналіз соціально-економічного досвіду із запровадження страхової медицини - Реферат

Європи із запровадження страхової медицини пропонує різні варіанти організаційної структури страхового фінансування галузі. У Чеській Республіці, Словакії та Словенії були створені центральні "національні компанії медичного страхування" з відділеннями на місцевому рівні або спеціалізованими фондами страхування на випадок хвороби. У Чехії страхова компанія національного рівня є головним страхувальником населення, яка забезпечує страхування 83% населення. У Словакії, у схожій організаційній структурі страхова компанія національного рівня охоплює навіть 85% громадян. Національна компанія повинна забезпечувати контролюючу функцію за місцевими страховими відділеннями [13].
У проведенні реформи системи охорони здоров'я всі постсоціалістичні країні були орієнтовані на право громадянина на страхове забезпечення. Російська Федерація та Словакія, за умови надання громадянам права на страхове забезпечення, орієнтуються на громадянство або місце проживання [14]. У Чеській Республіці в основі забезпечення такого права - існування страхових внесків [14]. Досвід цієї країни свідчить, що за умови орієнтації на страхові внески важко обійняти медичним страхуванням все населення.
Система страхового фінансування галузі охорони здоров'я орієнтована на отримання страхових внесків, які розподілені між роботодавцями та робітниками, можуть встановлюватися за фіксованою ставкою або залежати від доходу. У більшості країн страхові внески за безробітних та пенсіонерів сплачують фонди страхування від безробіття і пенсійні фонди відповідно. Страхові ставки та коефіцієнти участі роботодавців та робітників перебувають у розпорядженні уряду, і країни вельми відрізняються за цими показниками. У Чеській Республіці та Словакії ставка страхового внеску становить 13.5 із коефіцієнтом участі роботодавців та робітників 66:33. Найменшетягар медичного страхування відчувають громадяни Російської Федерації, де рівень ставки внеску становить 3.6 із співвідношенням участі роботодавців і робітників 100:1.
Незалежно від ставки внеску в країнах, де було запроваджено медичне страхування, спостерігається зростання надходжень на медичне обслуговування. Збільшується частка ВПП, яка виділяється на галузь охорони здоров'я.
Усі постсоціалістичні країни Центральної та Східної Європи в перехідний період запровадження системи страхового фінансування галузі охорони здоров'я зазнали труднощів, які доцільно враховувати у реформуванні цієї галузі в Україні.
Фінансування галузі охорони здоров'я за соціалізму відбувалося із державного бюджету. Запроваджували цей механізм міністерства фінансів, які проводили збір податків, їх розподіл та контроль за використанням. Теоретично система страхової медицини обумовлює фінансування галузі без участі міністерства фінансів. На практиці країни з перехідною економікою пережили дефіцит фондів медичного страхування, який утворився внаслідок нестачі коштів у фондах, які субсидуються з державного бюджету (наприклад, із пенсійного фонду). Тобто міністерства фінансів беруть участь у фінансуванні медичного обслуговування, проте без права контролю за витратами. У Словакії та Чеській Республіці внаслідок впровадження страхової медицини значно збільшилися витрати на галузь. А саме, частка ВПП на галузь охорони здоров'я зросла до 6,25% та 7,2% відповідно. Це призвело до загострення відносин між фондами соціального страхування та міністерствами фінансів цих країн (за даними ВООЗ, 2000).
У впровадженні страхової медицини перед Хорватією, Чеською Республікою та Словакією виникла проблема структурного дефіциту. Суть проблеми полягає в тому, що за певні верстви населення внески сплачує уряд із податкових надходжень. Оплата внесків за пенсіонерів та безробітних здійснюється пенсійними фондами або фондами страхування від безробіття. Проте витрати на медичне обслуговування цих громадян вищі за трансферти, які отримують фонди медичного страхування. Таке становище спричиняє дефіцит коштів, що тільки частково покриваються внесками тієї частки населення, яка сплачує медичне страхування.
Перехідний період до страхової медицини засвідчив, що страхове фінансування охорони здоров'я більш обтяжливе, ніж передбачали. Серед причин - відсутність належного механізму державного регулювання діяльності страхових компаній; нестача адекватної інформаційної технології; брак технічних знань у галузі страхового менеджменту, недостатній розвиток організаційної інфраструктури.
Отже, зважаючи на досвід країн Центральної та Східної Європи із запровадження системи страхового фінансування галузі охорони здоров'я, Україні необхідно розробити програму створення страхової медичної системи з урахуванням специфіки її існуючого стану. Для подолання труднощів перехідного періоду доцільно проводити поетапне збільшення державних асигнувань на галузь охорони здоров'я; впроваджувати ефективне їх використання та підвищення якості медичних послуг; розвивати систему платних медичних послуг; сприяти розвитку конкуренції в галузі.
?
Література
1. Салман Р. Б., Фигейрас Дж. Реформы системы здравоохранения в Европе. - М.: Гэотар Медицина, 2000.
2. Wlodarczyk C. Expert network on health and health care financing strategies in countries of central and eastern Europe, or on the advantages of neighborly cooperation in health care reforms // Antidotum. - 1993. - Suppl. - 1. - P. 8-21.
3. Семенов В. Ю. Некоторые итоги развития системы обязательного медицинского страхования в Российской Федерации // Здравоохранение Российской Федерации. - 2002. - № 3. - С. 3-8.
4. Юркин Г. Система обязательного медицинского страхования: проблемы функционирования и модернизации // Врач. - 2003. - № 5. - С. 61-62.
5. Enthoven A. Reflections on the Management of the NHS // London: Nuffield Provincial Hospitals Trust. - 1985.
6. Saltman R. V. Revitalizing public health care systems. A proposal for public competition in Sweden // Health Policy. - 1987. - V.7. - P. 21-40.
7. Le Grand J., Bartlett W. Quasi-markerts and Social Policy. - London: Macmillan. - 1993.
Loading...

 
 

Цікаве