WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Види діалізу, штучна нирка - Реферат

Види діалізу, штучна нирка - Реферат


Реферат на тему:
"Види діалізу, штучна нирка"
ПЛАН
Вступ
1. Поняття діалізу, його значення у лікуванні
2. Гемодіаліз. Застосування штучної нирки
3. Перітонеальний діаліз
4. Трансплантація нирки
Список використаної літератури
Вступ
В останні три десятиліття діаліз і трансплантація стали ефективними методами лікування, які продовжують життя страждаючим нирковою недостатністю хворим. Підхід до лікування при гострій нирковій недостатності відрізняється від підходу до лікування при хронічній нирковій недостатності через незворотний характер останньої. Консервативна терапія або діаліз служать основними методами лікування при гострій нирковій недостатності, тоді як трансплантацію як метод лікування не слід рекомендувати хворим цієї групи.
На першому етапі лікування консервативне, але потім виникає необхідність у проведенні гемодіалізу, перитонеального діалізу або трансплантації нирки або штучної нирки. Унаслідок того що кожний з цих методів приносить лише обмежений успіх, до лікування при хронічній нирковій недостатності варто підходити з позицій переходу від одного методу лікування до іншого в залежності від ступеня його ефективності і виникнення ускладнень.
Лікування при нирковій недостатності варто починати в такий період перебігу хвороби, коли ускладнення її будуть помірними, а не тоді, коли хвороба протікає безсимптомно. Ранній початок лікування дозволить уникнути важких ускладнень уремії.
1. Поняття діалізу, його значення у лікуванні
Ранній початок діалізу особливо доцільно при лікуванні тих хворих з гострою нирковою недостатністю, у яких можна очікувати відновлення функції нирок, а також хворих із хронічною нирковою недостатністю, у яких має місце гарна імунологічна сумісність з родичем-донором, а вчасно виконана операція трансплантації нирки, цілком ймовірно, приведе до відновлення нормальної функції органу. Що стосується інших хворих, то клінічне судження про доцільність переходу від консервативного лікування до діалізу або трансплантації повинне бути засноване на ознайомленні з анамнезом і зваженим розглядом співвідношення сприятливих наслідків для хворого в результаті застосування кожного методу лікування і зв'язаного з таким лікуванням ризику. Лікування за допомогою обмеження кількості, що надходить в організм білка може продовжити час перебування хворого на консервативному лікуванні, перш ніж виникне необхідність у проведенні діалізу і трансплантації; але таке лікування варто проводити тільки в тому випадку, якщо пов'язані з ним ускладнення не зроблять негативного впливу на віддалений прогноз хвороби.
Критерії добору хворих для проведення лікування за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу менш суворі, ніж для трансплантації, оскільки діаліз пов'язаний з меншим ризиком, ніж трансплантація, у літніх хворих і в хворих, які страждають згаданими вище ускладненнями консервативного лікування.
У зв'язку з високою вартістю цих програм чулися пропозиції обмежити число хворих, призначуваних на проведення діалізу і трансплантації. Такого роду рішення, які базуються на моральних і соціальних розуміннях, продовжують викликати суперечки. У більшості регіонів світу в даний час оплату вартості медичного обслуговування хворих із хронічною нирковою недостатністю бере на себе держава. При економічній підтримці державою програм проведення діалізу і трансплантації розроблені і будуть розроблятися надалі відповідні правила й інструкції, які дозволяють удосконалювати добір хворих для лікування різними методами.
2. Гемодіаліз. Застосування штучної нирки
В основі гемодіалізу лежить принцип дифузії речовин через напівпроникну мембрану (целофан, ацетатцеллюлоза, поліакрилонітрил і поліметилметакрилат) з метою виведення з крові небажаних речовин і одночасного введення в неї необхідних компонентів. Постійний струм крові по одну сторону мембрани і розчину-діалізату, що очищає - по іншу її сторону дозволяє видалити залишкові продукти обміну речовин із крові способом, дуже подібним із процесом клубочкової фільтрації. Змінюючи сполуки діалізату, спосіб взаємодії крові і діалізату (геометрію діалізатора), тип і площу поверхні діалізуючої мембрани і частоту і тривалість сеансів діалізу, можна підтримувати у відносно благополучному стані навіть тих хворих, у яких нирки зовсім не функціонують. Устаткування для проведення гемодіалізу складається з трьох основних частин - системи подачі крові; системи, яка забезпечує необхідну сполуку і подачу діалізату, і самого апарата-діалізатора. Кров подається під тиском у діалізатор за допомогою роликового насоса через систему трубок, оснащених відповідними приладами для виміру величини швидкості кровотоку і тиску в системі; величина швидкості кровотоку повинна складати приблизно 250- 300 мол/хв. Величину гідростатичного тиску в системі можна змінювати відповідним чином для досягнення бажаного ступеня виведення рідини, так званої ультрафільтрації. Діалізат подається в діалізатор з ємності, у якій він зберігається, або з дозуючої системи, у якій він виробляється. У більшості діалізаторів діалізат проходить через мембрану один раз, рухаючи назустріч току крові зі швидкістю 500 мол/хв, або ж рециркулює багато разів, але відповідно з більш високою швидкістю струму. Сполука діалізату подібна зі сполукою плазмової рідини, але його можна змінювати в залежності від потреб конкретного хворого. Існують два основних типи діалізаторів - плоскопластинчатий діалізатор, у якому плоскі аркуші мембрани покладені один на іншій, із прокладеними між ними пластиковими матрицями; і пустотіловолоконний, або капілярний, діалізатор, у якому мембранний матеріал закручений
Loading...

 
 

Цікаве