WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Внутрішньолікарняні інфекції. Шляхи і способи їх передачі - Реферат

Внутрішньолікарняні інфекції. Шляхи і способи їх передачі - Реферат


Реферат на тему:
"Внутрішньолікарняні інфекції. Шляхи і способи їх передачі"
ПЛАН
Вступ
1. Поняття внутрішньолікарняних інфекцій, причини враження ними
2. Ураження новонародженних ВЛІ
Список використаної літератури
Вступ
При безсумнівних успіхах в галузі лікувально-діагностичних технологій і, зокрема, методів стаціонарного лікування, проблема внутрішньолікарняних (госпітальних, нозокоміальних) інфекцій (ВЛІ) залишається в сучасних умовах однією з найбільш гострих, набуваючи все більшого медичного та соціального значення.
Серед факторів, що визначають тенденцію до зростання ВЛІ в усьому світі, слід зазначити широке застосування інвазивних діагностичних та лікувальних методів, імунодепресантів, поширення в стаціонарах антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів, певний зсув у структурі пацієнтів, які госпіталізуються (збільшення частки осіб похилого віку, з хронічними, раніше невиліковними захворюваннями, ослаблених дітей) та багато іншого.
1. Поняття внутрішньолікарняних інфекцій,
причини враження ними
Згідно до результатів спеціальних програм ВООЗ з епідеміологічного нагляду (ЕН) за ВЛІ та їх профілактиці, встановлено, що ці інфекції вражають в середньому 8,4% пацієнтів.
Встановлено, що найбільший ризик виникненення ВЛІ існує у пацієнтів відділень реанімації і інтенсивної терапії, хірургічних, урологічних, неонатологічних, опікових, травматологічних, тобто там, де концентруються хворі із дефіцитом імунної системи, які зазнають значної кількості інвазивних втручань. Найбільш уразливими є діти віком до 1 року (13,5%) та особи, старші за 64 роки (12%).
За визначенням Європейського регіонального бюро ВООЗ (1979), ВЛІ - це будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, яке уражує хворого в результаті його госпіталізації або відвідування лікарняного закладу, а також персонал лікарні в силу здійснюваної ним діяльності, незалежно від того, виявляються або не виявляються симптоми цього захворювання під час знаходження даних осіб в лікарні.
Таке визначення ВЛІ є найбільш широким та охоплює всі пласти ВЛІ для стаціонарів будь-якого профілю, а саме: ВЛІ, пов'язані із наданням медичної допомоги в клінічних та в амбулаторно-поліклінічних умовах; професійне зараження медичних працівників. Важливо те, що, за даним визначенням, розвиток ВЛІ пов'зують саме з інфекційним агентом.
Для більшості бактеріальних інфекцій прийнято вважати, що вони виникають після 48 годин і більше перебування хворого в стаціонарі, що пов'язано з типовим інкубаційним періодом, однак для окремих збудників можливі коливання, що важливо для встановлення діагнозу ВЛІ.
2. Ураження новонародженних ВЛІ
При визначенні ВЛІ в акушерських стаціонарах в нашій країні загальноприйнятим є поділ інфекцій новонароджених в залежності від строків інфікування на антенатальні, інтранатальні та нозокоміальні.
Інфекції новонароджених, які набуваються трансплацентарним шляхом, а саме токсоплазмоз, краснуха, цитомегаловірус, вітряна віспа, сифіліс, і проявляються одразу ж або до 48 годин після народження, в сучасний період не відносять до ВЛІ.
Дискусійним є віднесення до ВЛІ інтранатальних інфекцій, які пов'язані з інфікуванням новонародженого під час пологів при проходженні родових шляхів.
Деякі автори мають на увазі материнське походження збудників і на цій підставі не включають інфекції, які ними викликані, до нозокоміальних. В той же час в дефініціях СОС (Центру контролю за інфекціями США) окремим пунктом уточнено, що інфекції, викликані незміненими збудниками, тобто отриманими від матері, без ознак госпітального штаму, слід вважати внутрішньолікарняними. Нарешті, до внутрішньолікарняних належать інфекції новонароджених, які виникають після 48 годин життя.
Невизначеним також залишається питання про часовий період, протягом якого гнійно-запальні захворювання (ГСЗ) новонароджених можуть бути віднесені до внутрішньолікарняних. Цей період визначають в 7 днів, 28 днів, до 6 місяців та 1 року після виписки з акушерського стаціонару або взагалі не обмежується певними строками. В нашій країні відсутня однозначна трактовка ВЛІ і, відповідно, строків їх розвитку, тому це питання залишається відкритим та підлягає обговоренню. Так, за нашими даними, ГСЗ новонароджених, які можна трактувати як ВЛІ, реєструються протягом 30 днів після виписки з акушерського стаціонару їх пік припадає на 5-7 дні.
Важливою особливістю ВЛІ є чисельність їх клінічних проявів та різномаїття факторів ризику, які сприяють розвиткові інфекцій. Через незрілість імунної системи всі новонароджені, особливо недовиношені, складають групу ризику щодо розвитку ГСЗ.
Провідними збудниками ГСЗ є умовно патогенні мікроорганізми (УПМ). Для ВЛІ новонароджених характерна поліетіологічність. До найбільш значимих в сучасний період збудників відносять коагулазонегативні стафілококи (КНС), золотистий стафілокок, ентерококи, ентеробактерії, псевдомонади, дріжджеподібні гриби роду Кандида, стрептококи групи В, деякі віруси та вірусно-бактеріальні асоціації. В усьому світі спостерігається періодичність змін домінуючих збудників ВЛІ, яка знаходиться в залежності, перш за все, від використання антибактеріальних препаратів.
Для ВЛІ новонароджених характерним є переважно екзогенне інфікування. При цьому ризик виникнення ГСЗ у новонароджених слід розглядати як негативну сторону природної колонізації мікроорганізмами стерильної від народження дитини. Отже, важливо, щоб колонізація йшла фізіологічним шляхом, тобто за рахунок отримання материнської нормальної мікрофлори. Нами було показано, що тільки безперервне (істинне) сумісне перебування матері і дитини забезпечує формування у останньої мікрофлори, яка відповідає віковим та фізіологічним нормам. Водночас, при відокремленні дитини від матері значно збільшується ймовірність колонізації дітей УПМ, циркулюючими в пологовопомічних закладах, особливо за умов порушень протиепідемічного режиму, та в разі набуття мікробами ознак госпітального штаму. Тому вважаємо, що стеження за становленням мікрофлори новонароджених та моніторинг за антибіотикостійкістю УПМ дозволяють виявити найбільш чутливі показники епіднеблагополуччя в акушерському (неонатологічному) стаціонарі і повинні бути обов'зковими складовими частинами епідеміологічного нагляду за ВЛІ.
Таким чином, ВЛІ новонароджених є надзвичайно важливою сучасною проблемою. Однак існуючі в країнах СНД методи оцінки епідемічної ситуації недостатньо чутливі, а діюча система нагляду орієнтована на захворюваність, а не на фактори, які її детермінують. Офіційно зареєстрована захворюванність в декількаразів менша, ніж реально існуюча. Санітарно-бактеріологічні дослідження, що проводяться за діючою в сучасний період схемою, дозволяють оцінити при ВЛІ здебільше якість дезінфекції, а не ступінь активізації епідемічного процесу. Більшість таких систем не мають чітких алгоритмів збору, аналізу інформації і вибору рекомендацій.
В цьому зв'язкупершочерговим в сучасний період є забезпечення комплексного підходу до об'єктивної оцінки епідемічної ситуації в кожному ЛПУ, що включає оптимізацію системи лабораторного контролю; розробку і впровадження типових програм епіднагляду за ВЛІ, або, як вони частіше називаються за кордоном, програм інфекційного контролю (ІК) для стаціонарів і відділень різного профілю; використання чітких визначень і критеріїв ВЛІ, порядок реєстрації і звітності; створення регіональних центрів підготовки лікарів і медичних сестер з питань ІК.
Список використаної літератури
1. Сельнікова О.П., Поліщук О.І., Авдєєва Л.В. Внутрішньолікарняні інфекції - актуальна проблема сучасної епідеміології // Инфекционный контроль.- 2003.- №1.- С.16-18
2. Госпитальные инфекции. Проблемы и пути решения / Салявин В.И. - М., 2000
Loading...

 
 

Цікаве