WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Функція гемолітичної системи - Реферат

Функція гемолітичної системи - Реферат

різних хвороб має діагностичне значення.
Лейкоцитоз - збільшення кількості лейкоцитів.
Лейкопенія - зменшення лейкоцитів.
Імунітет - несприятливість організмом інфекційних хвороб.
Розрізняють клітинний та гуморальний імунітет. Такий поділ обумовлений двома типами лімфоцитів - Т-клітин та В-клітин. Лімфоцити утворюються в кістковому мозку. Формування імунологічної компетентності Т-клітин відбувається в вилочковій залозі (тимусі)
Розвиток імунологічноїкомпетентності В-клітин відбувається в лімфоїдній тканині (плаценті, печінці плоду, апендикс).
Т-лімфоцити (тимус залежні): Т-кілери, Т-супресори, Т-хелпери, Т-пам'яті.
В-лімфоцити (бурса залежні). Т-лімфоцити та фагоцити забезпечують клітинний імунітет або фагоцитоз, який більшу роль відіграє у місцевих запальних процесах.
В-лімфоцити - гуморальний імунітет відіграє у разі загальних інфекцій більшого значення, його основним проявом є утворення лімфатичних антитіл проти різних інфекційних (бактерії, віруси, найпростіші, грибки) і неінфекційних (пилок рослин, лікарські препарати, чужорідні білки) чинників.
В утворенні, дозріванні та навчанні лімфоцитів, щоб вони могли виробляти антитіла бере участь імунна система.
Антитіла - це тип білків, які діють лише проти одного збудника хвороб. Вони постійно відновлюються в організмі, що захищає його на тривалий час від повторних інфекційних захворювань.
Антигени - чужорідна речовина, здатна викликати утворення антитіл.
Лейкоцити не тільки розносяться з током крові, а можуть самостійно пересуватися за допомогою псевдоніжок. Проходячи крізь стінки капілярів лейкоцити рухаються до скупчення хвороботворних мікробів і за допомогою псевдоніжок захоплюють та перетравлюють їх. Це явище було відкрито Мечніковим у 1908 р і названо фагоцитозом (Нобелівська премія).
В певних випадках (при пересадці органів) фагоцитарна властивість лейкоцитів може бути шкідлива. Лейкоцити реагують на пересаджені органи так, як на хвороботворні організми, фагоцитують їх, руйнують. Тому при проведенні таких операцій фагоцитоз пригнічують різними речовинами.
Явище імунітету відоме давно: в кінці 18 ст англійський лікар Дженнер звернув увагу на те, що жінки, які мали справи з коровами хворими коров'ячою віспою ніколи не хворіли натуральною віспою...
Форми імунітету:
1. Природній
а) Вроджений (пасивний) одержаний від матері по спадковості. (Людина ніколи не хворіє на ящур чи холеру курей).
б) Набутий (активний) - виникає після перенесення хвороби, в організмі людини утворюються антитіла, що відновлюються впродовж усього життя (імунна пам'ять) на кір повторно людина не хворіє.
2. Штучний:
а) Набутий (активний) виникає коли організм у відповідь на введення вакцини (щеплення) сам виробляє антитіла. Вакцини - вбиті або ослаблені збудники інфекційних захворювань. Проти захворювань: коклюш, поліомієліт, туляремія, дифтерія. Людина стає нечутливою на протязі тривалого часу до захворювання проти якого зроблено щеплення. Щеплення викликає захворювання в дуже легкій формі.
б) Пасивний - створюється шляхом введення в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників. Лікувальні сироватки отримують з крові тварин (мавп, свиней, коней) яких заражують поступово наростаючими дозами збудників. В крові тварин нагромаджуються антитіла. Лікувальна сироватка - з плазми виділяють фібриноген + готові антитіла.
Механізм формування імунітету.
Патогенні мікроби проходять через шкіру та слизові оболонки в лімфу, кров та інші тканини та органи.
Організм захищають від мікробів покривний епітелій, антитіла, фагоцитоз, різноманітні захисні рефлекси.
Шляхом видалення фібриногену перетворюють плазму у сироватку крові, яка більше не зсідається. Вона знаходить широке застосування в лікувальній практиці (лікувальні сироватки з антитілами).
Клітини крові:
Еритроцити - червоні кров'яні тільця, дрібні, клітини округленої форми, які у міру дозрівання втрачають ядро і мають форму двоввігнутих дисків, що збільшує їх поверхню для контакту з киснем. Середня тривалість життя еритроцитів - 4 місяці. Для них характерна фізіологічна регенерація, що відбувається в червоному кістковому мозку (тіла хребців, ребра, грудина, головки трубчастих кісток). Руйнуються в печінці та селезінці (2,5 млн за 1 сек). Руйнування еритроцитів - гемоліз. В 1 мм3 крові міститься 4-5 млн (в жінок менше на 0,5). Вперше еритроцити побачив італійський лікар Мальпігі (1661 р).
Еритроцит зовні вкритий мембраною, а всередині майже повністю заповнений білковою речовиною - гемоглобіном (Нв). Нв складається з білка глобіну (600 Н) і залізовмісної сполуки - гемму ( Ч,А. Fe) (С3032 Н4816 О872 N780 S8 Fe4). В 1 л крові міститься 140-160 г Нв.
Основна функція Нв - транспортування кисню від легенів до тканин. У легенях під час вдиху Нв тимчасово з'єднується у нестійку сполуку, що називається оксигемоглобіном (Нв + О2 ? НвО2). Кров, яка насичена О2 - артеріальна, має яскраво-червоний колір. У тканинах Нв приєднує СО2 (Нв + СО2 ? НвСО2 - карбгемоглобін, також нестійка сполука). Кров насичена СО2 - венозна, темно-червоного забарвлення (10% СО2 переносить Нв). Нв здатний приєднувати чадний газ СО що виділяється при неповному згорянні палива, і утворювати з ним стійку сполуку - карбоксигемоглобін (Нв + СО ? НвСО). У цій сполуці він втрачає здатність приєднувати і переносити О2. У результаті настає важке отруєння організму.
Ще однією функцією еритроцитів є захисна - з них виділяється антибіотик еритрин, що бореться з деякими мікроорганізмами.
Кількість еритроцитів залежить від стану здоров'я й зокрема від висоти над рівнем моря. У людей, що живуть у високогірних місцевостях, еритроцитів у крові більше, що має пристосувальне значення, тому що в повітрі на висоті відносно менше О2.
При зменшенні кількості еритроцитів в крові або Нв в еритроцитах людини розвивається недокрів'я (анемія), органи і тканини отримують недостатню кількість О2 - виникає гіпоксія. Причиною є: погане харчування, порушення функцій червоного кісткового мозку, деякі інфекційні хвороби, надостача вітамінів, Fe, алкоголь, радіація.
Групи крові та резус-фактор. Правила переливання крові.
В 1901 році австрійський вчений Ландштейнер, а після нього чеський медик Янський довели, що в людей існують 4 основні групи крові, які успадковуються від батьків за певними законами генетики. Їх позначають І (О), ІІ (А), ІІІ (В), ІV (АВ). В Європі найчастіше
Loading...

 
 

Цікаве