WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Дизентерія - Реферат

Дизентерія - Реферат

рідко. Незважаючи на постійні домішки слизу, рідкі випорожнення дітей раннього віку, хворих на гостру дизентерію, нерідко зберігають каловий характер і набувають зеленуватого забарвлення. Живіт здутий, часто виявляють парез сфінктера прямої кишки, тенезми спостерігаються рідко. Значне зневоднення організму, анорексія, схуднення дитини і затяжний характер перебігу хвороби доповнюють клінічну картину. У дітей першого року життя дизентерія може поєднуватися з колідиспепсією (мішана інфекція), що значно погіршує стан хворого і призводить до розладів шлунково-кишкового тракту з хронічним перебігом.
Здебільшого гостра дизентерія, особливо за умови раннього і правильного лікування з постільним режимом і відповідною дієтою, закінчується повним одужанням; проте в окремих хворих дизентерійний процес може тривати до 3-4 місяців (затяжна дизентерія); настають рецидиви то ранні, то більш пізні.
Подекуди, особливо в осіб, які перенесли гостру дизентерію, викликану бактеріями Флекснера, може розвинутись хронічна рецидивуюча дизентерія. Формуванню хронічної дизентерії сприяють супровідні гельмінтози й інвазії найпростішими, недотримання постільного режиму і дієти в гострий період хвороби, а також неповноцінне лікування гострого захворювання на дизентерію, хронічні (в тому числі й професійні) інтоксикації, недостатня імунореактивність в ослаблених хворих та ряд інших факторів.
Зрідка трапляється безперервна форма хронічної дизентерії, яка не знає полегшень.
Хронічній рецидивуючій дизентерії властиві загострення, якг тривають 2-4 тижні і чергуються з періодами благополуччя тривалістю в кілька місяців. Хронічна дизентерія може тривати кілька років, причому такі хворі становлять небезпеку як джерело інфекції. Нестійкі випорожнення і часті загострення дуже турбують хворих, призводять до тимчасової непрацездатності їх. Тривалий перебіг хронічної дизентерії несприятливо позначається на загальному стані хворих, викликає багато суб'єктивних розладів: нестійкий настрій, поганий сон, болі в животі, патологічні випорожнення.
У дітей молодшого віку перебіг гострої дизентерії має ряд особливостей: переважають тяжкі форми (подекуди з вираженою інтоксикацією, зневодненням), часті випорожнення з великими домішками слизу, повільна нормалізація їх. Крім того, в дітей спостерігається особлива схильність до розвитку затяжних форм в разі тривалого виділення збудника з випорожнень.
5. Діагноз, лікування та профілактика
Для розпізнавання дизентерії потрібен ретельний аналіз епідеміологічних даних і всієї клінічної картини хвороби з використанням лабораторних методів. Уточненню діагнозу сприяє дослідження нижнього відрізка (25-30 см) товстої кишки за допомогою ректороманоскопа, який являє собою оптичний прилад - металева труба (тубус) з освітлювальною лампочкою. Ректороманоскоп вводять у пряму і сигмовидну кишку. До першого ректороманоскопічного дослідження вдаються після зникнення найгостріших явищ, потім повторюють його через 3-4 дні.
Слід підкреслити, що дані ректороманоскопії не є суворо специфічними для дизентерії, проте можуть підтвердити діагноз.
Найбільш вірогідним лабораторним підтвердженням діагнозу є виділення дизентерійних бактерій із випорожнень хворих.
В разі гострої дизентерії І в період загострення хронічного дизентерійного процесу обов'язкова госпіталізація з постільним режимом. Щадна дієта: кефір, кисле молоко, ацидофілія, свіжий сир, некруто зварене яйце, білі сухарі, невеликі кількості червоної або зернистої ікри, вершкове масло до 30 г на добу, слизуваті супи з вівсянки, суп з фрикадельками, парові (перші 4 дні хвороби) котлети, добре проварені каші з рису або гречаної крупи, свіжа відварена риба, кисіль, овочеве пюре, протерті й печені яблука, фруктові, ягідні й виноградний соки, апельсини, мандарини. В міру затихання хворобливих явищ дієту можна розширювати.
Необхідно виявляти і проводити лікування супровідних гельмінтозів: в разі аскаридозу з 6-7 дня хвороби можна проводити оксигенотерапію, пізніш застосовують пиперазин. Великого значення надають насиченню організму вітамінами, загальнозміцнювальним організм препаратам, компенсуванню по-рушених травних функцій (розведена соляна кислота по 8 крапель до їжі за офіцинальним приписом, панкреатин по 1 г 3 рази на день у проміжках між прийманням їжі).
Для лікування гострої дизентерії і рецидивів хронічної дизентерії використовують антибіотики: левоміцетин, біоміцин, тетрациклін, тераміцин. Загальна тривалість курсу лікування будь-яким із зазначених препаратів становить 6-7 днів; її встановлюють на підставі клінічного ефекту. Широко використовують вітаміни.
Застосовують середнє терапевтичне дозування антибіотиків: для левоміцетину по 0,5 г 5 разів на день, для біоміцину, тетрацикліну й тераміцину - по 300 000 ОД (що відповідає 0,3 г препарату) 4 рази на день. Для стимуляції імунних властивостей організму і десенсибілізуючої дії на організмрекомендується крім лікування антибіотиками застосовувати вакцинотерапію. Для цього спиртову дивакцину з бактерій Флекснера - Зонне, приготовлену за методом Чорнохвостова, вводять підшкірне в дозах: у 1-й день лікування 0,5 мл, а на 3, 5, 7-й дні - по 1 мл. Для неспецифічної десенсибілізації організму призначають димедрол, діазолін або дипразин.
Якщо немає антибіотиків, можна застосовувати сульфаніламідні препарати - сульгін, фталазол, дисульформін (по 1 г 4 рази на день протягом 5-7 днів); проводячи лікування цими препаратами, хворому дають багато пити.
У лікуванні токсичних форм дизентерії поряд з антибіотиками слід застосовувати антитоксичну протидизентерійну сироватку (внутрішньом'язово по 50 000-60 000 АО на день протягом 2-3 днів).
Під час загострення хронічної дизентерії дуже важливий індивідуалізований підхід до кожного хворого, оскільки хронічна дизентерія, як правило, поєднується з ускладненнями, а також із іншими процесами (ахілія, гастрити, гельмінтози тощо). Після купірування гострих явищ (загострення, рецидив) треба лікувати супровідне захворювання.
У період загострення хронічної рецидивуючої дизентерії антибіотики призначають за тими самими схемами, що й під час лікування гострої дизентерії. Крім того, через день вводять спиртову дивакцину Чорнохвостова. її впорскують підшкірне, починаючи з дози 0,2 мл у перший день лікування, поступово підвищуючи дозування протягом наступних п'яти днів до 1,5 мл.
Крім застосування антибіотиків і вакцинотерапії у лікуванні хворих на хронічну дизентерію слід застосовувати лікувальні клізми (ромашкові, з колоїдної дисперсної солі норсульфазолу, риб'ячого жиру, 1 % розчину таніну, вазелінового масла для прискорення репарації слизової кишки), загальнозміцнювальну терапію (глюкозо-вітамінотерапія, переливання крові, плазми, еритроциарної маси і фізіотерапія).
Лікування дітей, хворих на гостру і хронічну дизентерію, грунтується на тих самих принципах, що й лікування дорослих. Проте слід звертати особливу увагу на правильний режим, забезпечувати ретельний догляд і правильне харчування хворої дитини.
Заходи щодо профілактики дизентерії слід спрямовувати на неухильне поліпшення санітарного стану населених місць і матеріально-побутових умов населення, зростання культурних навичок. Конче потрібно суворо дотримуватись правил особистої гігієни: мити руки, перед їдою обов'язково обмивати кип'яченою водою сирі овочі і фрукти, вживати для пиття тільки кип'ячену воду і молоко тощо.
Велике значення має виконання вимог харчової гігієни (зберігання продуктів, кулінарна обробка їх, видача споживачеві й продаж), а також систематична боротьба з мухами: правильна будова й очищення помийних і вигрібних ям, смітників, знищення мух у місцях виплоду їх за допомогою 10% дуcтів ДДТ, а в житлових і виробничих приміщеннях - обпилюванням дуета-ми ДДТ і за допомогою липучого паперу.
Список використаної літератури
1. Медична енциклопедія в 4-х томах. - М., 1996.
2. Медичний довідник. - К., 2004.
3. Тітов М.Б. Інфекційні хвороби. - М., 2000.
Loading...

 
 

Цікаве