WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Дизентерія - Реферат

Дизентерія - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Дизентерія"
ПЛАН
Вступ
1. Етіологія та епідеміологія
2. Клінічна картина
3. Клініка дизентерії середньої тяжкості (викликана бактерією Флекснера)
4. Клініка дизентерії у дітей раннього віку
5. Діагноз, лікування та профілактика
Список використаної літератури
Вступ
Дизентерія - інфекційна хвороба людини із запаленням дистального відділу товстої кишки, яка супроводжується явищами інтоксикації та проносом. Збудниками є шигели: 1) Sh. dysenteriae (Григор'єва-Шига, Штуцера-Шмітца, Ларджа-Сакса); 2) Sh. flexneri; 3) Sh. boydii; 4) Sh. sonnei.
Розрізняють гостру і хронічну дизентерію.У творах стародавніх лікарів, які дійшли до нас, описано гострі шлунково-кишкові захворювання людини, що нагадують дизентерію. Вже в XVII ст. дизентерія дістала досить чітку клінічну характеристику. В першій половині минулого століття лікарі були добре ознайомлені з клінічним перебігом 1 патологічною анатомією "кривавого поносу", проте тільки в кінці XIX ст. (після відкриття бактеріологічних збудників хвороби), вона була чітко розмежована М. С. Соловйовим (Томськ) від подібного до неї захворювання - амебіазу. Збудника - дизентерійну бактерію- вперше описав у 1898 р. О. В. Григор єв, а більш докладно - а 1898 р. японський дослідник К- Шига, який вивчив ряд важливих біологічних -властивостей цих мікробів. Пізніш було описано й інші види збудника. До 1940 р. для лікування дизентерії, збудників якої тоді ще відносили до токсигениих видів бактерій, крім симптоматичних засобів, широко застосовувалась антитоксична сироватка. Потім цей засіб витіснили сульфаніламідні препарати, а тепер широко використовуються синтоміцин, левоміцетин, стрептоміцин, біоміцин та інші антибіотики.
1. Етіологія та епідеміологія
Дизентерію можуть викликати різноманітні види дизентерійних бактерій. До збудників дизентерії належать, зокрема, бактерії Григор'єва-Шига, Флекснера, Зонне, Ньюкестл та деякі інші. Всі представники цієї групи бактерій за морфологічними ознаками - це палички до 3 ц, завдовжки, з заокругле-ними кінцями; вони нерухливі, грамнегативні, Бактерії виду Григор'єва-Шига мають здатність утворювати сильний екзотоксин. Тепер збудниками хвороби найчастіше є бактерії Флекснера (кількох серотипів) і Зонне, іноді хворобу викликають бактерії Ньюкестл, тоді як бактерії Григор'єва-Шига майже ніколи не виділяються з випорожнень хворих на дизентерію.
Дизентерійні бактерії досить чутливі до дії низьких і високих температур, до впливу різних дезинфікуючих речовин (10% прояснений розчин хлорного вапна, 2% розчин хлораміну, 3% розчин лізолу та ін.). В зовнішньому середовищі (випорожнення або білизна, забруднена калом) дизентерійні бактерії можуть зберігати життєздатність протягом тривалого часу при тем-пературі 18-25° С. У зовнішньому середовищі при високій температурі повітря під дією прямого сонячного світла і при висиханні дизентерійні бактерії швидко гинуть. У вологому грунті, у вигрібних ямах при температурі 5-15° С вони можуть зберігатися до 1,5-2 місяців. У молоці й молочних продуктах, на поверхні плодів, ягід і овочів бактерії дизентерії зберігають життєздатність до 2 тижнів. Протягом того самого часу вони залишаються живими на поверхні паперових і металевих грошей, забруднених фекаліями. Нагрівання до 60° С, а також дія 1 % розчину карболової кислоти вбиває бактерії дизентерії за 25-30 хвилин.
Завдяки ферментативній активності дизентерійні бактерії розкладають моноцукри, що використовуються для лабораторної діагностики. Вони можуть набувати лікарської стійкості, на штучних живильних середовищах - бактоагарі Ж - середовищі Плоскирєва - добре культивуються. Тепер доведено широку біологічну мінливість збудників дизентерії - утворення атипових кулястих Ь-форм і фільтрівних форм бактерій.
В природних умовах джерелами інфекції є люди, хворі на гостру або хронічну дизентерію, а також бактеріоносії. Носійність інфекції, як правило, поєднується з хронічним дизентерійним процесом, який час від часу дає рецидиви. З випорожненнями хворих і носіїв дизентерійні бактерії виділяються в зовнішнє середовище.
Людина заражується внаслідок потрапляння дизентерійних бактерій через рот у шлунково-кишковий тракт. Збудник оселяється в складках слизової оболонки нижнього відрізка товстого кишечника. Зараження людини може відбуватися насамперед через брудні руки, частіше через предмети, інфіковані випорожненнями хворих на дизентерію або носіїв. Дуже часто захворювання настає від вживання води, молока, харчових продуктів, інфікованих дизентерійними бактеріями. Відому роль у поширенні дизентерії відіграють також мухи.
Захворювання трапляються протягом усього року, проте максимум їх припадає на період липень - серпень, що пов'язано з більш широким вживанням у цей період необмитих сирих овочів і фруктів, питтям сирої води, а також почасти пояснюється збільшенням виплоду мух і їхньою активною життєдіяльністю.
Порушення правил особистої гігієни відіграє важливу роль в епідеміології дизентерії. Серйозного значення в епідеміології надають хворим з атиповими і стертими формами гострої дизентерії, хворим на хронічну дизентерію і бактеріоносіям.
2. Клінічна картина
Інкубаційний період триває від 12 год до 7 діб (у середньому 2-3 доби).
У більшості випадків дизентерія починається гостро. Лише у деяких хворих протягом кількох годин можуть спостерігатись продромальні явища у вигляді мерзлякуватості, нездужання, головного болю, до яких незабаром приєднуються типові ознаки періоду розпалу. Частіше захворювання починається з болю в животі та проносу. В розпалі захворювання на фоні загальної інтоксикації з підвищенням температури тіла домінують ознаки ураження травного каналу - колітний, ентеритний і, рідше, гастритний синдроми, наявність яких визначає той чи інший клінічний варіант.
Згідно з сучасною класифікацією, прийнято розрізняти гостру і хронічну дизентерію, а також шигельозне бактеріовиділення. Гостра дизентерія триває від декількох днів до 3 міс. Виділяють її колітну і гастроентероколітну форми, які можуть мати стертий, легкий, середньої важкості, важкий і дуже важкий перебіг.
Колітна форма гострої дизентерії супроводжується інтоксикацією різного ступеня і дисфункцією кишок. Температура тіла може бути субфебрильною або підвищуватись до 38-39 °С. Шкіра бліда. Язик вологий, вкритий білим нальотом. Живіт запалий. Біль різної інтенсивності, частіше переймоподібний, більше в ділянці сигмоподібної і прямої кишок, посилюється при дефекації (тенезми), може поєднуватись із несправжніми покликами. Сигма пальпується у вигляді болючого, щільного, потовщеного тяжа.
Дефекація від 6-7 до 20 разів за добу і більше. Випорожнення поступово втрачають каловий характер, з'являються домішки слизу і крові. Інколи випорожнення мізерні і складаються лише з густого слизу з домішками крові або гною ("ректальний плювок"). Дефекація не приносить хворому полегшення.
У більшості хворих виражені ознаки ушкодженнянервової (слабкість, розбитість, головний біль, пригнічений настрій) і серцево-судинної (лабільність пульсу, приглушеність тонів серця, гіпотензія, у важких випадках - розвиток колапсу) систем.
Гастроентероколітна форма гострої дизентерії характеризується коротким інкубаційним періодом (у межах доби) і бурхливим перебігом, що обумовлено надходженням з їжею масивної дози збудника. Спочатку домінують явища гастроентериту (блювота, біль в епігастрії), потім - колітний синдром і зневоднення організму. Якщо явища коліту не розвиваються, то формується гастроентеритний варіант хвороби.
При стертому перебігу дизентерії клінічна симптоматика досить бідна. Тільки цілеспрямоване обстеження допомагає виявити слабке нездужання, дисфункцію кишок (дефекація 1-2 рази, кал напіврідкий), спазмовану сигмовидну кишку. Такі особи вважають себе практично здоровими.
Важка форма дизентерії супроводжується вираженою загальною інтоксикацією і високою температурою (до 39-40 °С і вище). Хворий загальмований, апатичний. Шкіра бліда, з
Loading...

 
 

Цікаве