WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Історія розвитку педіатрії в Україні - Реферат

Історія розвитку педіатрії в Україні - Реферат

походженням зробив значний внесок у галузі гематології, дієтики, фізіології та анатомії дитинства.
Професор, член академії наук О.М. Хохол очолювала кафедру пропедевтики дитячих хвороб і госпітальної педіатрії при Київському медичному інституті ім.. О.О. Богомольця.
Її наукова діяльність (1945-1964рр.) була спрямована на вдосконалення вигодовування дітей 1-го року життя. Багато наукових праць О.М. Хохол присвятила захворюванням травної системи, нирок і шкіри у дітей.
Кафедри педіатрії Київського медичного інституту відіграли важливу роль у розвитку педіатрії в Україні. Наукові праці колективів цих кафедр відомі за межами України. Колективи десятиліттями розробляли найактуальніші проблеми педіатрії, розвивали славні традиції видатних педіатрів.
Значний внесок у розвиток педіатричної науки та вдосконалення медичного обслуговування дітей і майбутніх матерів належить Українському НДІ педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. Він є провідним науковим закладом України, який протягом багатьох років здійснює організацію ікоординацію науково-дослідних робіт, спрямованих на вивчення проблем охорони здоров'я матері і дитини.
3. Важливі складові педіатрії в Україні
Важливе значення у поліпшенні медичної допомоги населенню мають середні і молодші медичні працівники. Фельдшер і медична сестра не просто перші помічники лікаря, вони - одна з основних ланок охорони здоров'я.
Професія середнього медичного працівника потребує чіткого виконання призначень лікаря, спостережливості, винахідливості в складних ситуаціях, співчуття, чуйності і милосердя.
Кваліфікований середній медичний працівник має бути обізнаний з наданням лікувально-профілактичної допомоги дітям, з особливостями будови і функціонуванням дитячого організму, роботи клініки, лікування і профілактики захворювань, принципами надання невідкладної допомоги при загрозливих станах у дітей.
Надзвичайно актуальними є питання раціонального вигодовування дітей першого року життя й організації харчування в різних вікових групах, диспансерізаціїї дітей.
Вміння спілкуватись в професії середнього медичного працівника повинно займати провідне місце. Кожний крок повинен бути поміркованим і зваженим. Це дозволить завоювати авторитет батьків і родичів, щоб спільними зусиллями сприяти розвитку дитини, організувати догляд з урахуванням вікових особливостей.
Останніх шістнадцять років, років незалежності, виникло багато проблем, які необхідно вирішувати в Україні, в тому числі і в медицині. Зараз поширилась можливість співробітництва та обміну досвідом з закордонними вченими і лікарями, що позитивно сприятиме новим успіхам в охороні здоров'я підростаючого покоління і стане надійним гарантом міцного здоров'я дитячого населення.
4. Сучасні проблеми та перспективи розвитку педіатрії в Україні
Через реформу медичної освіти в нашій країні протягом 6 років не проводився випуск лікарів-педіатрів, що не могло не позначитися на стані підготовки висококваліфікованих лікарів-педіатрів.
Аналіз кадрового забезпечення педіатричної служби України свідчить про її недостатню укомплектованість, рівень якої постійно зменшується. Так, навіть по м. Києву в середньому загальна укомплектованість штатних лікарських посад лікарями-педіатрами становить 70-75%. Більше того, майже 30% лікарів-педіатрів - це пенсіонери, майже третина з яких - особи віком понад 70 років.
Ще більш тривожна ситуація з лікарями-педіатрами, які працюють у дошкільно-шкільних закладах міста. Укомплектованість цих закладів лікарями-педіатрами становить 68,9%, причому серед них осіб пенсійного віку - 61,2%. Деякі дитячі поліклініки м. Києва укомплектовано лікарями-педіатрами лише на 20-30%.
По Україні в цілому лише протягом 2003 р. кількість лікарів-педіатрів зменшилася на 1600 осіб, а за останніх 15 років - майже на половину. У деяких районах України працює по одному лікарю-педіатру. Деякі обласні держадміністрації, розуміючи складність ситуації, на своєму рівні приймають рішення про надання пільг лікарям-педіатрам.
Досить низьким є показник забезпеченості дільничними лікарями-педіатрами на 10 тис. дитячого населення, який становить по Україні в цілому 13,7. Це призвело до суттєвого збільшення кількості дітей на дільницях - до 1000 і більше дітей на одного лікаря-педіатра (в середньому по м. Києву - 1010 дітей на одного дільничного лікаря-педіатра), що створює надзвичайно складні умови для надання високоякісної медичної допомоги дитячому населенню міста. Звичайно, за таких умов проводити профілактичну роботу, спрямовану на збереження здоров'я дітей, практично неможливо.
Необхідно розробити сучасну модель лікаря-педіатра, яка б ураховувала, що педіатр значно більше часу витрачає на непродуктивну працю, оскільки, зазвичай, надає дві послуги - дитині та кому-небудь із батьків. Без цього медична допомога не лише не має сенсу, але й порушує права сім'ї, що несе відповідальність за здоров'я дітей. Таким чином, надання медичної допомоги кому-небудь із батьків слід віднести до виробничої праці, а будь-яка праця вимагає часу, а отже, й оплати.
Безперечно, основний напрям педіатрії - це профілактика, і завдання педіатра - допомогти сім'ї виростити здорову дитину. Якщо ми думаємо про майбутнє, то займатися цією проблемою слід сьогодні. Адже в дитини не буде іншої можливості для нормального росту та розвитку, їй не можна сказати: "Почекай до кращих часів". Життя, здоров'я та розвиток дитини повністю залежать від навколишнього світу, який створюється сім'єю, державою, суспільством. Звідси випливає, що потреби дитини мають входити до сфери соціально-економічної політики держави. При цьому принципово важливо, щоб обов'язки держави стосовно дітей були орієнтовані не на мінімальне, як сьогодні, а на максимальне забезпечення їхніх потреб у галузі охорони здоров'я.
Отже, найважливішим пріоритетом повинна стати профілактика - зміщення акцентів із хворої
Loading...

 
 

Цікаве