WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Історія розвитку фізіології - Реферат

Історія розвитку фізіології - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Історія розвитку фізіології"
ПЛАН
Вступ
1. Виникнення фізіології як науки, основні стадії розвитку
2. Особливості розвитку фізіології в Україні та Росії
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Фізіологія - наука про функції і процеси життєдіяльності організму загалом, його органів, тканин, клітин тощо. Назва науки походить від грецького physis - природа.
Поряд із загальною фізіологією існують її окремі розділи. До них відносять фізіологію різних систем органів (кровообігу, травлення, виділення та ін.), а також дитячу, праці, спорту тощо.
Розвиток фізіології здебільшого визначався досягненнями анатомії та інших природничих наук. Перші відомості про функції організму викладено в працях Гіппократа (460- 377 рр. до н.е.).
1. Виникнення фізіології як науки, основні стадії розвитку
Виникнення фізіології як науки пов'язане з працями Уїльяма Гарвея, який відкрив замкнений кровообіг (1628 р.). Важливе значення для подальшого розвитку фізіології на матеріалістичній основі мало відкриття "про відображену діяльність організму", зроблене в XVII ст. французьким ученим Р. Декортом (1596-1650рр.).
Інтенсивний науковий розвиток фізіології почався в XIX ст. До того його гальмували панівні метафізичні концепції про абсолютну незмінність природи, наявність в організмі якоїсь нематеріальної життєвої сили, що спрямовує біологічні процеси. Вчені розглядали природні явища та поведінку живих істот ізольовано одне від одного, не в динаміці, а в стані спокою.
Наступ на ідеалістичні концепції метафізики був розпочатий у XVIII ст. Цьому сприяли відкриття кінця XVII, XVIII і першої половини XIX ст., які стали природничонауковим обґрунтуванням діалектико-матеріалістичного погляду на природу, утвердили в ній ідею загального зв'язку і розвитку. До таких відкриттів належать закон про збереження і перетворення енергії, атомно-молекулярна теорія будови тіл, сформульовані М.В. Ломоносовим у 1748 р., клітинна теорія, розроблена Т. Шванном у 1839 р., еволюційне вчення про розвиток живої природи Ч. Дарвіна, опубліковане в 1859р., яке розв'язало також питання про походження людини.
Значний внесок у розвиток фізіології в XIX ст. зробили вчені різних країн: у Франції - К. Бернар (1813-1877 рр.), Німеччині - Е. Дюбуа-Реймон (1818-1878 рр.), Англії - Ч. Шеррінгтон (1885-1949 рр.), США - В. Кеннон (1871-1945рр.) та ін.
2. Особливості розвитку фізіології в Україні та Росії
У першій половині XVIII ст. розпочався розвиток фізіології в Україні та Росії. У 1725 р. в Петербурзькій академії наук було засновано кафедру анатомії і фізіології, а в 1776 р. в Московському університеті відкрито самостійну кафедру фізіології.
Перший російський підручник "Фізіологія, видана для керівництва своїх слухачів" написав професор Московського університету О.М. Філомафітський (1807-1849рр.). У 1848 р. він опублікував "Трактат про переливання крові (як єдиний засіб у багатьох випадках врятувати згасле життя), складений в історичному, фізіологічному і хірургічному відношеннях".
Батьком російської фізіології називають І.М. Сєченова (1829-1905 рр.). У своїй праці "Рефлекси головного мозку" (1863 р.) І.М. Сєченов сформулював матеріалістичне уявлення про діяльність головного мозку, яка відбувається за принципом рефлексу і підлягає не лише спостереженню, а й вивченню. Учений відкрив також явища центрального гальмування і сумації збудження в нервових центрах. Висунуті ним ідеї дістали подальший розвиток у працях його учнів і послідовників І.П. Павлова (1849-1936рр.), О.О. Ухтомського (1875-1942 рр.), М.Є. Введенського (1852-1922 рр.) та ін.
Величезний вплив на розвиток вітчизняної та світової фізіології зробили дослідження І.П. Павлова та його школи. І.П. Павлов є творцем нового аналітично-синтетичного напрямку у фізіології, який базується на трьох засадах: 1) організм - єдине ціле; 2) єдність організму і середовища; 3) принцип нервізму. Вершиною творчості І.П. Павлова є його вчення про сигнальні системи кори великого мозку. У його працях півкулі великого мозку характеризуються як орган тимчасових зв'язків, який забезпечує досконале пристосування організму до змін умов навколишнього середо-вища. Розкриваються закономірності руху нервових процесів у корі великого мозку (іррадіація, концентрація, індукція), встановлюються зв'язки між корою і підкірковими утвореннями. І.П. Павлов створив класифікацію типів психічної (вищої нервової) діяльності.
Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність, кровообіг, травлення та ін., його ідеї і методи, аналітико-синтетичний підхід до вивчення фізіологічних явищ в цілому організмі визначили подальший розвиток фізіології XX ст.
За великі заслуги в розвитку фізіологічної науки І.П. Павлов у 1904 р. одержав Міжнародну Нобелівську премію (найвищу і найпрестижнішу премію того часу). У 1935 р. Міжнародний фізіологічний конгрес присвоїв І.П. Павлову звання "старійшини фізіологів світу".
Розвиток фізіології в XX ст. характеризується великими успіхами. Розроблено вчення про автономну нервову систему, вивчено багато різних процесів життєдіяльності, встановлено закономірності регуляції функцій внутрішніх органів, відкрито пристінкове (мембранне) травлення та ін. Ве-лика заслуга в цьому належить учням І.П. Павлова видатним ученим Л.А. Орбелі, К.М. Викову, В.М. Черніговському, П.К. Анохіну та ін.
Розвиток фізіології в Україні розпочався переважно в другій половині ХІІІ ст. у зв'язку з відкриттям медичних факультетів у Львові, Харкові, Києві, Одесі. Найбільший внесок в розвиток фізіології зробили вчені Київського, Харківського, Львівського університетів та інститутів.
У Львівському університеті, який перший раз відкрився у 1784р., в 1885 р. кафедру фізіології очолив А. Бек (1863- 1942 рр.). Дослідженнями електричних явищ в центральній нервовій системі були одержані нові дані по локалізації центрів окремих функцій в корі півкуль великого мозку, об-ґрунтовані деякі питання електроенцефалографії.
У післявоєнні роки на кафедрі фізіології людини і тварин Львівського університету працювали Г.М. Никифоровський (1879-1982рр.), І.В. Шостаковська (з 1960 до 1991 р. завідувала кафедрою) та ін. їхні дослідження присвячені порівняльній фізіології вищої нервової діяльності, фармакології умовних рефлексів, вивченню механізмів регуляції діяльності травних залоз тощо.
До провідних дослідників з фізіології, які працювали у Харкові, слід віднести: Щелкова (1833-1909 рр.) і його учнів (М.Ф. Білецького (1851-1882 рр.), 5.Я Даншевського (1852-1939рр.) та ін.). В.Я. Данилевському належать важливі фізіологічні дослідження з різних розділів фізіології. Він організував і очолив Харківський органо-теоретичний інститут, в якому працював до кінця свого життя (тепер Український науково-дослідний інститут експериментальної ендокринології). Дослідженнями фізіології нервової системи він встановив наявність у головному мозку центрів, які регулюютьдіяльність внутрішніх органів; вперше зареєстрував електричні явища головного мозку собаки.
Вивчаючи дію на організм електричного струму та електромагнітних полів, В.Я. Данилевський виявив наявність біострумів в головному мозку. Наукові інтереси вченого були багатогранними. Він приділяв увагу
Loading...

 
 

Цікаве