WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Коротка історія розвитку анатомії, фізіології та патології як наук біологічного циклу - Реферат

Коротка історія розвитку анатомії, фізіології та патології як наук біологічного циклу - Реферат

П. Ф. Лесгафт (1837- 1909рр.) розвинув функціонально-анатомічний напрям. Він довів формотворне значення функції, а також те, що здоров'я людини залежить, як правило, від активної фізичної діяльності. На основі цього твердження було розроблено систему комплексів фізичних вправ і лікувальної фізкультури.
Великий внесок у розвиток сучасної анатомії зробили вчені, які спирались на передові на той час досягнення в біології і медицині та методи наукового дослідження. Це Г.М. Йосипов (1870-1933 рр.) і Д.А. Жданов (1909-1972 рр.), які заклали основисучасного вчення про лімфатичну систему, В.М. Шевкуненко (1872-1952 рр.), який створив учення про індивідуальну мінливість і крайні форми будови тіла людини та її органів, В.М. Тонков (1872-1954рр.), який експериментальне вивчав будову кровоносних судин і виявив високу пристосовність їх до змін умов функціонування, та ін.
В медичних інститутах України, що відкривалися дещо пізніше продовжувались і тепер продовжуються наукові традиції попередників. Вчені цих закладів, розвиваючи нові напрямки і сучасні методи дослідження, вносять значний вклад у подальший розвиток анатомічної науки. Серед них відомі анатоми: В.Г. Український, О.Ю. Роменський (Вінниця), Н.Д. Довгало (Донецьк), М.А. Батуєв, М.К. Лисенков, Ф.А. Волинський (Одеса), В.В. Бобін, В.І. Зяблова (Сімферополь), Є.П. Мельман (Івано-Франківськ), М.М. Тростя-нецький (Дніпропетровськ), Н.Г. Туркевич (Чернівці) й інші.
2. Коротка історія розвитку фізіології
Розвиток фізіології здебільшого визначався досягненнями анатомії та інших природничих наук. Перші відомості про функції організму викладено в працях Гіппократа (460- 377 рр. до н.е.). Виникнення фізіології як науки пов'язане з працями Уїльяма Гарвея, який відкрив замкнений кровообіг (1628 р.). Важливе значення для подальшого розвитку фізіології на матеріалістичній основі мало відкриття "про відображену діяльність організму", зроблене в XVII ст. французьким ученим Р. Декортом (1596-1650рр.). Інтенсивний науковий розвиток фізіології почався в XIX ст. До того його гальмували панівні метафізичні концепції про абсолютну незмінність природи, наявність в організмі якоїсь нематеріальної життєвої сили, що спрямовує біологічні процеси. Вчені розглядали природні явища та поведінку живих істот ізольовано одне від одного, не в динаміці, а в стані спокою.
Наступ на ідеалістичні концепції метафізики був розпочатий у XVIII ст. Цьому сприяли відкриття кінця XVII, XVIII і першої половини XIX ст., які стали природничонауковим обґрунтуванням діалектико-матеріалістичного погляду на природу, утвердили в ній ідею загального зв'язку і розвитку. До таких відкриттів належать закон про збереження і перетворення енергії, атомно-молекулярна теорія будови тіл, сформульовані М.В. Ломоносовим у 1748 р., клітинна теорія, розроблена Т. Шванном у 1839 р., еволюційне вчення про розвиток живої природи Ч. Дарвіна, опубліковане в 1859р., яке розв'язало також питання про походження людини.
Значний внесок у розвиток фізіології в XIX ст. зробили вчені різних країн: у Франції - К. Бернар (1813-1877 рр.), Німеччині - Е. Дюбуа-Реймон (1818-1878 рр.), Англії - Ч. Шеррінгтон (1885-1949 рр.), США - В. Кеннон (1871-1945рр.) та ін.
У першій половині XVIII ст. розпочався розвиток фізіології в Україні та Росії. У 1725 р. в Петербурзькій академії наук було засновано кафедру анатомії і фізіології, а в 1776 р. в Московському університеті відкрито самостійну кафедру фізіології.
Перший російський підручник "Фізіологія, видана для керівництва своїх слухачів" написав професор Московського університету О.М. Філомафітський (1807-1849рр.). У 1848 р. він опублікував "Трактат про переливання крові (як єдиний засіб у багатьох випадках врятувати згасле життя), складений в історичному, фізіологічному і хірургічному відношеннях".
Батьком російської фізіології називають І.М. Сєченова (1829-1905 рр.). У своїй праці "Рефлекси головного мозку" (1863 р.) І.М. Сєченов сформулював матеріалістичне уявлення про діяльність головного мозку, яка відбувається за принципом рефлексу і підлягає не лише спостереженню, а й вивченню. Учений відкрив також явища центрального гальмування і сумації збудження в нервових центрах. Висунуті ним ідеї дістали подальший розвиток у працях його учнів і послідовників І.П. Павлова (1849-1936рр.), О.О. Ухтомського (1875-1942 рр.), М.Є. Введенського (1852-1922 рр.) та ін.
Величезний вплив на розвиток вітчизняної та світової фізіології зробили дослідження І.П. Павлова та його школи. І.П. Павлов є творцем нового аналітично-синтетичного напрямку у фізіології, який базується на трьох засадах: 1) організм - єдине ціле; 2) єдність організму і середовища; 3) принцип нервізму. Вершиною творчості І.П. Павлова є його вчення про сигнальні системи кори великого мозку. Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність, кровообіг, травлення та ін., його ідеї і методи, аналітико-синтетичний підхід до вивчення фізіологічних явищ в цілому організмі визначили подальший розвиток фізіології XX ст.
3. Історичні етапи становлення патології
Патологічна анатомія (з грецьк. pathos - хвороба) - наука, що вивчає структурні основи патологічних процесів,- виділилася з анатомії в середині XVIII ст. Її розвиток у новій історії умовно поділяється на два періоди: макроскопічний (до середини XIX ст.) і мікроскопічний, пов'язаний із застосуванням мікроскопа.
МАКРОСКОПІЧНИЙ ПЕРІОД. Про необхідність вивчення анатомії не тільки здорового, але і хворого організму писав ще Френсіс Бекон (Bacon, Francis, 156I - 1626) - видатний англійський філософ і державний діяч, який, не будучи лікарем, багато в чому визначив шляхи подальшого розвитку медицини.
В другій половині XVI ст. у Римі Євстахій перший ввів у римському госпіталі систематичне розкриття померлих і, таким чином, сприяв становленню патологічної анатомії. Початок патологічної анатомії як науки поклав співвітчизник Євстахія - італійський анатом і лікар Джованні Батіста Морганьї (Morgagni, Giovanni Battista, 1682-1771). Роблячи розтин померлих, Дж. Б. Морганьї зіставляв виявлені ним зміни уражених органів із симптомами захворювань, які він спостерігав як практикуючий лікар при житті хворого. Узагальнивши зібраний у такий спосіб величезний по тим часам матеріал -700 розтинів і праці попередників, у тому числі і свого вчителя - професора анатомії і хірургії Болонського університету Антоніо Вальсальви (Valsalva, Antonio Maria,
Loading...

 
 

Цікаве