WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) - Реферат

Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) - Реферат

хворого у положення для операції на нирці (бокове положення на валику з опущеними головним і ніжним кінцями столу).
Процес рецидиву каменеутворення після видалення асептичних каменів нижчий, ніж прикалькульозному пієлонефриті.
Лікування хворих з каменями сечоводу
Лікування хворих з каменями сечоводу може бути консервативним, інструментальним та оперативним.
Консервативне лікування показане при наявності каменів сечоводу, які не викликають сильного болю, суттєво не порушують відтік сечі, не призводять до гідроуретеронефрозу і мають тенденцію до самостійного відходження.
У 75-80% випадків камені сечоводу після консервативних заходів відходять самостійно. Лікування направлене на посилення моторики сечоводу та ліквідацію його спастичних скорочень. Рекомендують водні навантаження, активний режим, прийом всередину спазмолітичних засобів, при нирковій кольці - вищеописані заходи.
Для інструментального видалення каменів із сечоводу (рис.33) запропоновано багато різноманітних інструментів - екстракторів, з яких найбільш популярні петля Цейса та кошик Дорміа.
Петля Цейса - це сечовідний катетер, в просвіті якого пропущена капронова нитка, яка виходить з кінця катетера і знову входить у його просвіт через отвір, зроблений на відстані 2-3 см від кінця катетера. При натягненні нитки кінчик катетера згинається і утворює петлю.
Екстрактор Дорміа - сечовідний катетер, в просвіті якого є металічний стержень, який закінчується видвижним кошиком, який при виведенні із катетера розпрямляється, а при зворотному введенні - стискається.
Рекомендується низводити камені невеликих розмірів, розташованих у тазовому відділі сечоводу. Перед маніпуляцією виконують оглядовий знімок для визначення локалізації каменя. У сечовий міхур після введення хворому спазмолітичних засобів вводять катетеризаційний цистоскоп. Екстрактор проводять вище каменя, захоплюють його і обережно низводять під контролем ока. Рекомендується низводити камінь повільно, так як у протилежному випадку можна перфорувати чи навіть відірвати сечовід. Якщо камінь тяжко піддається видаленню, екстрактор залишають в сечоводі на 3-4 дні, підвішуючи до нього невелику вагу (не більше 20,0 г). Екстрактор може відірватися і залишитися у сечоводі, що потребує оперативного його вилучення.
Камінь, який знаходиться в інтрамуральному відділі сечоводу або в уретероцелє, може бути видалений шляхом ендовезикального розтину чи електроінцизії устя сечоводу. Якщо камінь виступає із устя, його видаляють щипцями операційного цистоскопа.
Якщо розмір каменя не дозволяє розраховувати на його самостійне відходження, а також при появі ознак закупорки сечоводу каменем і розвитку пієлонефриту, показане оперативне лікування - уретеролітотомія.
Операція показана і тоді, коли консервативна терапія каменя сечоводів затягується, функція нирки погіршується, розвивається гідроуретеронефроз. При оклюзуючих каменях сечоводу єдиної нирки чи обох сечоводів необхідна термінова операція, так як припинення відтоку сечі швидко призводить до розвитку гострої ниркової недостатності. Операція з приводу каменів обох сечоводів при задовільному стані хворого може бути здійснена з обох боків одночасно. У тяжкохворих при тривалій атаці пієлонефриту доцільніше виконувати не уретеролітотомію, а нефро- або пієлостомію. При апостематозному пієлонефриті необхідно здійснити декапсуляцію нирки та розтин гнійників. Подібна тактика поліпшує стан нирки і сприяє більш швидкому затиханню запального процесу. Після ліквідації гострого запального процесу і поліпшення стану хворого, якщо камінь не відходить самостійно, виконують уретеролітотомію.
Профілактика сечокам'яної хвороби
Профілактика та метафілактика (попередження рецидиву) сечокам'яної хвороби базуються на лікуванні порушень обміну, які призводять до каменеутворення, своєчасному лікуванні хронічного пієлонефриту і відновленні порушеного пасажу сечі.
Дієтотерапія зводиться до обмеження загальної кількості вживаної їжі, жирів, кухарської солі. Доцільно повністю вилучити бульйони, шоколад, каву, какао, гостру та смажену їжу. При нормальній клубочковій фільтрації рекомендують прийом не менше 1,5 л рідини на добу.
Лікування гіперурикемії необхідно здійснювати шляхом пригнічення утворення сечової кислоти в організмі за допомогою інгібіторів (мілурит, аллопурінол). Зниження рівня сечової кислоти в крові можна досягти із застосуванням урикуретиків (бутадіонбензобромарон). У всіх випадках доцільно підтримувати рН сечі на рівні 6,2-6,8 застосуванням цитратних сумішей (магурліт, блеморен та ін.) та гідрокарбонату натрію (питна сода). Основним методом, який застосовують для зниження оксалурії, є пероральний прийом окису магнію та піридоксину, які зменшують утворення щавлевої кислоти, збільшують розчинність оксалату кальцію. При лікуванні гіперкальциурії нерідко достатньо обмежити доступ кальцію в організм шляхом вилучення молочних продуктів. Із медикаментів можна рекомендувати гіпотіазид в дозі 0,015 - 0,025 н 2 рази на день. При лікуванні гіпотіазидом необхідно збільшити вміст калію в раціоні, вводячи в нього 200г сухофруктів (курага, родзинки) чи додатково призначаючи калію хлорид по 2г на добу. Лікування необхідно здійснювати під суворим контролем електролітного складу плазми. Зниження гіперкальциємії при первинному гіперпаратиреоідизмі досягають застосуванням тиреокальцитоніну.
Прогноз
Прогноз при консервативному лікуванні нефролітіазу, як правило, несприятливий. Камінь нирки поступово збільшується в розмірах, створює умови для порушення відтоку сечі, виникнення та прогресування пієлонефриту. При своєчасному оперативному лікуванні прогноз сприятливий, проте певну загрозу завжди представляє рецидив каменеутворення, оскільки нефролітіаз є захворюванням не тільки нирки, але і всього організму, і видалення каменя не означає ліквідації захворювання. Для попередження рецидивного каменеутворення рекомендується проводити вищеописане комплексне лікування (протизапальне, дієтичне і т.д.). В тих випадках, коли при задовільному пасажі сечі вдається ліквідувати обмінні порушення, запальний процес в нирці, утримувати рН сечі на необхідному рівні, рецидив не виникає на протязі багатьох років. Активний пієлонефрит, який підтримується стійкими до дії антибіотиків мікроорганізмами (протей, клєбсієлла, синьогнійна паличка), порушення відтоку сечі, переохолодження, шлунково-кишкові, гінекологічні і деякі інші захворювання швидко призводять до рецидиву каменеутворення в нирці, яку оперували. Хворі потребують тривалого диспансерного спостереження та лікування.
Використана література
1. Медична енциклопедія. В 4-х томах. - М., 1996.
2. Урологія. Курс лекцій. Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.І.Костєва, Одеса, 2004
?
Значення рН сечі, актуальні для різних видів уролітіазу
Утворений сечовий камінь копроліт
Loading...

 
 

Цікаве