WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. Клінічна смерть, серцево-легенева і церебральна реанімація - Реферат

Реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. Клінічна смерть, серцево-легенева і церебральна реанімація - Реферат


Реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. Клінічна смерть, серцево-легенева і церебральна реанімація
ПЛАН
1. Що таке реанімація?
2. Термінальні стани.
3. Стадії серцево-легеневої церебральної реанімації.
Реаніматологія - медична наука, що вивчає закономірності згасання життєвих функцій організму, методи їх активного відновлення та тривалої підтримки, а також заходи щодо запобігання розвитку термінальних станів.
Реанімація - комплекс лікувальних заходів з відновленню життєво важливих функцій, який застосовують при зупинці кровообігу та дихання. При успішному проведенні реанімації хворому потрібно провести інтенсивну терапію - комплекс лікувальних заходів з відновлення нормальної функції організму в цілому.
Умирання - це процес згасання функцій організму, який являє собою поступове виключення його функцій і систем з можливим їх відновленням.
Існують такі етапи вмирання: передагональний стан, агонія, клінічна смерть.
Переагональний стан характеризується різким загальмуванням функцій організму або розвитком коми. АТ низький (70-60 мм рт.ст.) або не визначається. Пульс частий, слабкого наповнення і напруження. Дихання поверхове, часте, часом періодичне. Перехідним періодом між перед агонією та агонією є термінальна пауза. Для неї характерне різке прискорення дихання, а потім його раптова і повна зупинка із швидким згасанням рогівкових рефлексів. Триває від кількох секунд до 1-2 хвилин.
Агонія. Спочатку відзначається коротка серія вдихів або єдиний неглибокий вдих. Поступово зростає амплітуда дихальних рухів. В акті дихання беруть участь не тільки м'язи грудної клітки, але й м'язи шиї, рота. Досягнувши максимуму, дихальні рухи зменшуються і швидко припиняються. Свідомість та очні рефлекси відсутні. Тони серця глухі. АТ не визначається. Пульс на периферичних судинах нитковидний або не пальпується, на сонних артеріях слабкого наповнення.
Клінічна смерть. Перехідний стан між життям та смертю. Починається з моменту припинення лункій ЦНС; кровообігу і дихання. Тривалість клінічної смерті в звичайних умовах 3-4- хв.
Основні ознаки клінічної смерті: відсутність пульсу на сонних артеріях; відсутність самостійного дихання; розширення зіниць (зіниці розширюються через 40-6 с після зупинки серця).
Діагноз клінічної смерті повинен бути поставлений протягом 7-10 с. Допоміжні ознаки клінічної смерті: відсутність свідомості, блідість або ціаноз шкірних покривів, арефлексія, адинамія. Життя людини, котра перебуває у стані клінічної смерті, може бути повністю відновлена. Соціально смерть - частково оборотний стан, при якому втрачається функція кори головного мозку при збереженні вегетативних функцій. При загибелі всіх тканин організму настає біологічна смерть.
Ознаки біологічної смерті: трупні плями, трупне заклякання, пом'якшення очних яблук, сухість рогівки, пігментні плями Лерше.
Серцево-легеневу та церебральну реанімацію проводять у декілька стадій.
І стадія - елементарна підтримка життя.
Негайна оксигенація:
А - забезпечення прохідності дихальних шляхів;
Б - проведення штучної вентиляції легенів;
В - підтримка штучного кровообігу.
ІІ стадія реанімації - подальша підтримка життя. Відновлення кровообігу:
Г - медикаментозна терапія;
Д - електрокардіоскопія чи електрокардіографія;
Є - лікування фібриляції шлуночків серця.
ІІІ стадія реанімації - тривала підтримка життя. Церебральна (мозкова) реанімація:
Ж - оцінка стану хворого;
З - відновлення нормального мислення;
І - інтенсивна терапія.
І стадія реанімації.
Контроль і забезпечення прохідності дихальних шляхів. На початку реанімації завжди проводиться підряд 3-5 глибоких вдихів, а потім переходять на ритм: 1 дихання через 5с, тобто 12 дихань за 1 хв. у дітей - 24-30 дихань за 1 хв.
При травмах щелепи, обличчя, порожнин рота слід проводити ШВЛ, вдуваючи повітря в ніс потерпілого, закривши рот пальцями руки. Основна ознака ефективності ШВЛ: рухи грудної клітки на вдиху і видиху.
Ознаки ефективності масажу серця: наявність пульсової хвилі на периферичних судинах.
Ознаки ефективності реанімаційних заходів.
1. Звуження зіниць.
2. Зміна кольору шкіри і слизових оболонок оживлюваного (їх порожевіння, зменшення ціанозу).
3. Наявність пульсової хвилі на периферичних і центральних артеріях.
4. Систолічний тиск 70-80 мм рт.ст.
ІІ стадія реанімації.
Її проводить лікар-реаніматолог, використовуючи при цьому спеціальну апаратуру та медикаменти: 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду, 4% або 5% розчину натрію гідрокарбонаду та 0,1% атропіну сульфату. Ці ліки вводять негайно всім хворим незалежно від виду зупинки кровообігу.
Адреналіну гідрохлорид 0,1% застосовують у дозі 0,5-1 мг; спочатку 1 мл препарату розводять у 9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять 3-5 мл розчину. Повторне введення через 3-5 хв. дози натрію гідрокарбонату становлять 1 ммоль/кг маси в перші 10 хв реанімації та 0,5 ммоль/кг у наступні 10 хв.
Доза атропіну сульфату для дорослих становить 0,5 мг/70 кг маси тіла, для дітей 0,05-0,1мг/рік. Кальцію хлорид доцільно застосовувати після відновлення серцевої діяльності у таких дозах: для дорослих - 5-10 мл 10% розчину, для дітей до 1 мл 10% розчину на 1 рік життя.
Наступний етап ІІ стадії реанімації - електрокардіографія або електрокардіоскопія) моніторинг. Їх проведення необхідне для діагностики виду зупинки кровообігу.
Розрізняють три види зупинки кровообігу: асистолія, фібриляція шлуночків, неефективне серці. Для запису ЕКГ масаж серця повинен бути припинений на 3-5 с.
ІІІ стадія реанімації.
На першому етапі цього періоду оцінюють стан хворого (визначають причини клінічної смерті, можливість врятування потерпілого, відновлення функцій мозку, доцільність продовження реанімаційних заходів). У після реанімаційний період в організмі хворого відбуваються складні патофізіологічні зміни, що розвиваються внаслідок комплексно-адаптивних процесів, які протікають на тлі порушень інтегруючої функції ЦНС. Такі порушення гемостазі мають назву "післяреанімаційна хвороба". Розрізняють 4 стадії цієї патології:
І стадія - період нестабільних функцій (перші 10 год.);
ІІ стадія - відносна стабілізація основних функцій організму та покращення загального стану хворого (через 10-12 год.);
ІІІ стадія - повторне погіршення стану хворого (з кінця 1-ї - початку 2-ї доби);
IV стадія - період покращення стану або прогресування ускладнень (через 3 доби - 5 діб).
У деяких хворих після оживлення відзначається часткова або повна загибель кори головного мозку, а також "смерть мозку" ("прижиттєва смерть мозку").
Смерть мозку - нова нозологічна одиниця - є ятрогенним захворюванням, оскільки розвивається внаслідок переведення хворих з вираженими ушкодженнями головного мозку і метаболічними порушеннями в ньому на ШВО і тривалої інтенсивної терапії.
Клінічні ознаки діагностування смертімозку: відсутність свідомості, відсутність самостійного дихання, нестала геодинаміка (гіпотензія, брадикардія, негативна проба з атропіном); гіпотермія (t тіла нижча за 32 0С); негативна холодова проба (вестибулярний рефлекс); відсутність усіх кефальних рефлексів (рогівкових, зіничних, окуло цефалічного, аудіо окулярного, хоботкового, мандибулярного, вестибулярного, кахлевого, глоточного); негативна провокаційна проба з бенегридом. Інтенсивну терапію післяопераційної хвороби проводять у двох напрямках - загальні заходи і заходи, спрямовані на поліпшення метаболізму мозку.
І. Загальні заходи:
1. Відновлення і підтримка кровообігу, відновлення перфузії тканин, контроль за його ефективністю - погодинний діурез;
2. Відновлення газообміну.
3. Корекція метаболічних порушень: усунення наслідків гіпоксії, збільшення постачання кисню тканинам; корекція водно-електролітного балансу та оснолярності.
ІІ. Заходи, спрямовані на поліпшення метаболізму мозку та його функції:
1. Медикаментозна терапія.
2. Інфузійна терапія, що покращує транспорт кисню.
3. Екстрокорпоральна детоксикація.
4. Т.Б.О.
5. Гіпотермія.
6. Корекція внутрішньочерепного тиску.
Використана література.
Теорія і практика інтенсивної терапії - за редакцією Варги П.
З анестезіології та реаніматології - за редакцією члена кореспондента АН України, професора Л.В. Усенко.
Loading...

 
 

Цікаве