WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хвороби, що передаються статевим шляхом - Реферат

Хвороби, що передаються статевим шляхом - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Хвороби, що передаються статевим шляхом
П Л А Н
1. Поняття про СНІД.
2. Етіологія.
3. Епідеміологія.
4. Клініка та діагностика СНІДу.
5. Лікування СНІДу.
6. Профілактика.
7. Сифіліс.
8. Етіологія і Епідеміологія.
9. Клінічна картина захворювання.
10. Лікування і профілактика.
?
Синдром набутого імунодефіциту - СНІД (синонім ВІЛ інфекція) - інфекційне захворювання, яке спричинюється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Воно характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету з приєднанням надалі вторинних інфекцій і злісних новоутворень.
Вірус імунодефіциту було відкрито у 1983 р. у лабораторії Пастера у Франції дослідником Люком Монтаньє і його співробітниками. Вірус імунодефіциту - вірус нового типу, лімфатичний ретровірус, що повільно виявляється.
Що таке вірус взагалі? Це зовнішня форма життя, що складається з однієї нуклеїнової кислоти, яка може існувати, тільки паразитуючи на новій клітині. Як же впливає вірус імунодефіциту на організм? Вірус укорінюється в захисні клітини організму - в білі кров'яні тільця - лімфоцити - точніше у Т-лімфоцити - хелпери (лімфоцити-помічники Т4 і СД4), які є носіями клітинного імунітету. Також вірус укорінюється у лімфоїдні клітини - макрофаги.
Іншими словами, ВІЛ знищує ту зброю, за допомогою якої організм людини протистоїть різним захворюванням. У результаті катастрофічно (на 90%) знищується активність Т-лімфоцитів - кілерів (вбивць), що відіграють важливу роль в активізації і становленні специфічності антитіл. Це створює пролом в імунітеті, який у здорової людини є гармонійно скоординованою системою, налагодженою у процесі тривалої біологічної еволюції.
Таким чином головною у розвитку СНІДу є поразка Т-хелперів, які служать основною ланкою клітинної, гуморальної та імунної відповіді.
Потрапляючи в кров, хвороба розвивається повільно. Інкубаційний (прихований, безсимптомний) період рідко буває короткий - до 1 року - 3-5% заражених до 5 років - у 5-20% У решти інфікованих він може розтягнутися на триваліший термін (максимум до 30 років). Інфекцію можна виявити тіольки за допомогою спеціальних методів дослідження.
Джерела інфекції і шляхи передачі ВІЛ.
ВІЛ-інфекція антропоноз; єдиним джерелом збудника є хвора людина або віруносний ВІЛ. З огляду на те, що рівні нагромадження ВІЛ у різних тканинах і середовищах організму вирізняють у широких межах, розрізняють 4 основні епідеміологічні групи:
1. Середовища, які з постійною здатністю переносити ВІЛ (сперма, вагінальний секрет, грудне молоко);
2. Середовища, які мають ймовірну здатність переносити ВІЛ (ліквор, плевральна рідина, слина);
3. Лабораторні зразки, які містять концентрати ВІЛ;
4. Середовища, через які ВІЛ не переноситься (сльози, під).
Трансмісія ВІЛ-інфекції відбувається:
1. Статевий
а) гомосексуальний;
б) гетеро сексуальний.
2. Інокуляція крові.
а) переливання крові і препаратів крові;
б) використання спільного шприца;
в) проколи голками, поранення інструментами, які були забруднені кров'ю інфікованих пацієнтів;
г) трансплантація органів;
штучне запліднення.
3. Перенатальний або вертикальний.
а) перенатальний - через планцету від матері до дитини;
б) інтранатальний - під час пологів;
в) постнатальний - при годуванні грудним молоком.
Є шляхи, які не мають достовірного підтвердження передачі ВІЛ. Близькі особисті контакти:
а) нестатеві побутові контакти;
б) догляд за хворими чи надання їм невідкладної допомоги.
Розрізняють 4 основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції:
1. Статевий.
2. Парантеральний.
3. Трансплацентарний.
4. Професійний.
Статевий шлях є найчастішим способом ВІЛ-інфікування. Вірус передається від інфікованої людини іі сексуальному партнеру (від чоловіка - чоловіку, від чоловіка - жінці, від жінки - чоловіку).
Слизові оболонки гені талій і прямої кишки є вхідними воротами для вірусу. Звідси вірус ВІЛ розповсюджується лімфогенним шляхом і потім потрапляє у кров і тканини.
У більшості випадків для передачі ВІЛ необхідна участь двох осіб: при статевих стосунках чи при спільному користуванні шприцом.
Ризик ВІЛ-інфікування підвищується при позашлюбних статевих стосунках, особливо - з повіями.
Парантеральний шлях зараження трапляється при недотриманні санітарних умов проведення ін'єкцій.
Професійний шлях - зараження медичних працівників, коли кров ВІЛ-інфікованого потрапляє на ушкоджену шкіру чи слизові.
Прихований інкубаційний період триває 1 місяць чи 10 років. У 30% хворих через 2-4 тижні спостерігається гарячка, ангіна, збільшення шийних лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, які минають через 7-10 днів. Далі хвороба переходить у латентний період.
Надалі розвивається так званий пре СНІД, , може тривати 106 місяців чи кілька років. У цей час з'являється багато симптомів: гарячка за нез'ясованих причин, періодичний пронос, втрата маси тіла більше 10%.
Останній період - це власне СНІД. Ураження нервової системи, послаблення пам'яті, тривалі проноси. Розвиваються злоякісні процеси у вигляді лімфом, відбувається ураження шкіри і слизових.
У діагностиці СНІДу враховують:
1. Епідеміологічний анамнез (наркоманія, проституція, внутрівенні маніпуляції);
2. Наявність тривалого збільшення периферичних лімфовузлів втрата маси тіла);
3. Виявлення у крові антитіл до вірусу СНІДу
Loading...

 
 

Цікаве