WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сергій Петрович Боткін – засновник вітчизняної клінічної медицини - Реферат

Сергій Петрович Боткін – засновник вітчизняної клінічної медицини - Реферат

фізіологічних праць І. М. Сєченова, особливо його поглядів на роль центрів головного мозку в рефлекторному механізмі фізіологічних процесів, Боткін довів рефлекторний механізм цілого ряду патологічних проявів. У своїх "Клінічних лекціях" він з погляду рефлекторної теорії дає аналіз деяких форм гарячок неврогенного походження, хлорозу, порушень кровотворення та ін. Боткін розвинув і поглибив погляди Дядьковського в цьому питанні, ґрунтуючись на нових досягненнях фізіології.
Свій погляд на значення нервової системи у патогенезі захворювань Боткін завжди прагнув обґрунтовувати експериментальне. Він перевіряв і обґрунтовував також застосування в клініці нових лікарських засобів. У його лабораторії були вивчені і після цього дістали широке застосування в клініці горицвіт, конвалія, чемериця, строфант, кофеїн, кокаїн, солі калію та ін. В лабораторії при клініці його учні провели ряд експериментальних досліджень.
І. П. Павлов так висловився про С. П. Боткіна: "Розум його, не зваблюючись негайним успіхом, шукав ключа до великої загадки: що таке хвора людина і як допомогти їй,- в лабораторії, в живому експерименті... На моїх очах десятки своїх учнів він направляв у лабораторію. І ця висока оцінка експерименту клініцистом складає, на мою думку, не меншу славу Сергія Петровича, ніж його клінічна відома всій Росії діяльність... Сергій Петрович був найкращим втіленням законного й плодотворного союзу медицини й фізіології - тих двох родів людської діяльності, які на наших очах споруджують будову науки про людський організм і гадають у майбутньому забезпечити людині її найбільше щастя-здоров'я і життя".
Боткін дав класичний опис клініки мітрального стенозу, показав різницю між дилатацією і гіпертрофією серця. Судини він розглядав не як прості провідники крові, а як органи, здатні періодично розширятися й скорочуватися. Пізніше учень його М. В. Яновський, продовжуючи дослідження в цьому напрямі, створив учення про периферичне серце. Боткін дав класичний опис крупозної пневмонії, описав різкі ускладнення ревматизму, показав, що ревматичний ендокардит може розвиватися без ураження суглобів або випереджати його. Він звертає увагу на функціональні зміни в організмі, підкреслює часту невідповідність функціональних порушень анатомічним. Він писав у своїх "Клінічних лекціях", що можна знайти значні порушення в організмі без особливо різких хворобливих відчуттів і, навпаки, дуже незначні патологоанатомічні зміни можуть супроводитися нескінченними різного роду скаргами. Аналізуючи у своїх лекціях захворювання нирок, Боткін набагато раніше від Ф. Фольгарда і Т. Фара описав клінічну картину і довів різницю між нефритами і нефрозами. Він перший розглядав так звану катаральну, або паренхіматозну, жовтяницю як інфекційне захворювання. Ця хвороба по справедливості дістала назву morbus Botkini.
Критики С. П. Боткіна, передусім Н. Ф. Голубов, дорікали йому за надмірну увагу до питань теорії. Голубов повторив версію про "терапевтичний скептицизм" Боткіна, що, на його думку, "межував з терапевтичним нігілізмом". Терапевтичний скептицизм - течія, що склалася у віденському науковому лікарському середовищі у середині XIX ст.; його представники, найвідомішим з яких був професор Йозеф Дітль, вважали єдиним науковим розділом медицини діагностику і ставили під сумнів можливість наукового обґрунтування терапії. Терапевтичні нігілісти цілком заперечували можливість наукової розробки терапії. Правда, С. П. Боткін писав, що прописування маси ма-лоефективних ліків веде до вироблення "сумного переконання у безсиллі наших терапевтичних засобів". Та саме для того щоб зробити терапію і медицину в цілому ефективною і науково обґрунтованою, С. П. Боткін і розробляв питання фізіології, експериментальної патології й фармакології. Підведення під клінічну діяльність науково-експериментальної основи, відмову від необґрунтованої емпірії у призначенні ліків ніяк не можна змішувати з терапевтичним скептицизмом і тим більше з нігілізмом.
С. П. Боткін усе життя боровся з консерватизмом у медицині. Коли у 1872 р. він добивався створення у Медико-хірургічній академії кафедри патологічної фізіології і переходу на посаду завідуючого цією кафедрою В. В. Пашутіна з Казані, професор Д. Д. Ейхвальд, керівник другої кафедри терапії на конференції (тобто Вченій раді Академії) заявив: "Якщо ми будемо слідувати шляхом Сергія Петровича (Боткіна), то невдовзі почнемо готовити і випускати не лікарів, а лаборантів. Досить нам теоретичних, лабораторних кафедр, їх вже забагато". При голосуванні пропозиція Боткіна пройшла більшістю усього в два голоса.
Одночасно з педагогічною, клінічною і науковою роботою С. П. Боткін провадив і велику громадську діяльність: він був головою Товариства лікарів у Петербурзі. За його ініціативою на кошти членів Товариства було збудовано лікарню для безплатного лікування бідних верств населення. Лікарня дістала назву Олександрівської лікарні для чорноробів. Боткін особисто керував цією лікарнею, зробив її зразковою для свого часу, перетворив на філіал клініки. Слідом за цією лікарнею Боткін, переборюючи значні перешкоди з боку міської думи, зайнявся поліпшенням справ в інших лікарнях Петербурга. Йому вдалося поліпшити справи в Обухівській лікарні, відомій своїми безладдям і високою смертністю. У радянські роки лікарню було названо ім'ям А. А. Нечаєва - ординатора клініки Боткіна: призначений за рекомендацією Боткіна головним лікарем лікарні, Нечаєв під керівництвом свого вчителя перетворив її на зразковий лікувальний заклад. Нині тут міститься клініка Військово-медичної академії. За зразком Олександрівської і Обухівської лікарень згодом було перебудовано роботу інших лікарень Петербурга, а також Москви та інших міст. За прикладом лікарів Петербурга в усіх великих містах Росії і України, де були товариства лікарів, почали на кошти товариств відкривати лікарні та амбулаторії для безплатного лікування. Як депутат міської думи і заступник голови комісії охорони здоров'я, Боткін багато зробив для поліпшеннялікарняної справи в Росії. Він домігся також введення у Петербурзі так званих думських лікарів, які перебували на утриманні міської думи і обов'язок яких полягав у поданні безплатної медичної допомоги хворим певної дільниці міста, а також у запобіганні спалахам епідемічних хвороб. Думські лікарі стали прообразом майбутніх дільничних лікарів. Як і його товариш І. М. Сєченов, С. П. Боткін був прибічником жіночої медичної освіти і активно сприяв жінкам, які навчалися медицини, і жінкам-лікарям. Майже всі думські лікарі, введені у Петербурзі з ініціативи Боткіна, були жінки.
Для боротьби з епідеміями, які в ті часи не припинялися не лише в провінції, а й у столиці, Боткін розробив детальний план організації праці протиепідемічного товариства, але в умовах царизму він не зміг навіть частково здійснити його.
С. П. Боткін був засновником вітчизняної терапевтичної школи, яка розглядала організм як єдине ціле. У патогенезі захворювань представники школи Боткіна вважали провідною роль зовнішнього середовища і центральної нервової системи. Погляди цієї школи цілком поділяє радянська медицина, з істотними, зрозуміло, доповненнями - урахуванням соціальних умов життя людини.
За 28 років роботи С. П. Боткіна в Петербурзькій медико-хірургічній академії з його клініки вийшло 420 наукових праць, з них 87 докторських дисертацій. Майже всі наукові праці клініки друкувалися в "Еженедельной клинической газете" та "Архивах клиники внутренних болезней", які фактично видавалися коштом Боткіна. З його численних учнів 34 зайняли з часом професорські кафедри майже в усіх російських медичних вищих школах не лише з терапії, а й з фізіології, фармакології, педіатрії, дерматології, загальної патології.
Л і т е р а т у р а :
1. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю.,- Історія медицини. К. 1991
2. Верхратський С.А., - Історія медицини. М. 1983
3. Мулановський М.П., - Історія Медицини. М. 1969
Loading...

 
 

Цікаве