WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Розрив матки - Реферат

Розрив матки - Реферат

серцебиття плода не порушується. Ознаки прогресуючого недокрів'я змушують лікаря вдатися до операції.
Лікування завершеного
розриву матки. Реанімаційні заходи
Розрив матки завжди супроводжується кровотечею, геморагічним шоком, порушенням гемодинаміки та пов'язаними з ними змінами гомеостазу. Тому лікування розриву матки має включати в себе багато необхідних компонентів, об'єднаних у поняття "реанімаційні заходи", виключення навіть одного з них може звести нанівець усю терапію.
Реанімаційні заходи при розриві матки складаються з трьох головних моментів: зупинення кровотечі, повноцінне знеболювання з тривалою штучною вентиляцією легенів та трансфузійно-інфузійна терапія. Усі ці ланки реанімаційної тактики виконуються не почергово, а водночас, терміново, тому що тільки невідкладність виконання всіх компонентів реанімації при розриві матки може врятувати життя роділлі.
Для того щоб зупинити кровотечу після діагностування розриву матки, треба негайно зробити череворозтин. Із черевної порожнини видаляють плід, послід і кров, що вилилася туди, а в разі великих розривів та інфікування матки роблять надпіхвову ампутацію або екстирпацію матки. Перед операцією попереднє розродження крізь піхву не рекомендується, оскільки будь-яка спроба призводить до збільшення розриву, додаткової крововтрати та погіршення стану хворої. Вибір обсягу операції залежить від важкості стану хворої, характеру та величини ушкодження матки та інших моментів, сукупність яких оцінюється у кожному конкретному випадку. Якщо операція проводиться на тлі перитоніту, у всіх випадках необхідно робити екстирпацію матки й добре дренувати черевну порожнину після ЇЇ ретельної попередньої санації.
Наприкінці операції треба провести ревізію сечового міхура та прилеглих відділів кишківника.
Повноцінне знеболювання найкраще забезпечується ендотрахеальним наркозом (ефірно-кисневим або сумішшю закису азоту з киснем) у поєднанні з міорелаксантами та апаратною штучною вентиляцією легенів. Глибоке знеболювання необхідне не тільки для проведення череворозтину. Неефективне знеболювання або відсутність його посилює травматичний компонент шоку й погіршує стан хворої, тому треба вважати лікарською помилкою, якщо від моменту завершеного розриву матки до початку операції наркоз не застосовують, а вводять тільки знеболювальні засоби, які протипоказані або неприйнятні при шокових станах, вживають анес-тезіологічних заходів (місцева анестезія, рауш-наркоз).
Відразу після встановлення діагнозу розриву матки необхідно терміново ввести хвору в інтубаційний наркоз із штучною вентиляцією легенів з метою профілактики, знеболювання та для боротьби з легеневою недостатністю (повнокрів'я легенів, крововиливи у тканини легенів, набряк), що нерідко розвиваються при шоку.
У хворих, які перенесли розрив матки й масивну крововтрату, дихальна недостатність тривалий час не ліквідується, тому після закінчення операції штучна вентиляція легенів повинна тривати ще багато годин і закінчитися лише в разі появи адекватного самостійного дихання та стійкої гемодина-міки.
Трансфузійно-інфузійна терапія проводиться не тільки з метою компенсації крововтрати та відновлення центральної гемодинаміки, але й для поліпшення периферичного кровообігу та інфузії тканин, вона нормалізує артеріальний тиск, коригує порушення кислотно-основного стану крові та водно-електролітного балансу, поліпшує діурез, тобто запобігає розвиткові гострої ниркової недостатності.
Для відновлення кровообігу кількість перелитої крові та кровозамінних розчинів має у 2-2,5 разу перевищувати вирахувану крововтрату, яка завжди менша за фактичну. Під час лікування геморагічного шоку трансфузія крові обов'язково має поєднуватися з переливанням кровозамінників (поліглюкіну, реополіглюкіну, полідезу, желатинолю, плазми, альбуміну, сорбіту, манніту тощо). Оптимальним співвідношенням кількості крові та кровозамінників є від 1:2 до 2:1 залежно від величини кро-вовтрати. Для боротьби з метаболічним ацидозом на ранніх стадіях шоку внутрішньовенно вводять натрію гідрокарбонат - 200-250 мл 4-5% розчину.
У післяопераційний період продовжують проводити інтенсивну інфузійно-транс фузійну терапію, корекцію порушень водно-електролітного балансу, ретельно контролюючи склад крові, гематокритне число, кислотно-основний стан крові, вміст електролітів, аналізи сечі. Навіть при сприятли-вому перебігові післяопераційного періоду потрібні ретельний нагляд за хворою, раціональне лікування та харчування, постійна турбота всього медичного персоналу.
Профілактика розривів матки
Високий процент материнської та дитячої смертності при розривах матки змушує звертати увагу на профілактику цього одного з найважчих ускладнень вагітності та пологів. Основу профілактики розривів матки становить чітка, злагоджена, кваліфікована робота жіночої консультації, об'єднаної з родопомічною стаціонарною установою, що забезпечує послідовність нагляду та лікування вагітних, роділь та породіль. Заходи профілактики розривів матки: 1. Своєчасний облік усіх вагітних у жіночій консультації та ретельне виявлення вагітних групи ризику виникнення розривів матки (вузькийтаз, великий плід, неправильне положення та передлежання плода, жінки, у яких квола матка внаслідок багаторазової народжуваності, переношена вагітність, попередні патологічні пологи, ускладнені аборти, перенесені операції на матці, інфантилізм тощо). За всіма вагітними цієї групи має бути встановлений ретельний нагляд, а в разі необхідності треба призначати відповідне лікування. Якщо патологічний стан вагітних даної групи ризику зберігається, то за 2-3 тиж до терміну по-логів їх направляють у пологовий будинок, де є лікарі високої кваліфікації.
2. Вчасне проведення лікарями жіночої консультації консервативної терапії для виправлення неправильних положень плода (поперечне, косе), раціональне харчування, якщо маса тіла матері і плода перевищують нормальну, вжиття заходів щодо переношування вагітності.
3. Госпіталізація до стаціонару вагітних жінок з рубцем на матці, якщо з'являться симптоми неповноцінності рубця, для передчасного планового розродження шляхом повторної операції кесаревого розтину.
4. Передчасна госпіталізація до пологового будинку для розродження наприкінці вагітності або у перший період пологів вагітних жінок з повноцінним рубцем на матці в поєднанні з такою патологією, як звужений таз, поперечне положення плода або великий плід.
5. Складання докладного плану ведення пологів з рекомендацією заходів щодо боротьби з можливими важкими ускладненнями для вагітних із групи ризику розриву матки.
6. Недопущення грубих або необережних акушерських втручань, які можуть викликати вимушений розрив матки.
7. Своєчасне запобігання завершеному розриву матки шляхом ранньої діагностики загрозливого розриву матки та своєчасного купірування його глибоким наркозом та відповідним оперативним розродженням.
8. Зменшення частоти операцій кесаревого розтину (особливо корпорального) шляхом більш суворого врахування умов та показань до операції, оскільки після кесаревого розтину на матці нерідко залишається дефектний рубець.
9. Виконання по змозі кесаревого розтину у нижньому сегменті матки, краще інтраперитонеальним ретровезикальним методом, який майже виключає загрозу розриву матки при наступній вагітності.
Уважний та постійний нагляд за перебігом вагітності й пологів взагалі, а особливо у
Loading...

 
 

Цікаве