WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ревматоїдний артрит - Реферат

Ревматоїдний артрит - Реферат

пуповинної крові стали підґрунтям для пошуку альтернативних джерел стовбурових клітин, який дозволив би позбутись цих недоліків .
Нами була поставлена задача використати в лікуванні хворих на РА стовбурові клітини ембріонального походження. Ембріональні клітини мають здатність зазнавати змін та диференціювання у відповідності до закладеної генетичної інформації. Вцілому, ембріональні клітини діляться частіше та швидше, ніж клітини зрілих тканин. Доведено, що клітини взяті в ембріону 4-8 тижнів гестації мають плюрипотентні властивості. Вони здатні трансформуватись з однієї в іншу, зокрема, гемопоетичні СК в тканини м'язів, печінки, серця. Крім цього, в ембріональній печінці, селезінці, мозку є мезенхімальні СК, які здатні трансформуватись в клітини кісток, хрящів та м'язів. Ембріональні клітини можуть виробляти значну кількість різних речовин, таких як ангіогенний і нейротрофічний фактори, які можуть сприяти виживанню та росту, або можуть прискорювати регенерацію за рахунок оточуючих клітин господаря. Багато ембріональних клітин мають здатність виживати при більш низькому рівні кисню, ніж їх повністю диференційовані аналоги, що робить їх більш стійкими до ішемічного ушкодження як під час маніпуляцій in vitro так і після трансплантації. Проліферуючі або незрілі клітини плода здебільшого не мають довгих відростків або сильної міжклітинної адгезії, і, таким чином, менше зазнають травматизації під час приготування суспензії, що дозволяє трансплантувати ембріональні тканини шляхом ін'єкції клітинної суспензії. Ці характеристики можуть пояснити і підвищене виживання ембріональних клітин і тканин в порівнянні з дорослими після кріоконсервування. Їх перевага ще й в тому, що вони є імунологічно недозрілими (слабка експресія антигенів гістосумісності) і тому не має потреби в їх підборі за антигенами гістосумісності. Лімфоцити, які здатні викликати реакцію ТПХ, можна знайти тільки після 18 тижня гестації [6, 7, 9,10, 12, 14, !5).
Матеріали і методи
Робота виконана з дотриманням всіх вимог щодо проведення медико-біологічних досліджень. Біоетичні принципи роботи з ембріональними тканинами людини були розглянуті на засіданні Комісії з питань етики при Національному медичному університеті та при Кабінеті Міністрів України [4].
Ембріональні клітинні суспензії (ЕКС), що містять СК, приготовлені з трупів ембріонів людини 4-8 тижнів гестації, які отримані при штучному перериванні вагітності в здорових жінок, обстежених на наявність вірусних та гемічних інфекцій були використанні в лікуванні групи хворих на РА. Трансплантацію проводили пацієнтам, в яких спостерігалась непереносність медикаментів чи неефективність загальноприйнятих методів лікування, значне обмеження функціональних можливостей.
Через 3-4 тижні після закінчення курсу базисної терапії (враховували кумулятивний ефект базисних препаратів), який не дав результату, на тлі симптоматичної терапії (нестероїдні протизапальні препарати (індометацин, диклофенак, ортофен в середньодобовій дозі 150-200 мг, чи інші препарати в еквівалентних дозах на добу) та глюкокортикоїди (середня добова доза 7,5-15 мг), місцево на суглоби - аплікації мазей, компреси), проводили трансплантацію кріоконсервованих ЕКС, що містять СК. Контейнери з суспензією, що містить СК безпосередньо перед трансфузією виймали з рідкого азоту. За спеціальною методикою проводили розморожування і вводили внутрішньовенно крапельно через систему для переливання крові на фоні фізіологічного розчину після внутрішньовенної премедикації - 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону. Тип та об'єм суспензії, кількість клітин для введення підбирали індивідуально для кожного пацієнта. Життєздатність трансплантату оцінювали за кількістю ядровмісних та мононуклеарних клітин, за вмістом в суспензії прогеніторних клітин CD34 та за здатністю клітин до колонієутворення - вміст колонієутворюючих одиниць гранулоцит-макрофаг (CFU-GM) i колонієутворюючих одиниць гранулоцит, еритроцит, моноцит-макрофаг (CFU-GEMM).
До та після проведення трансплантації хворі знаходились під спостереженням. Обов'язковими були клінічне та лабораторне визначення ступеня активності процесу, яке оцінювали за тривалістю ранкової скованості, проявами гіпертермії та синовіту, вмістом альфа-2-глобулінів (%), ШОЕ (мм/год) та кількістю С-реактивного протеїну. Проводили оцінку функціональних можливостей за допомогою тесту Лі, суглобового індексу Річі та Станфордської анкети. Повне лабораторне обстеження включало: загальний аналіз крові з визначенням рівня фетального гемоглобіну, дослідження білкових фракцій, визначення рівня циркулюючих імунних комплексів, титру ревматоїдного фактору, вмісту імуноглобулінів класу A, M, G та субпопуляцій Т- та В-лімфоцитів. Всі дослідження проводили перед проведенням лікування, через 2 тижні, через 1 місяць, а потім кожних наступних 3 місяці після лікування.
Ефективність лікування оцінювали за зменшенням ступеня активності захворювання, збільшенням функціональних можливостей, нормалізацією хелперно-супресорного співвідношення Т-лімфоцитів, зниженням титру ревматоїдного фактору зменшенням необхідної добової дози ГКС та НПЗП і, як віддалені наслідки лікування, рентгенологічне підтвердження зворотних змін в суглобах.
У всіх пацієнтів після введення ЕКС спостерігався синдром раннього посттрансплантаційного покращання у вигляді збільшення фізичної та розумової активності, зменшення тривалості ранкової скованості, покращання сну, апетиту [13]. Поступово знижувалась активність захворювання за клінічними та лабораторними показниками запального процесу (дані наведені в таблиці), в жодному з випадків не спостерігались ускладнення чи побічна дія як внаслідок прийому ГКС та НПЗП так і в процесі чи після проведення трансплантації ЕКС, що містять СК. У всіх випадках вдалося знизити дозу ГКС (в окремих випадках зникла потреба в їх прийомі) та НПЗП, не було потреби в додатковому застосуванні анальгетиків. В жодному з випадків не спостерігалась реакція ТПХ як при первинному, так і при повторному введенні ЕКС.
?
Література
[1] Коваленко В. Н., Шуба Н. М., Шолохова Л. Б. и др. Ревматоидный артрит. Диагностика и лечение/ Под ред. В.Н. Коваленко. - К.: Морион, 2001.
[2] Насонов Е. Л. Нестероидные противовоспалительные препараты при ревматических заболеваниях: стандарты лечения// РМЖ. - 2001. - Т. 9, № 7-8. - С. 265-270.
[3] Насонов Е. Л. Перспективы фармакотерапии воспалительных ревматических заболеваний: моноклональные антитела к фактору некроза опухоли// РМЖ. - 2001. - Т. 9, № 7-9. - С. 280-284.
[4] American College of Rheumatology Ad Hoc Commitee on Clinical Guidelines. Guidelines for the management of rheumatoid arthritis// Arthritis Rheum. - 1996. - Vol. 39. - P. 713-722.
[5] American College of Rheumatology Ad Hoc Commitee on Clinical Guidelines. Guidelines for monitoring drug therapy in rheumatoid arthritis// Arthritis Rheum. - 1996. - Vol. 39. - P. 723-731.
[6] American College of Rheumatology Subcommitee on Rheumatoid arthritis Guidelines. Guidelines for the Management of Rheumatoid arthritis. 2002 Update// Arthritis Rheum. - 2002. - Vol. 46. - P. 328-346.
[7] El-Gabalawy H. D., Lipsky P. E. Why do we not have a cure for rheumatoid arthritis?// Arthritis Rheum. - 2002. - Vol. 4 (Suppl. 3). -P. S297-S301.
[8] O'Dell. Treating rheumatoid arthritis early: a window of opportunity?// Arthritis Rheum. - 2002. - Vol. 46. - P. 283-285.
[9] Scott D. L. The diagnosis and prognosis of early arthritis: rationale for new prognostic criteria// Arthritis Rheum. - 2002. - Vol. 46. - P. 286-290.
[10] Pincus T., Gibofsky A., Weinblatt M. E. Urgent care and tight control of rheumatoid arthritis as in diabetes and hypertension: better treatment shortage of rheumatology// Arthritis Rheum. - 2002. - Vol. 46. - P. 851-854.
Loading...

 
 

Цікаве