WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Психосоматичні розлади та їх лікування - Реферат

Психосоматичні розлади та їх лікування - Реферат

закінчення. Початкова доза - 50 мг на день, рекомендується приймати на ніч. Поступово доза підвищується. Звичайна доза - 100-200 мг на день. Дозу більш ніж 100 мг рекомендується розділити на кілька менших доз.
Амітриптилін (елівел) є інгібітором зворотного нейронального захоплення медіаторних моноамінів, включаючи норадреналін, дофамін, серотонін та ін. Середня добова доза становить 0,15-0,25 г на 3-4 прийоми (упродовж дня і перед сном). Амітриптилін відносно широко застосовується в соматичній медицині при депресивних і невротичних станах у відносно малій дозі (0,0125 - 0,0065 г = S - 1/4 таблетки). Піразидол (перліндол) має виражену антидепресивну активність, причому особливістю його дії є сполучення тімолептичного ефекту зрегулюючим впливом на центральну нервову систему, що виражається в активації хворих з апатичними, анергічними депресіями і седативним ефектом у хворих з ажитаційними станами. У деякій мірі піразидол володіє також ноотропною активністю і поліпшує пізнавальні функції. Препарат показаний при депресіях із психомоторною загальмованістю, а також депресіях, що супроводжуються тривожно-депресивними і тривожно-маревними компонентами, з астенічною, іпохондричною і неврозоподібною симтоматикою. При необхідності можна сполучити піразидол з нейролептиками, транквілізаторами. Призначають піразидол усередину в таблетках. Лікування починають з 50-75 мг на день у 2 прийоми, поступово збільшуючи дозу на 25-50 мг. Звичайно терапевтичний ефект досягається до 7-14 дня лікування при застосуванні в дозі 150-300 мг на день. При необхідності і добрій переносимості добова доза може бути збільшена до 400 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту лікування продовжують індивідуально підібраною дозою ще впродовж 2-4 тижнів, після чого дозу поступово зменшують. Піразидол звичайно добре переноситься. Відсутність холінолітичної дії дозволяє застосовувати його у хворих (при глаукомі, аденомі простати), яким протипоказані антидепресанти, що мають холінолітичну активність (амітриптилін та ін.). Препарат протипоказаний при гострих запальних захворюваннях печінки, хворобах кровотворної системи.
Не можна призначати піразидол одночасно з антидепресантами - інгібіторами МАО.
Тіанептин-коаксил - анксіолітичний антидепресант. Позитивно впливає на всі види депресії, включаючи тривогу, астенію та соматичні розлади, що сприяє покращенню взаємодії із зовнішнім середовищем. Препарат ефективний при тривожно-депресивних станах з соматичними скаргами, особливо з боку шлунково-кишкового тракту. Доза становить 12,5 мг 3 рази на день перед їжею (літнім - 2 рази на день). Курс лікування встановлюється індивідуально, частіше становить 2-3 місяці. Побічні явища виникають рідко, як правило вони скороминущі. По закінченні курсу лікування дозу поступово зменшують.
Ефективність антидепресантів підвищується при їх застосуванні з піридоксином (вітамін В6) у зв'язку з включенням його до нейрокінуренінового обміну триптофану та впливом на синтез кінуренінів. Тому на першому етапі лікування у випадку уповільненої та недостатньої редукції соматовегетативних скарг у комплекс лікування доцільно включати вітамін В6 у дозі не менш ніж 150-200 мг на день внутрішньом'язово протягом 10-15 днів. Для покращення обміну холіну використовується цианокобаламін (вітамін В12) у дозі 500-1000 мкг внутрішньом'язово 1 раз на добу до 5-7 днів.
Нейролептики
Нейролептики (у малих дозах) знайшли достойне місце в терапії ПСР. Препарати цієї групи показані при лікуванні хронічних соматоформних больових розладів (стійкі моноформні патологічні соматичні та сенестопатичні алгії, іпохондричний синдром), використовуються в терапії нозогенних паранояльно-іпохондричних реакцій.
Класифікація нейролептиков
1. Похідні фенотіазину: аміназин (хлорпромазин, торазин), пропазин (спарин, френіл); левопромазин (тізерцин); діпразин (піпольфен); терален (метилпромазин); трифлуоперазин (трифтазин, стелазин); етаперазин (перфеназин); метеразин (прохлорперазин); френолон (метофеназин); тіоридазин (сонапакс, меллерил, ридазин); фторфеназин (сиквалон); неулептил (перициазин); хлорпротиксен.
2. Група бутерофенону: галоперидол (галофен); трифлуперидол (триседил); дроперидол.
3. Бензаміди: еглоніл (сульпірид); тіаприд (тіалпридал).
4. Атипові нейролептики: рисперидон (рисполент); олазапін (зипрекс).
Серед нейролептиків найбільш широко використовується Еглоніл. Еглоніл належить до генерації атипових антипсихотиків та найбільшою мірою відповідає вимогам до психотропних препаратів при психосоматичних захворюваннях. Найважливішими перевагами Еглонілу є висока ефективність по відношенню до комплексу психічних та соматичних симптомів, швидке настання дії і дуже сприятлива переносимість для хворих усіх вікових груп.
Еглонілу (сульпірид) притаманна антидепресивна, антиіпохондрична, антифобічна властивість. У залежності від дози та типу реагування нервової системи Еглоніл може мати активуючу або седативну дію. У малих дозах (50-200 мг) Еглоніл проявляє активуючу дію (покращення настрою, уваги, пам'яті, адаптації в суспільстві), антиапатичну, антитривожно-апатичну дію. Крім психотропних ефектів, чинить протиблювотний та протидиспептичний ефекти, які більш виражені, ніж у класичних блокаторів дофамінових рецепторів (метоклопрамід). За рахунок цього при виразковій хворобі сприяє загоєнню виразкового дефекту (прискорює епітелізацію, зменшує зону запалення), нормалізує мікроциркуляцію в слизовій оболонці шлунка та 12-палої кишки, покращує моторно-евакуаторну функцію шлунка, тонкої кишки, сприяє спорожненню протоків підшлункової залози, жовчних шляхів та міхура, оскільки усуває спазм сфінктера Одді. Еглоніл у значній мірі знижує секреторну функцію шлунка, але не впливає на базальну або стимульовану шлункову кислотність. Механізм дії насамперед зумовлений тим, що він селективно зв'язується з дофаміновими рецепторами і не зв'язується з іншими типами рецепторів. Еглоніл виявляє переважну спорідненість до дофамінових рецепторів Д2, Д3, Д4, особливо в лімбічних ділянках головного мозку, не впливаючи при цьому на Д1 і Д5 дофамінергічні рецептори. З останньою обставиною пов'язаний низький рівень екстрапірамідних побічних ефектів у Еглонілу, що у свою чергу, зумовлено слабким проникненням його через гематоенцефалічний бар'єр. Для препарату характерний ефект блокади периферичних дофамінових рецепторів у кровоносних судинах і гладенькій мускулатурі шлунково-кишкового тракту, що зумовлює вищеозначені ефекти. Еглоніл повільно всмоктується, максимальна концентрація в крові після перорального прийому досягається через 3-6 годин, а максимальний терапевтичний ефект настає на другий день лікування.
При припиненні лікування Еглонілом відсутні ефекти звикання
Loading...

 
 

Цікаве