WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Прийняття християнства та його вплив на розвиток медицини. Монастирські лікарні - Реферат

Прийняття християнства та його вплив на розвиток медицини. Монастирські лікарні - Реферат

терапевт - мали свій рентген), Кеслер, Хжащевський, Тетмаєр, Добжавський, Альперн.
Після встановлення радянської влади в 1939 році лікарні перейшли у володіння держави, медичні послуги стали безкоштовними. 1 листопада 1939 року в Самборі відкрито поліклініку, в якій працювало 20 лікарів, 23 особи середнього медперсоналу. За перші 5 місяців роботи поліклініки її послугами скористалось безкоштовно 35 тисяч осіб. В лікарні працювало 9 лікарів і 59 осіб середнього медперсоналу. Відкрито дитячу і жіночу консультації при поліклініці, пункт невідкладної медичної допомоги. В 1940 році відкрито пологове відділення і тубдиспансер.
В довоєнні роки на Самбірщині, як і по всій Західній Україні, проводились активні заходи по боротьбі з такими масовими захворюваннями, як віспа, тиф, дизентерія, туберкульоз, венеричні захворювання. З цією метою розширювалась мережа лікувальних закладів - лікарень, поліклінік, диспансерів, ФАПів, здоровпунктів; здійснювались протиепідемічні заходи, необхідні для локалізації та зменшення цих захворювань.
Відразу після окупації Самбора німцями в 1941 році до міста прибув полковник-лікар зі своїм штабом і зайняв під німецькі шпиталі кам`яницю давньої скарбової дирекції (тепер військовий госпіталь), гімназійну бурсу (ПШ №2), українську семінарію і польський учительський семінар , приміщення "Рідної Школи" (тепер інфекційна лікарня), де примістив хворих і поранених вояків, яких привозили до міста з фронтів.
Начальником міського шпиталю був Теодор Парфаневич, повітовим лікарем - Мартинець, а колієвим - Лев Козаневич. У Турці директором шпиталю - Богдан Гарбовський.
Велика Вітчизняна війна принесла велику шкоду - була зруйнована мережа лікувальних закладів, різко знизився санітарно-епідеміологічний рівень життя населення. Це спричинило відновлення масових захворювань, таких, як туберкульоз, тиф, дизентерія, тощо, які часом переростали в епідемії.
В перші повоєнні роки одним із завдань ліквідації наслідків війни було відновлення мережі лікувальних закладів і забезпечення ефективного медичного обслуговування населення. Активними протиепідемічними заходами значно знижено рівень захворюваності на небезпечні інфекційні захворювання.
В подальші роки мережа лікувальних закладів розширювалась, приводилась у відповідність до потреб і кількості населення району.
В 1956 році відкрито службу швидкої медичної допомоги.
В 1957 році в міській лікарні працювало 95 лікарів, 202 особи середнього медичного персоналу, кількість ліжок зросла до 295. Того ж року відкрито пологовий будинок (сучасне приміщення музею "Бойківщина") - пологове відділення на 40 ліжок, жіноча консультація, гінекологічне відділення на 20 ліжок. Відкрито дитячу лікарню і дитячу поліклініку.
В 1965 році добудовано два крила лікарні, там організовано урологічне, онкологічне і неврологічне відділення.
На початок 1966 року в місті працювало 111 лікарів, діяло 6 лікарень на 370 ліжок. Серед них Центральна районна та вузлова лікарні, інфекційна лікарня, тубдиспансер, пологовий будинок та інші.
В 1968 році у районі діяло 15 лікарень, 2 здоровпункти, 65 ФАПів, 2 санепідемстанції і 10 колгоспних пологових будинків. В системі охорони здоров`я було задіяно 1,3 тис працівників.
В Рудках в 1968 році діяла лікарня на 100 ліжок. При ній санепідемстанція і пологовий будинок; тубдиспансер на 50 ліжок (4 лікарі, 11 осіб середнього медперсоналу). Усього в Рудках працювало 19 лікарів і 51 особа середнього медперсоналу.
В 1970 році в районі працювало 296 лікарів і 819 осіб середнього медперсоналу, в 1980 році - 293 лікарі, 876 осіб середнього медперсоналу, в 1988 році - 388 лікарів, 1092 особи середнього медперсоналу.
В 1971 році побудовано новий корпус Центральної районної лікарні в Самборі на 180 ліжок з відділеннями: травматологічним, хірургічним, очним, ЛОР, кардіологічним, реанімаційним.
В кінці 80-их років в зв`язку з появою широких можливостей міграції населення поступово набирало все ширших масштабів розповсюдження наркоманії, СНІДу. На початку 90-их різке зубожіння населення і втрата соціальної захищеності сприяли різкому підвищенню рівня захворюваності на туберкульоз, що в даний час трактується як епідеміологічний спалах. З кінця 80-их початку 90-их років внаслідок впливу Чорнобильської катастрофи значно зросла частота онкологічних захворювань і патології щитоподібної залози.
Говорячи про медицину не слід забувати про аптеки. Нажаль про фармацевтику Самбірщини маємо дуже мало даних, особливо про аптечну справу давніх часів. Є дані, що в середньовіччі функції аптекаря виконував кат, який мешкав в підвалах ратуші.
Найдавніші згадки про аптеки в міських книгах датуються 1588 та 1660 роками. В 1806 році аптекар Спауста влаштував в приміщеннях колишнього монастиря домініканів лікарню для убогих, яка проіснувала до 1834 року. У 1889 році в Самборі було дві аптеки. Вже на початку ХХст. в місті функціонували три аптеки: магістра Яна Леп`янкевича (Jan Lepiankiewicz) - відкрита в 1906 році, вона носила назву "Під Зіркою", теперішня аптека №128 по вул.Сагайдачного,5; Алєксієвича (Aleksiewicz) - теперішня аптека №130 по вул.Шевченка,6, (після смерті магістра її провадила його дружина Юлія); Хердлічка (Herdliczko) - колишня аптека №130 на пл. Ринок,..., тепер ..., носила назву "Під Золотим Орлом" (після смерті аптекаря нею керувала його дружина Елеонора, а згодом - Мечислав Ґанзер (Mieczys?aw Ganszer) та Шимон Едельман). 19 вересня 1908 року Міська Рада дозволила Едварду Кухарському відкрити аптеку на розі вулиць С.Бандери і А.Чайковського або на розі вулиць Коперника і А.Чайковського. Але через два роки він її продав і відкрив аптеку в Ярославі. 15 лютого 1911 року відкрито нову (четверту) публічну аптеку під керівництвом Якоба Селінгера (Jakob Selinger) повул.Коперника, яка носилат назву "Під Левом" (ймовірно сучасна аптека №131 по вул.Коперника,11). На початку 1910 року Лейба Цукерман подав прохання в Галицьке Намісництво про надання дозволу на відкриття нової (четвертої) публічної аптеки в Самборі (до речі приблизно в цей самий час розглядалась справа про надання дозволу Якубу Селінгерові). Та після розгляду справи Цукермана Намісництво не дозволило йому відкрити нову аптеку - заборона набула чинності 22 серпня 1911 року. 4 липня 1912 року прохання про надання дозволу на відкриття п`ятої аптеки подав Христ Ян Август. Але через спротив власників трьох Самбірських аптек - Яна Леп`янкевича, Юлії Алексієвичової та Шимона Едельмана (дозвіл на відкриття аптеки Якубом Селінгером ще не був правомочним), 8 травня 1914 року Галицьке Намісництво заборонило відкривати нову п`яту аптеку в м.Самборі. Таким чином до першої світової війни в Самборі функціонувало чотири аптеки: Яна Леп`янкевича, Юлії Алексієвичової, Шимона Едельмана та Якуба Селінгера. Як стверджує Ю.Є.Рабій, на початку ХХст. в Самборі діяло 5 аптек, з них одна українська - Кульчицького-Ручки на Бліху, одна польська - магістра Леп`янкевича, інші - єврейські. Наприкінці 30-их років в місті функціонувало 5 аптек.
Хоча в Самборі не було аптекарського цеху (аптекарі міста не об`єднувались у цех, але діяли на засадах цехового статуту), та цеховий лад надовго зберіг свій вплив в аптечній справі, особливо при підготовці кадрів. Реміснича молодь проходила дві стадії навчання - учня та підмайстра (помічник провізора). Прийнятий на навчання учень повинен був внести цехові "вписові" (внески) 2-3 злотих, представити свідоцтво про законне народження, після чого цехмайстер записував його в цехову книгу. Навчання в аптеках тривало 4 роки. За цей період учень спостерігав, як виготовляє ліки аптекар (майстер), вчився читати рецепти, які писалися латинською мовою, і одночасно вивчав арифметику. Але учні не займалися виключно навчанням в аптеці. Проживаючи в сім`ї аптекаря, вони були на положенні слуг. Після закінчення навчальної практики учень здавав екзамен перед цехмайстрами, після чого цех підтверджував його кваліфікацію і переводив в помічники аптекаря (підмайстри).
Для отримання звання аптекаря (магістра) крім практичної науки, здобутої в аптеці і зданого екзамена, помічник аптекаря повинен був пройти теоретичну підготовку у фармацевтичній школі. Школа ця
Loading...

 
 

Цікаве