WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Еозинофільний синдром - Реферат

Еозинофільний синдром - Реферат


o пароксизми кашлю, стридорозне дихання.
Серце:
o застійна серцева недостатність;
o тахікардія;
o серцеві шуми;
o серцево-легеневі симптоми.
Травний канал:
o болючість під час пальпації навколопупкової зони;
o бурчання і посилення шлункових шумів;
o гепатомегалія;
o спленомегалія;
o виділення крові з калом;
Сечостатева система:
o цистит;
o виразки на слизових оболонках статевихорганів.
Нервова система:
o феномен Гордона;
o слабість, геміплегія;
o порушення координації.
Очі (сітківка, райдужка):
o кон'юнктивіт;
o кератит.
Еозинофільний синдром зустрічається в різноманітних варіантах і класифікується таким чином: помірна та виражена еозинофілія - 0,6-1,5х109/л, висока - 1,5-3х109/л, надвисока - понад 3х109/л. Найчастіше виявляють помірну еозинофілію [13, 27, 38, 44], яка супроводжується ураженням тканин при пневмонії, посиленням болю в м'язах, суглобах. Накопичення еозинофілів при цьому обмежене специфічними органами та тканинами-мішенями. Помірна еозинофілія характерна для еозинофільного целюліту (синдром Велля), еозинофільної пневмонії (синдром Леффлера), еозинофільного фасциту (синдром Шульмана). Поєднання її з васкулітами, нейропатією і бронхіальною астмою свідчить про синдром Черджа-Стросс. Виражена і стабільна еозинофілія може супроводжуватися лейкоцитозом і спостерігається при пухирчатці, шкірному лишаї, ексфоліативному дерматиті, псоріазі, шкірному свербежі, екземі, токсичному дерматиті, іхтіозі, мікозах [36, 46].
Висока еозинофілія спостерігається частіше при медикаментозній алергії, а також при еозинофільній лейкемії і супроводжується розмноженням юних клітин у кістковому мозку, крові або характеризується атиповістю каріотипу, що є морфологічною ознакою еозинофілії.
Надвисоку еозинофілію спостерігають при паразитарних хворобах (трихінельоз, ехінококоз, філяріатоз) [1,6,16,24,39]. За відсутності або недостатності етіологічних факторів надвисокої еозинофілії і наявності одного органа-мішені слід запідозрити діагноз саме ідіопатичного гіпереозинофільного синдрому.
Діагностика еозинофільного синдрому в пацієнтів включає такі обов'язкові дослідження: морфологічний аналіз мазків крові, сечі, мокротиння, серійні дослідження випорожнень на яйця і паразитів, імуноферментний аналіз антитіл до них. Дослідження кісткового мозку, хромосомний аналіз і проведення тканинної біопсії здійснюють за показаннями. Пацієнтів з еозинофілією слід періодично обстежувати за допомогою ехокардіографічного і рентгенологічного методів дослідження для встановлення еозинофільного ушкодження серця чи легень [12, 22]. У разі високої і надвисокої еозинофілії з діагностичною метою для з'ясування її етіології іноді призначають глюкокортикоїди (преднізолон у дозі 1 мг/кг на добу протягом 3-5 днів).
Параклінічні дослідження хворих з еозинофільним синдромом
o Лейкограма.
o Кількість еозинофілів (абсолютна).
o Мазок секрету клітин слизової оболонки носа, пофарбованих за Райтом.
o Пункція кісткового мозку.
o Ферменти печінки.
o Протеїнограма.
o Аналіз сечі.
o Аналізи на яйця гельмінтів.
o Рентгенологічне дослідження.
o Комп'ютерна томографія.
o Лімфангіографія.
o Ехокардіографія.
o Ультразвукова допплерометрія.
o Ендоскопія.
o Морфологічні дослідження.
Імунологічні дослідження хворих з еозинофільним синдромом
В обласних центрах клінічної імунології та алергології:
o катіонні протеїни (цитохімічний і біохімічний методи);
o специфічні імунологічні дослідження (антинуклеарні антитіла, антицитоплазматичнонейтрофільні антитіла тощо);
o імуноферментний аналіз (специфічні антипаразитарні антитіла);
o Ig E - загальний;
o лімфограма з моноклональними антитілами (природжені імунодефіцити).
У регіональних та Національному медичних центрах клінічної імунології та алергології:
o IL- 3, -4, -5, -8, -10, -13, -16; TNF-a;
o Р-селектин; інтегрини b1 і b2 , фактор активації тромбоцитів;
o еотаксини;
o лейкотрієн В4.
Ведення хворих з еозинофільним синдромом потребує певного тактичного підходу. Якщо еозинофілію виявлено в дитини грудного віку, необхідно з'ясувати, чи народилася вона вчасно (недоношені діти часто мають тривалий еозинофільний синдром), не має соматичних вад (поєднання відсутності променевої кістки з тромбоцитопенією), спадкового еозинофільного синдрому, який успадковується за автосомно-домінантним типом з доброякісним перебігом, природженого імунодефіциту (синдром Незелофа, синдром Джоба) тощо [10, 11, 14, 29].
У дорослих хворих і доношених новонароджених з еозинофільним синдромом слід насамперед визначити абсолютну кількість еозинофілів у крові, і якщо кількість еозинофілів у крові більше ніж 1,5х109/л, слід шукати паразитарні та гельмінтні інвазії, у разі відсутності інвазії під час триразового дослідження висока еозинофілія може бути пов'язана, з одного боку, з еозинофільною лейкемією, що підтверджується цитологічними і фенотиповими дослідженнями кісткового мозку, з іншого - есенціальним гіпереозинофільним синдромом. У випадку, коли кількість еозинофілів у крові менше ніж 1,5х109/л, з'ясовують алергологічний анамнез, визначають загальний рівень IgE у крові і проводять цитологічне дослідження секрету дихальних шляхів [17, 25, 30, 33]. Важливо детально зібрати медикаментозний, професійний, екологічний анамнези, визначити проведення лікувальних процедур в анамнезі (променева терапія, діаліз тощо), бо саме з ними може бути пов'язаний еозинофільний синдром, що зумовлює розвиток шкірних і респіраторних алергозів. За цих умов треба виключити медикаментозну алергію, вплив інших токсичних чинників, опромінення. Слід думати і про можливий розвиток автоімунних хвороб шкіри, які можуть супроводжуватись еозинофільним синдромом. Якщо у хворого наявні поліорганні симптоми (анемія, загальна слабість, синдром тривалої гарячки, зменшення маси тіла), потрібно обов'язково обстежити його на наявність гематологічних хвороб (анемія, лейкемія, лімфома тощо), а потім виключити можливість розвитку метастазів солідних пухлин з метастазуванням.
Наступним етапом тактики ведення хворих із еозинофільним синдромом, які мають ізольовані симптоми, є визначення проявів по системах організму. У першу чергу проводять оцінку дихальної (синдром Леффлера, ЛІЕ-синдром, саркоїдоз тощо) та серцево-судинної систем (синдром Леффлера, синдром Дресслера, синдром Кімурі тощо).
Наступним за частотою є еозинофільний синдром при ревматичних захворюваннях (вузликовий поліартеріїт, ревматоїдний артрит, синдром Черджа-Стросс, склеродермія, дерматополіміозит) [14, 17, 20, 33]. Останнім часом почастішали
Loading...

 
 

Цікаве