WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Грязелікування - Реферат

Грязелікування - Реферат

Температура піску - 52-55 °С, тривалість процедури - 30 хв. і більше.
Загальна ванна має форму довгого ящика з подвійними стінками, на дно якого насипають шар гарячого піску завтовшки 10-12 см. Пацієнт сідає у ванну і його засипають (не досягаючи рівня грудей) шаром гарячого піску завтовшки 5 см. Температура піску - 45- 50 °С, тривалість ванни - 20-30 хв. І місцеву, і загальну ванну зверху закривають простирадлом та ковдрою. Після закінчення ванни пацієнт приймає теплий душ і відпочиває.
Піщана ванна діє на організм переважно теплом, і пацієнт переносить її порівняно легко. Після гарячої піщаної ванни підвищується температура тіла, різко посилюється потовиділення, частішає пульс і дихання.
Застосовують і грілки з піском. Пісок прогрівають на сковороді до температури 53-60 °С і насипають у мішечки, які накладають на уражені ділянки.
Піщані ванни показані при хронічних хворобах суглобів, радикулітах, хронічних запальних процесах у ділянці малого таза.
Протипоказаннями до їхнього застосування є туберкульоз легенів, порушення кровообігу, гостра гарячка, функціональні розлади центральної нервової системи та злоякісні пухлини.
Лікування озокеритом
Озокерит (гірський віск) - щільна воскоподібна маса, що в основному складається з церезину, парафіну, мінеральних олій та смол. Містить значну домішку смол чорного кольору. Зустрічається в Туркменії, західних областях України, а також у деяких нафтоносних районах.
Для лікування застосовують медичний озокерит, або озокерит-стандарт, з якого повністю видалені вода, луги та кислоти. Використовують і озокерит, з якого видалено смоли. Озокерит плавиться за температури 52-55 °С.
Для лікування озокерит уперше був запропонований у СРСР у 1942 p. C.C. Лепським. Лікувальна дія озокериту ґрунтується на його фізичних та хімічних властивостях. Він має велику теплоємність і дуже низьку теплопровідність, значну теплоутримувальну здатність і вигідно відрізняється від мулової грязі та торфу здатністю повільно і тривало передавати теплоту організму.
Дослідження показали, що в лікувальній дії озокериту мають значення й хімічні речовини, які містяться в ньому; деякі з них можуть крізь шкіру проникати в організм.
Під впливом нагрітого озокериту відбувається розширення капілярної сітки шкіри, розкриваються додаткові капіляри, посилюється крово- та лімфообіг, зникають застійні явища, чим до певної міри пояснюється помітне розсмоктування інфільтрату та протизапальна дія озокеритових аплікацій.
Техніка нагрівання озокериту така сама, як і парафіну. Нагрівають озокерит на водяній бані у витяжній шафі, оскільки під час його нагрівання виділяються шкідливі газоподібні речовини.
Зазвичай озокерит нагрівають до температури 60 °С. При повторному використанні озокериту його стерилізують за температури 100 °С упродовж півгодини і додають 25 % свіжого озокериту.
Якщо до озокериту додати 30 % парафіну, то він менше кришиться, не забруднює білизну і аплікація легко знімається.
Існують дві основні методики лікування озокеритом.
Кюветно-аплікаційна методика. У кювети, вистелені медичною клейонкою, наливають розплавлений озокерит (товщина шару 3-4 см). При застиганні він перетворюється на "коржа". Усередині "коржа" озокерит зберігається рідким, а температура його на 4- 5 °С вища, ніж на поверхні. Коли температура на поверхні озокериту досягає 40 °С, його разом з клейонкою виймають з кювети і накладають на відповідну ділянку тіла, яку потім загортають у простирадло і теплу ковдру. Ця методика найбільш ефективна і зручна.
Серветково-аплікаційна методика. Прокладки, виготовлені з 3-4 шарів трикотажної тканини чи 6-8 шарів марлі, або ж мішечки з марлі, наповнені ватою шаром завтовшки 2-3 см і прошиті, просочують розплавленим озокеритом у нагрівному апараті. Після цього прокладки виймають, витискають їх великим корнцангом (щоб не стікав рідкий озокерит) розкладають на клейонці для досягнення потрібної температури.
Як правило, використовують 2-3 прокладки, клейонку і ватник. Безпосередньо на шкіру кладуть прокладку більших розмірів температури 45-48 °С; решту прокладок, що мають вищу температуру (52-55 °С), накладають зверху і фіксують бинтом, а всю ділянку обгортають простирадлом і ковдрою. Шматочки озокериту, що прилипли до шкіри, легко зняти протиранням її ватним тампоном з вазеліновою олією. Залишки озокериту на клейонці й столі, де його готують для процедури, стирають нафтою.
Процедуру проводять щодня або через день. Курс лікування - 15-20 процедур. Після кожної процедури хворий повинен відпочивати не менш як півгодини.
Лікувальна дія озокериту дуже подібна до такої при лікуванні парафіном, але сильніше виражена.
Озокеритолікування показане при артритах і періартритах травматичного та обмінного походження, рубцевих змінах, радикулітах, запальних процесах жіночих статевих органів тощо.
Протипоказане при хворобах, що не підлягають лікуванню теплом.
Лікування нафталаном
Нафталан - природна речовина, що є різновидом нафти. Єдине в світі родовище нафталану знаходиться в Азербайджані (курорт Нафталан). Добувають нафталанову нафту (стійку високодисперсну емульсію) зі свердловини з пластовою водою.
Нафталан має буро-коричневий колір і густу оліїсту консистенцію. Йому властивий особливий ароматичний запах. Нафталан містить значну кількість ароматичних і нафтенових вуглеводнів.
Механізм біологічної дії нафталану нині пояснюють результатом перебудови імунобіологічних захисних реакцій організму.
Поза курортами нафталан застосовують переважно в комбінації з електро- і світлолікуванням. У цьому разі нафталан наносять на тіло пацієнта у вигляді змазок (нафталан із солюксом, електрофорез нафталану, фонофорез нафталану тощо).
Нафталанолікування показане при хворобах опорно-рухового апарату, шкіри, гінекологічних , хворобах периферійної нервової системи.
Протипоказання до нафталанолікування ті самі, що й до грязелікування.
Loading...

 
 

Цікаве