WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Грип (Grippus) - Реферат

Грип (Grippus) - Реферат

фолікулів. Звертає увагу сухість і зернистість слизової оболонки, грипозний язик - при незміненій формі і розмірах волога слизова вкрита синювато-білим, з порцеляновою опалесценцією нальотом (симптом Фезана).
Частота, напруженість пульсу, артеріальний тиск досить об'єктивно відображають тяжкість стану. Якщо токсикоз значний, спостерігається тахікардія, напруження пульсу, зниження артеріального тиску, в особливо тяжких випадках - відносна або абсолютна брадикардія.
Ураження органів дихання в перші дві доби не мають діагностичної чіткості. Аускультативно - везикулярне або жорстке дихання, особливо в задньо-нижніх відділах. Рентгенологічно - посилення судинного малюнка,розширення коренів легень як наслідок повнокрів'я і набряку.
Особливе місце при грипі належить ураженню нервової системи. Результати досліджень останнім часом доводять, що всі тяжкі форми грипу слід вважати за енцефалітичний синдром. Про це свідчать як наведені ознаки (оглушеність, втрата свідомості, різкий головний біль), так і можливі прояви внутрішньочерепної гіпертензії (запаморочення, гіперестезії, нудота, блювання, гіпер-рефлексія, судороги). Крім того, дані енцефалографії, ехолокації, дослідження цереброспінальної рідини підтверджують зміни центральної нервової системи, які виходять за рамки нейротоксикозу.
На третю добу неускладненого грипу, незалежно від тяжкості перебігу, температура тіла знижується до субфебрильної, стан значно поліпшується, загальна слабість зменшується. На зміну токсикозу з'являється або посилюється сухий кашель і катаральні прояви. Кашель майже постійний, іноді - нестерпний. Якщо врахувати неможливість носового дихання і серозні виділення з носа, то, незважаючи на об'єктивне поліпшення, більшість хворих почувають себе погано. Такий стан триває 3-5 днів, після чого настає видужання, але ще протягом 1-2 тижнів спостерігається кволість, адинамія, зниження працездатності. При дослідженні крові характерна лейкопенія з відносним лімфоцитозом.
Клінічна картина грипу відзначається значною варіабільністю. Це стосується як тяжкості перебігу, так і можливості розвитку різних ускладнень. Стерті і легкі форми грипу діагностуються з урахуванням даних епідеміологічного анамнезу.
Найбільш тяжкою і прогностично небезпечною є форма грипу з розвитком менінгоенцефаліту, який важко, але можливо розпізнати вже в перші дні за неадекватно значною неврологічною симптоматикою. Це передусім синдром мозкової гіпертензії, однак з непостійністю менінгеальних симптомів. На перший план виступають симптоми тяжкої енцефалопатії (сонливість, збудження, марення, судороги). Грипозний енцефаліт може розвинутись на 4-5-й день хвороби і після нетяжких форм її. Геморагічний синдром (точкові крововиливи в шкіру і слизові оболонки, геморагічна цереброспінальна рідина) при цій формі вказує на особливо тяжкий перебіг і прогноз. Можливість арахноїдиту як ізольованого ураження при грипі не заперечується, але частіше він діагностується як наслідок перенесеної тяжкої форми грипу, а точніше, нерозпізнаного грипозного менінгоенцефаліту.
З уражень периферичної нервової системи можуть бути неврит трійчастого, лицевого та інших нервів, рідше - поліневрити і полірадикулоневрит. Як правило, ці синдроми набувають клінічних проявів у періоді реконвалесценції.
Діагностика. Опорними симптомами клінічної діагностики грипу є гострий початок хвороби із швидким підвищенням (протягом доби) температури тіла до 38-40 °С, головний біль, особливо в лобно-скроневій ділянці, надбрівних дугах, біль в очах, гіперемія і незначний набряк лиця, ін'єкція склер, яскрава гіперемія, зернистість і розширення судин слизової оболонки м'якого піднебіння і задньої стінки глотки, наявність на 2-3-й день хвороби катаральних проявів, сухого нестерпного кашлю, незмінені за розміром печінка і селезінка, лейкопенія з відносним лімфоцитозом.
Специфічна діагностика. Матеріалом для виділення вірусу є змиви з носоглотки, якими якомога швидше інфікують курячі (переважно) ембріони. З метою експрес-діагностики застосовують імунофлюоресцентний метод - обробку мазків-відбитків слизової оболонки нижньої носової раковини міченими антитілами, щоб виявити вірус у клітинах епітелію. Серологічна діагностика застосовується як ретроспективна. У практиці найбільшого значення на-була реакція гальмування гемаглютинації (РГГА), яка останнім часом замінюється більш чутливими і перспективними методами (РИГА, ІФА). Щоб установити наростання титру антитіл (не менш як у 4 рази), реакції слід проводити в динаміці (парні сироватки). Першу сироватку отримують не пізніше 3-го дня хвороби, а другу - через 7-10 днів.
СНІД (AIDS)
Синдром набутого імунодефіциту - СНІД (син.: синдром набутої імунної недостатності, ВІЛ-інфекція) - це інфекційна хвороба з групи повільних інфекцій, яка спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), передається переважно статевим, а також парентеральним шляхом; характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету, наслідком чого є приєднання різних вторинних інфекцій (у тому числі зумовлених умовно-патогенною флорою) І злоякісних новоутворень. СНІД.- єдина повільна інфекція, здатна до епідемічного поширення.
Етіологія. Збудник хвороби-вірус імунодефіциту людини (ВІЛ)-належить до родини Retroviridae. Назва ретровірус зумовлена наявністю у складі вірусу унікального ферменту - зворотної транскриптази, за допомогою якої відбувається зчитування генетичної інформації з РНК на ДНК.. ВІЛ має тропізм до Т-лімфоцитів-хелперів (Т4). Для культивування ВІЛ випробували культури Т4-КЛІТИН. Однак на відміну від інших ретровірусів, які спричиняють тільки малігнізацію клітин, зараження ВІЛ приводило до їх загибелі. Лише отримання клону лейкозних Т4-клітин, стійких до ВІЛ, зробило можливим культивування вірусу. ВІЛ генетично неоднорідний, має великий ступінь мінливості.
Вірус чутливий до нагрівання, ефіру, етанолу, бетапропілактону, досить швидко інактивується під впливом звичайних дезинфікуючих засобів, а також при температурі 56 °С.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина і вірусоносії. Тривалість вірусоносійства багатобічна. Шляхи поширення майже такі, як і гепатиту В,- природні та штучні. До природних належить статевий (основний) шлях інфікування. Найчастіше заражуються гомосексуалісти та бісексуальні
Loading...

 
 

Цікаве