WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гепатит В (Hepatitis В) - Реферат

Гепатит В (Hepatitis В) - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Гепатит В (Hepatitis В)
Гепатит В - інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту В, з парентеральним механізмом зараження, гострим або хронічним перебігом. Характеризується початковим періодом з астено-вегетативними, артральгічними, диспепсичними проявами, симптомами ураження печінки (гепатит) з порушенням обміну речовин, часто з жовтяницею.
Етіологія. Вірус гепатиту B(HBV) належить до родини збудників, умовно названої Hepadnaviridae (лат. hepar - печінка, англ. DNA - ДНК). Віріони гепатиту В (частинки Дейна) - складно організовані сферичні ультраструктури діаметром 42- 45 нм, мають зовнішню оболонку і внутрішню щільну серцевину. ДНК вірусу циркулярна, двониткова, однак має однониткову ділянку. Серцевина вірусу містить фермент ДНК-полімеразу. Поряд з повним віріоном виявляються поліморфні й тубулярні утворення, складені лише з фрагментів зовнішньої оболонки віріону. Це дефектні, неінфекційні частинки, які не містять ДНК.
Репродукція вірусу відбувається за одним з двох можливих варіантів - продуктивним або інтегративним. У разі продуктивної репродукції утворюються повноцінні віріони, інтегративної - проходить інтеграція ДНК з клітинним геном. Вбудовування вірусного геному або окремих генів поблизу клітинного геному призводить до синтезу величезної кількості дефектних вірусних частинок. Припускають, що в цьому випадку синтез вірусних білків не відбувається, тому людина є незаразною для оточуючих навіть при наявності в крові поверхневого антигену вірусу гепатиту В - HBsAg.
Вірус гепатиту В має три основних антигени. 1. HBsAg - поверхневий антиген вірусу гепатиту В - входить до складу зовнішньої оболонки віріону, а також дефектних вірусних частинок, що не мають інфекційної активності. Велика концентрація HBsAg у крові полегшує можливість його виявлення і робить важливим маркером інфекції. 2. HBcAg - серцевинний, або ядерний, антиген, міститься в серцевині частинок Дейна і в ядрах гепатоцитів, тому він серологічно не виявляється. 3. HB^Ag - також міститься в серцевині віріону, однак виявляється в крові хворих і вірусоносіїв за допомогою серологічних реакцій. Наявність HBeAg свідчить про підвищення синтезу дефектних вірусних частинок. Вважають, що вірусоносії, у яких виявляють цей антиген, є особливо небезпечним джерелом інфекції. Помічено, що у хворих з HBeAg в крові, особливо в разі його персистенції понад 3-4 тижні, хвороба часто набуває хронічного перебігу. Антигени вірусу гепатиту В індукують появу антитіл- відповідно анти-HBs, анти-НВе й анти-НВе.
Вірус не вдається культивувати в лабораторних умовах, є лише кілька видів культури первинного раку печінки в яких вірус перебуває в інтегрованому вигляді і продукує лише HBsAg. Серед тварин до зараження вірусом гепатиту В сприйнятливі мавпи.
Вірус стійкий до високих температур, його активність зберігається при нагріванні .до температури 60 °С протягом 21 год, при 85 °С - протягом години. Серологічна активність втрачається, однак це ще не гарантує втрати вірулентності. При нагріванні до температури 100 °С протягом 15-30 хв повністю інактивується. Вірус досить стійкий до дезинфікуючих засобів, у 2 % розчині формаліну знешкодження його настає через 7-9 гад. Добре зберігається при низьких температурах: у холодильнику - до 6 місяців, при заморожуванні- 15--20 років, у сухій плазмі - багато років. Ультрафіолетове випромінювання на вірус не впливає.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі на гепатит В і вірусоносії. Величезна кількість носіїв вірусу спричинює значне поширення інфекції. Кількість носіїв вірусу у світі, судячи з частоти виявлення HBsAg, становить 250-300 млн чоловік. На території України частота виявлення HBsAg становить 1-4%. Важливим джерелом інфекції є хворі на безжовтяничні форми гепатиту. Кількість їх може перевищувати зареєстровану захворюваність у багато разів. Хворі на: жовтяничні форми гепатиту В звичайно звільнюються від поверхневого антигену (маркер вірусу) до 10-20-го дня хвороби, у деяких з них вірус може зберігатися від кількох місяців до багатьох років. Однак більшість вірусоносіїв - це люди, які не хворіли на жовтяничні форми гепатиту.
Вірус у великій концентрації міститься в крові, тому може виділятися з сечею, потом, слиною, менструальною кров'ю, спермою. Вірус поширюється двома шляхами (див. схему): природним і штучним (артифіціальним). До штучного належить парентеральне зараження під час медичних маніпуляцій (операції, стоматологічні втручання, ін'єкції, взяття крові з пальця, гінекологічні обстеження тощо), а також манікюру, педикюру, гоління в перукарнях, що пов'язано з недоброякісною стерилізацією інструментів. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів, крім імуноглобулінів і альбуміну.
Парентеральний шлях зараження призводить до високої захворюваності на гепатит В людей, яким часто призначають різні ін'єкції. Захворювання на гепатит В часто реєструють серед хворих на туберкульоз і цукровий діабет, в хірургічних відділеннях, де широко застосовують гемотрансфузії. З парентеральним зараженням у лікувальних закладах пов'язані майже 70-80 % захворювань на жовтяничні форми гепатиту В. Парентеральне зараження призводить до високої захворюваності на гепатит В медичних працівників - необережне поводження з Забрудненими інструментами, лабораторні аварії, поранення під час операцій, маніпуляцій та ін.
До природного поширення інфекції належать статевий шлях інфікування та зараження дітей під час пологів, якщо породілля хворіє на гепатит В або є вірусоносієм. Допускається можливість трансплацентарного зараження плода. Можливе зараження у разі побутових мікротравм (забруднення шкіри і слизових оболонок під-час спілкування з хворою людиною).
Сезонність нехарактерна. Хворіють люди незалежно від віку. Серед дітей віком до року захворюваність на гепатит В становить 80-90 % усіх різновидів вірусного гепатиту, серед дітей до 14 років через значну захворюваність на гепатит А, питома вага гепатиту В зменшується.
Гепатит В - значно поширена хвороба з досить високим рівнем захворюваності, у багатьох регіонах вона значно перевищує загальну кількість хворих на кишкові інфекції. Імунітет стійкий, довічний.
Патогенез і патоморфологія. У патогенезі гепатиту В мають місце три основних синдроми ураження печінки: цитолізу, холестазу і мезенхімно-запальний. Основною особливістю патогенезу гепатиту В, на відміну від інших інфекційних, хвороб, є те, що ураження печінки пов'язане не з проникненням вірусу в гепатоцити і його репродукцією, а з розпізнаванням антигенів вірусу іммунокомпетентними клітинами. Це дає підстави відносити гепатит В до хвороб імунної відповіді. Ключовою ланкою патогенезу гепатиту В є поява антигенів збудника на зовнішній мембрані гепатоцитів, що викликає специфічну противірусну активність ~-г- сенсибілізацію імуноцитів, наслідком якої є "імунна атака" на клітини печінки. Реакції клітинного імунітету відбуваються за типом підвищеної чутливості сповільненого типу. Під впливомімунних процесів гепатоцити руйнуються, тобто організм звільняється від збудника ціною власних клітин.
Утворення значної кількості антитіл проти HBsAg і HBeAg, фіксованих на мембрані гепатоцитів, призводить до виникнення імунних комплексів, ушкоджувальна дія яких відіграє значну роль у патогенезі хвороби, зумовлює позапечінкові прояви гепатиту В.
Імунна відповідь на інфекцію залежить, з одного боку, від генетично зумовлених особливостей організму, з іншого - від вірулентності та імуногенності збудника, масивності зараження. Вірулентність значною мірою визначена співвідношенням
Loading...

 
 

Цікаве