WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Водні витяжки з ЛРС - Реферат

Водні витяжки з ЛРС - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Водні витяжки з ЛРС
План.
І. Вступ
ІІ. Огляд літератури
1. Характеристика настоїв та відварів як дисперсних систем і лікарських форм.
2. Теоретичні основи процесу екстрагування діючих речовин з рослинної сировини.
3. Фактори, що впливають на процес вилучення діючих речовин з рослинної сировини.
4. Правила приготування настоїв та відварів і додавання до них різних лікарських речовин згідно вимог нормативних документів (ДФ, накази).
5. Особливості приготування багатокомпонентних водних витяжок з одно - і різноплановим режимом настоювання.
6. Апаратура, що застосовується для приготування настоїв і відварів.
7. Особливості приготування водних витяжок з ЛРС, що вміщують алкалоїди, серцеві глікозиди, ефірні олії, дубильні речовини, антраглікозиди, слизи та інші.
8. Авторські прописи водних витяжок (мікстура Траскова, Кватера, Дерюгіна, Равкіна та ін.).
9. Приготування водних витяжок з використанням екстрактів - концентратів і додаванням до них різних лікарських речовин.
10. Оцінка якості, оформлення до відпуску і зберігання водних витяжок відповідно до вимог ДФ та інших нормативних документів.
1. ХАРАКТЕРИСТИКА НАСТОЇВ І ВІДВАРІВ
Зараз як рідкі лікарські форми широко використовуються складні багатокомпонентні, комбіновані лікарські препарати, які одержують шляхом обробки рослинних матеріалів водою при певному режимі настоювання.
Мета одержання витяжок - приготування продукту, що містить біологічно активні компоненти рослинного матеріалу (алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, дубильні речовини та ін.).
В залежності від способу одержання і складу розрізняють три групи водних витяжок: настої, відвари, слизи. Приготування їх регламентується загальною статтею ДФ XI.
Настої і відвари - це рідкі лікарські форми, що являють собою водні витяжки з лікарської рослинної сировини, а також водні розчини сухих або рідких екстрактів (концентратів). Вони широко застосовуються в медичній практиці як самі по собі, так і в складі складних лікарських препаратів у вигляді мікстур, полоскань, примочок, промивань, ванн, інгаляцій.
За фізико-хімічною природою водні витяжки являють собою комбіновані дисперсні системи: поєднання істинних розчинів або розчинів ВМС з колоїдними. Інколи в витяжки переходять емульговані або суспендовані компоненти. Склад водних витяжок досить складний і не завжди піддається повній якісній і кількісній оцінці.
Широке застосування в медичній практиці настоїв і відварів пояснюється позитивними властивостями цієї лікарської форми:
- максимальний терапевтичний ефект від дії комплексу біологічно активних і супутніх речовин, що міститься в рослинній сировині;
- пролонгованість дії;
- відсутність побічного ефекту, притаманного багатьом хімічним речовинам;
- для деяких діючих речовин, що містяться в рослинному матеріалі, не розроблені методики виділення їх у чистому вигляді або не визначена хімічна структура, у зв'язку з чим їх не можна синтезувати або одержати якимось іншим способом;
- простота приготування та ін.
До недоліків водних витяжок можна віднести:
- нестійкість при зберіганні (мікробну, хімічну, термодинамічну), яка обмежує строки зберігання;
- нестандартність водних витяжок через численні фактори, що впли-вають на їх якість при приготуванні;
- тривалість приготування.
2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ЕКСТРАКЦІЇ ЛІКАРСЬКОЇ
РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ
Процес витягання діючих речовин з сировини - дуже складний і складається зі стадій набухання, утворення первинного соку всередині клітин і масообміну.
Процес екстрагування рослинного матеріалу являє собою не просте розчинення складових частин, рослини, а його слід розглядати як різноманітність фізико-хімічних процесів, що проходять як всередині клітини, так і на її поверхні. Поряд з процесами розчинення відбуваються явища дифузії, осмосу, адсорбції та ін. Для екстрагування найчастіше застосовується висушений матеріал, у якому внаслідок втрати вологи об'єм протоплазми зменшується і утворені пустоти в клітинній оболонці заповнюються повітрям.
У перші моменти стикання з екстрагувачем клітини сухої рослинної сировини набрякають. Тривалість цього процесу залежить переважно від гістологічної будови рослинного матеріалу, від ступеня його подрібненості, а також природи екстрагувача.
В результаті набрякання клітин повітря витісняється з них екстрагувачем, який потім екстрагує спочатку з зовнішніх, переважно зруйнованих клітин як розчинні, так і нерозчинні речовини. Потім екстрагувач проникає через нерозчинні оболонки в глибоко розміщені клітини і розчинює речовини, які містяться там, утворюючи концентрований розчин зі значним осмотичним тиском; це і є основою процесу екстрагування, що приводить до розбавлення утвореного концентрованого розчину екстрагувачем, який є поза клітинами. Цей процес дифузії і осмосу проходить доти, поки не настане рівновага, тобто концентрація речовин, які проходять через клітинну оболонку, в клітинах і поза ними буде однаковою. При цьому відбувається молекулярна і конвективна дифузії.
Через те, що процес екстрагування в умовах аптеки провадиться однією й тією ж кількістю екстрагувача, то діючі речовини з рослинного матеріалу ніколи повністю не екстрагуються, що є одним із недоліків існуючих методів.
З метою підвищення ефективності процесу витягання необхідно підтримувати максимально можливим перепад концентрації речовин всередині і зовні рослинного матеріалу шляхом подання більш "свіжих" порцій екстрагента до настання стану рівноваги. Це досягається перемішуванням суміші. Виходячи з цього, ДФ XI приписує при виробництві настоїв і відварів настоювання сировини проводити при частому перемішуванні.
Таким чином, витягання складається з таких основних процесів: дифузії, десорбції, розчинення, діалізу та виливання.
3. АПАРАТУРА, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ В ТЕХНОЛОГІЇ ВОДНИХ ВИТЯЖОК
Приготування водних витяжок проводять з використанням інфундирних /інфундирно-стерилізаційних/ апаратів, в які поміщають 1-3 інфундирки в залежності від конструкції.
Матеріал, з якого зроблена інфундирка /від латинського infundio - обливати, заварювати/ також може впливати на якість приготовлюваних настоїв і відварів. Він не повинен взаємодіяти з рослинним матеріалом і витягуваними діючими речовинами, мати достатню теплопровідність і механічну міцність.
Раніше в аптечній практиці використовувалися олов'яні, міднолуджені та алюмінієві інфундирки. Останні часто погіршували якість водних витяжок, взаємодіючи з солями алкалоїдів, дубильними речовинами, кислотами, лугами та іншими сполуками. Пізніше з'явилися фарфорові, емальовані та інфундирки з нержавіючої сталі. Два останніх види поєднують у собі швидке нагрівання і так же, як фарфорові, хімічну стійкість і універсальну придатність. При виборі інфундирки необхідно враховувати, що швидкість підвищення температури всередині неї під час витягання залежить відматеріалу, з якого вона зроблена. Зокрема, у фарфорових інфундирках, які мають меншу теплопровідність, рідина нагрівається повільніше, ніж у металевих, тому їх доцільно попередньо підігріти протягом 15 хвилин на киплячій водяній бані /до температури стінок 90-92 °С/.
Для віджимання сировини використовують прес-цідилку, яка має вигляд невеликого металевого сита з товкачиком і вставною сітчастою основою або деколятор - металевий перфорований циліндр, що має пробку-поршень і закривається кришкою. В деколятор поміщають рослинну сировину і підвішують її в інфундирку, що містить воду. Поршень служить для віджимання рослинної сировини, що залишилася після витягнення в деколяторі .
4. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ, ЗБЕРІГАННЯ ТА ВІДПУСК ВОДНИХ ВИТЯЖОК
Водні витяжки, а також усі рідкі ліки, що містять водні витяжки, внаслідок їх малої стійкості, відпускають тільки свіжоприготовленими з попереджувальними етикетками: "Зберігати в прохолодному місці" та
"Перед вживанням розбовтувати". У випадку, якщо вони не були своєчасно одержані хворими, зберігають в аптеці не більше 2 діб.
Контроль якості проводять за тими ж показниками, що й для інших рідких лікарських форм: відповідність рецепта ППК, колір, смак, запах, відсутність механічних домішок /прозорість/, відхилення в об'ємі, закупорю-вання, оформлення до відпуску.
Література
1) Бариливілі В.С. Інтенсивність процесів екстрагування в системі тверде тіло (рідина) Фармац. журн. - 1988. №3. - с.54.
2) Грецькій В.М., Хоменок В.С. Руководство к практическим занаятиям по технологии лекарств. - М.: Медицына. - 1991. - 352с.
3) Государственная фармакопея СССР. Х изд. М.: Медицина. - 1968. - 1079с.
4) Государственная фармакопея СССР. ХІ изд. Т.2. - М.: Медицина, - 1990. - 398с.
5) Досягненя і перспективим сторенян рослиних лікарських засобів /О.П.Прокопенко, В.І. Литвиненко, І.Ф. Макарович і др.. // Фарм. журнал. - 1990. - №3. - с.9-13.
6) Кінетика екстрагування компонентів з рослиної сировини / Е.М. Семенішин, В.І. Грецький, І.В. Кобильникі др. //Фармац. журнал. - 1991. - №5. - С.60
7) Тихонов О.І., Ярник Т.Г., Аптечна технологія ліків. - Х.: РВП "Оригінал", 1995. - С.600
Loading...

 
 

Цікаве