WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Андреас Везалій – засновник сучасної анатомії - Реферат

Андреас Везалій – засновник сучасної анатомії - Реферат

Везалий зробив правильний висновок із цього спостереження, указавши на те, що тихорєцький подих плода відбувається за рахунок крові материнського організму.
Штучне дихання в досвідах Везалия зберігало життя твариною після заповнення плевральних порожнин повітрям. Цей факт, яскраво продемонстрований Везалием, послужив поштовхом до розробки операції трахеотомії й интубации.
Навряд чи можна сумніватися в тім, що в цьому доповненні до трактату Везалий виклав тільки частину своїх досвідів. Але навіть короткі замітки про виконані операції розкривають вигляд Везалия як цілеспрямованого й митецького експериментатора. Ми повністю згодні з думкою С. Н. Касаткина, що характеризує Везалия як основоположника функціонального напрямку в анатомії, оскільки великий анатом при вивченні трупа завжди думав про функції розглянутих органів і систем, прагнув пізнати живе й розумів нерозривну єдність форми й функцій.
Однак в анатомії довезалиевского періоду панував хаос не тільки в змісті систематики, але й у змісті точності локалізації. Відносини органів друг до друга ще якоюсь мірою вдостоювалися уваги, але ні проекція органів на зовнішні покриви, ні голотопия, ні скелетотопия їх ніколи не розкривалися.
В анатомії Везалия ми не бачимо ще розподілу тіла людини на області, як це прийнято в сучасних руководствах. Але Везалий дає ретельний опис, м'язів і це визначає неминучість показу топографо-анатомічних відносин соми. Адже всі нерівності рельєфу тіла пов'язані з костями й м'язами. Присвячуючи спеціального глави процедурі й порядку розкриття м'язів, Везалий указував точні лінії розрізів, описував шари шкіри, підшкірної клітковини й оболонки.
У главах "Про мускули живота" й "Про розкриття мускулів живота" приводяться всі необхідні відомості про конструкції піхви прямого мускула живота, але назва це ще не фігурує. Везалий знає білу лінію живота й місце проходження насінного канатика внизу передньої стінки живота. Він викладає анатомію м'язів промежини, відзначаючи полові розходження.
Положення кровоносних судин погоджується із частинами кістяка й з областями (пахвова западина, ліктьовий згин, пах, колінний згин і т.д.). Звертається увага на локалізацію лімфатичних регионарных вузлів по ходу вен, на відношення до м'язів артерій і вен, на глибину їхнього залягання.
Що стосується топографії органів, то щодо цього Везалий іде далеко вперед у порівнянні зі своїми попередниками. Він точно описує границі легенів, правильно характеризує средостение, простежує взаємини стравоходу, трахеї й аорти, пише про поширення частини печінки вліво, визначає відділи кишечнику по областях черевної порожнини, указує на особливість локалізації шлунка.
У багатьох випадках при описі органів Везалий теж допускав топографо-анатомічні помилки. Є частка істини в словах тих біографів Везалия, які вважають, що він виправив багато помилок Галена, але не виправив ще більше. Дивно, наприклад, омана Везалия, коли він знаходить роздвоєння висхідної аорти.
Може виникнути питання, чи розумів сам Везалий прикладне значення анатомічних знань. На це питання легко відповісти ствердно. Власне кажучи весь свій досвід ученого й педагога Везалий присвятив медицині. Анатомічну підготовку він розглядав як обов'язкову умову успіху лікування.
Чи був Везалий у дійсності лікарем і зокрема хірургом? Звичайно, він був лікарем й, імовірно, володів необхідною хірургічною технікою. Про його діяльності як клініциста збереглося мало відомостей. Своє відношення до медицини, до проблем лікування хворих Везалий розкрив у передмові до посібника з анатомії. Крім цього, він стосувався клінічних проблем у статтях про венесекции й про застосування відвару хінного кореня.
В історико-медичній літературі звичайно Везалия не вважають вартої на шляху розвитку хірургії. Проти цього варто заперечувати. Везалий був професором хірургії й анатомії. Він учив студентів анатомії, підкреслював важливість цього предмета і його безпосереднє відношення до хірургії. Через відродження анатомії він уможлививрозвиток хірургії як науки.
На секційних заняттях під керівництвом Везалия вивчалися органи живота, ретельно досліджувалися топографія очеревини, її зв'язки, брижі, сальники. Відповідно до навчання Гіппократа вважалося, що рани мозку й кишечнику смертельні. Проводячи практичні заняття зі студентами, Везалий завжди вказував на те, що лікар не може відмовитися лікувати хворого навіть при свідомо смертельних пораненнях. Хворому повинна бути надана сама ефективна допомога. Виходячи із цього, він учив студентів накладати шви на кишечник на трупах й ^на живих тваринах. Для швів використався тонкий шовк. Експериментальні розрізи наносилися на шкіру й внутрішні органи тварин (собак, свиней).
У трактаті Везалий торкати багато клінічних питань. Так, він описував утворення грижового мішка при паховій грижі. Він посилався на захворювання серця, селезінки, на гангрену кінцівок. Разюче точно він намалював картину гідроцефалії. Але повністю свої анатомічний^-анатомічні-патолого-анатомічні спостереження він збирався узагальнити в іншій книзі. Говорячи про гангрену гомілки після травматичного ушкодження артерій, Везалий нагадував: "безліч Інших подібних же явищ ми простежимо докладніше у своєму добутку, де зробимо опису розкриттів, особливо придатних для розпізнавання хвороб й обговорення всього медичного мистецтва..." (т. 1, стор. 85). Як видно, він ґрунтовно готувався до створення такого добутку. Цілком можливо, що ці матеріали загинули у вогні разом з іншими рукописами.
Оцінюючи Везалия як клініциста, варто мати на увазі дві обставини. По-перше, Везалий заклав фундамент наукової медицини. Анатомічними знаннями він озброїв клініку. Підвищення рівня анатомічної підготовки повело до рішучих змін у медичній практиці.
На ґрунті анатомії Везалий хотів об'єднати всі галузі медицини. Це було зовсім необхідно, тому що навіть деякі передові лікарі того часу були безпомічні в питаннях теорії. Знаменитий Теофраст Парацельс (1493-1541)-новатор у практичній медицині й революційно настроєний стосовно сучасній йому схоластиці сам страждав еклектизмом у побудові теорії медицини. Анатомія викликала в нього найбільше презирство. Він начисто відкидав вивчення будови тіла, метод диссекции й створював свою "анатомію сутності людини", що довела б, що в "теле людини з'єдналися містичним образом 3 всюдисущих інгредієнти: солі, сірка й ртуть. Прихильники Парацельса намагалися розкрити анатомію тіла за допомогою алхімії. Секційні заняття вони третирували як "мужицький метод", як неварті вправи італійських фокусників.
Не випадково Везалий гостро критикував медицину XVI століття. Він правильно вказував на те, що мистецтво лікування занепало. Клінічне дослідження хворих придбало виродливі форми. Логічний діагноз у постелі хворого підмінювався упередженим, бездоказовим діагнозом. Лікарі не знали й не хотіли вивчати анатомію кісткової системи, м'язів, нервів, артерій і вен. "Навіть найбільш обдаровані з медиків, - писав Везалий, - почали доручати слугам те, що їм покладалося робити для хворих власноручно... залишили за собою тільки призначення ліків і дієти при недугах особливого порядку" (т. 1, стор. 9).
Везалий руйнує з величезною переконаністю багато забобонів й омани. Для відновлення слави античної медицини, на його думку, лікарям треба спуститися з позахмарних висот на тверду землю, "тому варто всіляко вселяти всім молодим
Loading...

 
 

Цікаве