WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Життя і діяльність М.Ф. Гамалії - Реферат

Життя і діяльність М.Ф. Гамалії - Реферат

фізіологія і загальна патологія". В своїй промові "Результати и стремления современной бактериологии" (1907) вчений зазначив: "Імунітет - вчора, етіологія - сьогодні, загальна патологія і специфічна терапія - завтра".
В 1934 р. видано монографію про механізм руйнування мікробів в організмі "Биологические процессы разрушения бактерий". Вчений вважав, що мікроби руйнуються в тваринному організмі шляхом окислення з допомогою ферментів. В цьому його погляди розбігалися з поглядами 1.1. Мечникова - морфолога, визнаного автора фагоцитарної теорії.
М. Ф. Гамалія був одним із фундаторів вірусології в країні. Він зробив неоціненний внесок у вивчення таких вірусних інфекцій, як сказ (положення про існування прихованих форм), натуральна віспа (проблема елімінації натуральної віспи в СРСР), грип (метод профілактики грипу шляхом обробки слизової оболонки носа препаратами олеїнової кислоти). Він виявив і описав явище спонтанного лізису бактерій, яке, як було встановлено д'Ерелем, обумовлено дією вірусу-бактеріофага.
М. Ф. Гамалія одним із перших оцінив заслуги першовідкривача вірусів Д. І. Івановськоґо (1892) і розповів про його маловідомі роботи. Ще в 1900 р. М. Ф. Гамалія припустив, що злоякісні пухлини спричинюються "невідомими мікробами". Він вперше в історії науки висунув гіпотезу про вірусне походження пухлин.
Вірусна природа раку володіла думками М. Ф. Гамалії до кінця його життя. Цьомупитанню присвячена теорія раку (монографія "Вірусна теорія раку і його лікування"). Ця теорія набула розвитку у працях Л. О. Зільбера і М. О. Морозова.
7 вересня 1920 p. M. Ф. Гамалія надіслав до вакцино-сироваткової комісії проект інституту з особливим науковим відділенням, де він сподівався розгорнути дослідження не тільки з натуральної віспи, а й інших "невидимих мікробів" (віруси). Цю ідею він втілив разом із Л. О.Зільбером, створивши перші в СРСР вірусологічні лабораторії в інституті ім. І. І. Мечникова, в Інституті експериментальної ветеринарії. Впродовж кількох років М. Ф. Гамалія керував діяльністю вірусної комісії АН СРСР. Отже, він є одним із засновників вірусології в нашій країні.
8 останні роки життя М. Ф. Гамалія вивчав проблеми загальної імунології, вірусології, натуральної віспи, грипу, специфічного лікування туберкульозу. Шукаючи шляхи лікування цієї хвороби, створив вчення про відновні процеси організму, запропонував оригінальний препарат-регенератор. В 1962 р. видано книгу "Лікування туберкульозу препаратами почесного академіка М. Ф. Гамалії". В 1966 р. вийшла добірка його праць, присвячених впливу цього препарату при різних хворобах (туберкульоз, виразкова хвороба, невралгія).
В 1939 р. з ініціативи М. Ф. Гамалії створюється загальносоюзне товариство мікробіологів, епідеміологів й інфекціоністів, незмінним головою, а потім почесним головою якого він був. М. Ф. Гамалія зробив гідний внесок в елімінацію таких заразних хвороб, як сказ, холера, чума, натуральна віспа, туберкульоз. Ефективна боротьба з інфекційними хворобами з уражаючими наслідками в СРСР - заслуга епідеміології, яка дійсно є стратегією і тактикою в розв'язанні проблем охорони здоров'я на популяційному рівні. На конференції Всесоюзного товариства мікробіологів, епідеміологів й інфекціоністів в 1939 р. свою програмну доповідь М. Ф. Гамалія розпочав словами: "Задача, обьединяющая нас, - микробиологов, зпидемиологов и инфекционистов, состоит в ликвидации инфекций...".
Формування і становлення видатних вчених зі світовим ім'ям - мікробіологів, патологів, епідеміологів, організаторів охорони здоров'я, педагогів - М. Ф. Гамалії, Я. Ю. Бардаха, Д. К. Заболотного, Л. В. Громашевського, М. М. Соловйова та багатьох інших відбувалося в Одесі - колисці епідеміології.
М. Ф. Гамалія - основоположник багатьох актуальних напрямків розвитку науки. Ю. І. Міленушкін (1967) писав: "...Він дуже багато зробив, проте значно більше розпочав...". Для підтвердження цих слів слід навести хоча б стислий перелік його робіт: ідея хімічних вакцин, вакцинація проти холери, бактеріолізини, вакцинальна гарячка, проблема ліквідації натуральної віспи, агресини, прихована інфекція при сказі, чумі, антибіотичний вплив бактерій на злоякісні пухлини, антагонізм мікробів, епідеміологія паразитарних тифів, гетероморфізм бактерій, специфічне лікування туберкульозу, захисна роль носового секрету при грипі, імуногенез шкіри.
Заклик невпинно шукати нові шляхи в науці - головний заповіт М. Ф. Гамалії. При всій своїй схильності захоплюватися, він був дуже обережним щодо публікації висновків, особливо якщо йшлося про серйозні проблеми. Сучасні вчені повинні творчо використовувати його багату ідейну спадщину на нових шляхах, у нові часи, з допомогою нових методів дослідження.
4. Смерть М.Ф. Гамалії.
Фатальний кінець для М. Ф. Гамалії настав раптово - 29 березня 1949 р. Серце, яке невтомно працювало понад 90 років, зупинилося назавжди. Журнал Пастерівського інституту в Парижі писав, що в могилу зійшов останній представник блискучої пастерівської епохи. Дійсно, він був ланкою, яка з'єднувала славетний період наукових відкриттів біології, бактеріології, патології, медицини кінця XIX ст. з сьогоденням. Ці відкриття є засадами законів епідеміології інфекційних хвороб, визнання і швидке застосування яких у протиепідемічній практиці охорони здоров'я дозволили блискуче розв'язувати проблеми інфекційної патології.
Висновок.
Пам'ять про нашого земляка-одесита увічнено спеціальною постановою Ради Міністрів СРСР. Найбільшому Інституту епідеміології і мікробіології АМН присвоєно ім'я почесного академіка М. Ф. Гамалії. Перед будинком, де розміщується кафедра мікробіології II Московського медичного інституту, встановлено бюст М. Ф. Гамалії, запроваджено стипендії його імені в навчальних закладах. Згідно з постановою Ради Міністрів СРСР, видано його праці в 6 томах. Як і Д. К. Заболотний, М. Ф. Гамалія все своє життя служив істині, Вітчизні і народові. Його думки і почуття були націлені на добробут, здоров'я і щастя народу.
Література .
1. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю.,- Історія медицини. К. 1991
2. Верхратський С.А., - Історія медицини. М. 1983
3. Мулановський М.П., - Історія Медицини. М. 1969
Loading...

 
 

Цікаве