WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гепатити - Реферат

Гепатити - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Гепатити
Гепатити - широко розповсюджене захворювання, які часто приводять до інвалідності даних хворих, втрати працездатності, що обходиться державі в міліардні суми і більше. Знання етіології, патагонезу, клінічних проявів захворювання, методів лікування допоможе медсестрі вміло доглядати хворих, надавати невідкладну допомогу, організувати профілактичну роботу серед населення, вести боротьбу з алкоголізмом, як соціальним злом, запобігати ці важкі хвороби.
До цієї групи належать гепатити, що виникають у хворих на цитомегаловірусну інфекцію, звичайний герпес, інфекційний мононуклеоз, аденовірусну інфекцію тощо. Ці захворювання широко розповсюджені, свідченням тому є наявність специфічних антитіл у 60-90 % дорослих людей. Ураження печінки викликають збудники вказаних хвороб. Морфологічні зміни в органі подібні до вірусних гепатитів А та В.
Епідеміологія. Джерело інфекції - хвора людина і вірусоносії. Основні механізми зараження - повітряно-крапельний, контактний. Можливе зараження при гемотрансфузіях, а при аденовірусному та мононуклеозному гепатитах - ще фекально-оральне. Герпетична та цитомегаловірусна інфекції можуть також передаватися трансплацентарно.
Зараження відбувається переважно в перші роки життя. Частіше зустрічаються спорадичні випадки, рідше - невеликі епідемічні спалахи.
Цитомегаловірусний гепатит. Тривалість інкубаційного періоду невідома. У дорослих цитомегаловірусна інфекція перебігає латентно або у вигляді грипоподібного захворювання, субфебрилітету неясної етіології. Вірус може тривалий час персистувати в організмі й активізуватися при зниженні імунного захисту. Генералізація інфекції характеризується високою і тривалою гарячкою, тяжкою інтоксикацією, гепато- і спленомегалією, інтенсивною жовтяницею. Остання обумовлена ураженням клітин печінки та жовчних протоків. Печінка болюча при пальпації. Обов'язковим компонентом хвороби є затяжна вірусна пневмонія, антибіотикотерапія якої не ефективна. У деяких хворих розвивається енцефаліт.
Важче перебігає вроджена цитомегаловірусна інфекція у новонароджених і дітей молодшого віку. Поряд з гепатитом мають місце тяжка пневмонія, ураження нирок, слинних залоз, реактивний еритробластоз, геморагічний синдром (геморагічна пурпура, крововиливи в слизові оболонки, криваве блювання, домішки крові в калі, кровотечі з пупка, зрідка - крововилив у мозок та інші органи). Печінка та селезінка збільшені значно, болючі. Жовтяниця наростає поступово, протягом 2-3-х тижнів, потім повільно зменшується і через 2-3 міс зникає. Іноді вона має хвилеподібний перебіг, зменшується і знову наростає при загостренні процесу. У більшості хворих виникає енцефаліт. Можливі вроджені ураження очей (катаракта, хоріоретиніт, атрофія зорового нерва). У сироватці крові збільшені вміст білірубіну, ліпопротеїдів, активність АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази. Розвиваються анемія, тромбоцитопенія, ретикулоцитоз, моноцитоз.
Герпетичний гепатит зустрічається рідко і є одним з проявів генералізованої, дуже важкої інфекції. Генералізація частіше спостерігається у людей з пригніченим імунітетом внаслідок вживання імунодепресантів, цитостатиків, променевої терапії, при СНІДі, а також у новонароджених і дітей до 2 міс. Герпетичний гепатит зустрічається як при первинній, так і при рецидивуючій інфекції.
Інкубаційний період 5-7 днів. Початок гострий. Хвороба характеризується високою і довготривалою гарячкою, вираженою інтоксикацією, диспепсичними явищами, кволістю. Переджовтяничний період короткий. Жовтяниця наростає швидко, з'являються гепатолієнальний і геморагічний синдроми. Перебіг дуже важкий, нерідко ускладнюється гострою печінковою недостатністю, енцефалопатією і закінчується смертю. Летальність висока, виздоровлення наступає рідко.
Ізольованого герпетичного гепатиту не буває, він поєднується з герпетичним енцефалітом, вірусно-бактерійною пневмонією. Наявність типової висипки на шкірі та слизових оболонках допомагає в діагностиці. При біохімічному дослідженні крові знаходять високий рівень білірубіну за рахунок прямої фракції і помірне збільшення активності АлАТ.
Мононуклеозний гепатит є одним із проявів інфекційного мононуклеозу, який викликається вірусом Епштейна - Барра. Інкубаційний період триває 5-18 днів і довше.
Ураження печінки зустрічається у більшості хворих і перебігає у вигляді жовтяничної і безжовтяничної форм. Переджовтяничний період короткий, проявляється слабкістю, нездужанням, зниженням апетиту, нудотою, іноді блюванням, відчуттям важкості в правому підребер'ї. Печінка та селезінка збільшуються вже з 3-4-го дня хвороби і досягають максимальних розмірів на 6-10-й день. Типовою є значна спленомегалія. Інтоксикація виражена і довготривала. Жовтяниця переважно не інтенсивна. Рівень білірубіну в крові збільшується в 2-3 рази, зростає активність АлАТ, лужної фосфатази, показник тимолової проби. У сечі короткочасно з'являється білірубін, уробілінурія довготривала.
Гепатит, як правило, супроводжується іншими кардинальними симптомами інфекційного мононуклеозу: гарячкою, тонзилітом, генералізованою лімфаденопатією. В 1/4 хворих спостерігається короткочасна екзантема. Інтенсивність жовтяниці зменшується разом із зникненням цих симптомів. Розміри печінки та її функція нормалізуються повільно, за 3-4 тиж і пізніше. В крові лейкоцитоз, лімфо- і моноцитоз, з'являються атипові мононуклеари.
Аденовірусний гепатит у жовтяничній формі зустрічається частіше у дітей до 3-х років життя, у старших - в безжовтяничній. Характерне поєднання катаральних явищ верхніх дихальних шляхів і збільшення печінки та селезінки. Гепатолієнальний синдром зустрічається у 1/3 хворих. Печінка збільшується мало і короткочасно - до 2-х тижнів і менше. Диспепсичні явища незначні, зустрічаються рідко. Болі в животі відсутні. Колір сечі майже не змінюється. Показники білірубіну, амінотрансфераз, тимолової проби в сироватці крові порушуються мало. Захворювання може рецидивувати.
При цитомегаловірусній інфекції найбільш доступне цитологічне дослідження осадів слини і сечі, шлункового вмісту, ліквору на наявність характерних цитомегалічних клітин. Діагноз герпетичних гепатитів стає переконливим при виділенні вірусу з крові, слини, сечі, спинномозкової рідини, пунктатів печінки, герпетичних пухирців. Вірусологічні та цитологічні дослідження здійснюють в умовах стаціонару.
Мононуклеозний гепатит уточнюють в реакції гетерогемаглютинації (Пауля-Буннеля, Ловрика та ін.). Для серологічної діагностики використовують РЗК із специфічними антигенами вірусів. Діагностичним є наростання титру антитіл у крові хворих у 4 рази і більше. Для цього необхідно досліджувати парні сироватки, які взяті на початку хвороби та в періоді реконвалесценції.
Діагноз аденовірусного гепатиту підтверджується вірусологічним дослідженням крові, слизу з зіва та носа, фекалій. Можна досліджувати відбитки слизової оболонки носа методом імунофлюоресценції. За допомогою РЗК, РН, РПГА визначають антитіла впарних сироватках хворого.
Диференціальний діагноз. Цитомегаловірусний гепатит відрізняється від гепатитів А та В відсутністю продромального періоду, поєднанням жовтяниці з високою і тривалою гарячкою й вираженою інтоксикацією, значним збільшенням печінки та селезінки і пневмонією з млявим перебігом.
Герпетичний гепатит клінічно відрізняється наявністю поширеної везикульозної екзантеми та енантеми, важкістю перебігу, поєднанням гепатиту з енцефалітом і гострою пневмонією.
При мононуклеозному гепатиті на відміну від гепатитів А та В, крім жовтяниці та гепатоспленомегалії, спостерігаються висока, тривала гарячка, тонзиліт, генералізована лімфаденопатія, екзантема, типові зміни в периферичній крові.
Аденовірусний гепатит відрізняється поєднанням гепатиту з фарингокон'юнктивальною гарячкою, пневмонією. Слід врахувати епідеміологічний фон (сезонні спалахи інфекції).
Гепатит В - інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту В, з парантеральним механізмом зараження, гострим або хронічним перебігом. Характеризується початковим періодом з астено-вегетативними диспетичними проявами, симптомами ураження печінки з порушенням обміну речовин.
Етіологія. Віріони гепатиту В (частинки Дейна) - мають зовнішню оболонку і внутрішню герільну серцевину: середовище серцевина вірусу містить фермент ДНК - полімерозу. Репродукція вірусу відбувається за одним з двох можливих варіантів - продуктивним або інтегративним. У разі продуктивної репродукції утворюються повноцінні віріони, інтегративної - проходить інтеграція ДНК з клітинним геном. Вірус не вдається культивувати в лабораторних умовах, є лише кілька видів культури первинного року печінки. Вірус стійкий до високих температур, його активність зберігається при нагріванні до температури 600С протягом 21 год. Добре зберігається при низьких температурах - до 6м, 15-20р.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі і вірусоносії. Вірус у великій концентрації міститься в крові, може виділятися з сечею, потом, слиною. Вірус поширюється двома шляхами: природнім і штучним. До штучного належить парантеральне зараження під час медичних маніпуляцій. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів.
Захворювання на гепатит часто реєструють серед хворих а туберкульоз і цукровий діабет, в хірургічних відділеннях.
До природного поширення інфекції належать статевий шлях інфікування та зараження дітей під час пологів, може бути транспаценторне зараження плода.
Сезонність не характерна. Хворіють люди не залежно від віку. Імунітет стійкий, довічний.
Патогенез. У патогенезі гепатиту В мають місце три основних синдроми зараження печінки: цитолізу, холестазу і мезенхільно-запальний. Основною особливістю є те, що ураження печінки пов'язане не з проникненням вірусу в гепатити, а з розпізнавання мантигенів вірусу імунокомпетентними клітинами.
Синдром цитолізу відіграє головну роль у патогенезі гепатиту В. Ступінь його вираженості значною мірою зумовлює тяжкість перебігу захворюваності.
Синдром холестозу характеризується порушенням відтоку жовчі. Розгляди секреторної функції гепотацитів - гепотацивний холестоз, ураження жовчних капілярів.
Мезинхімно-запальний синдром характеризується інфільтративними процесами і гіпергамма - глобулінемією.
Використана література.
"Епідеміологія" К. М. Синяка, - К. "Здоров'я" - 1993р.
Loading...

 
 

Цікаве