WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Апітерапія (лікування продуктами бджільництва) в медицині - Курсова робота

Апітерапія (лікування продуктами бджільництва) в медицині - Курсова робота

-- у деяких комірках між розплодом. У вулику розплід знаходиться на середніх стільниках гнізда, проти льотка. Пергу бджоли складають . у сусідні з розплодом рамки, а мед- у крайні стільники гнізда.
Новий стільник завжди світлий, але коли в ньому виводиться кілька поколінь бджіл, то він буріє. Пояснюється це тим, що після народження кожної бджоли у комірках залишаються кокони, якими личинки обплітаються перед лялькуванням. А коли в стільнику виведеться 12-15 поколінь, він темніє і не просвічується. У такому стільнику комірки стають набагато меншими, округлими, і тому бджоли з них виходять дрібними. Якщо такі стільники не вибракувати, то бджоли змушені будуть відгризати кокони від стінок комірок й "обновлювати" їх.
Розплід бджоли запечатують воском з домішкою перги. В такій кришечці є пори, через які до розплоду проникає повітря. Мед бджоли запечатують чистим воском, але під восковою кришечкою залишають повітряну порожнину. Таке запечатування має білий вигляд і називається сухим. Якщо бджоли порожнин під кришечками не залишають, то таке запечатування називається мокрим. У карпатських бджіл печатка меду в основному суха, іноді мішана. Часто комірки з пергою бджоли доповнюють медом. Рамки з таким комбінованим кормом дуже цінні весною, коли в сім'ях багато розплоду, для годівлі якого потрібен саме такий корм.
Коли в гнізді немає розплоду, то температура може коливатися від 14 до 28-35°, при наявності розплоду - бджоли постійно підтримують її в межах 32-35°. Якщо температура в цей період становитиме 30°, то бджоли народжуються з короткими хоботками, недорозвиненими крильцями тощо, а з підвищенням її до 36-37°- майже 25% розплоду гине. Це показує, що наявність розплоду є головним визначальним фактором підтримання постійної температури в гнізді.
Пасічник, знаючи біологічні особливості бджіл та умови, які вони підтримують у гнізді, завжди може надати їм необхідну допомогу т- влаштувати затінення вуликів, створити додаткову вентиляцію гнізд тощо.
Виділення бджолами воску і відбудова нових стільників. Віск бджоли виділяють спеціальними залозами, що знаходяться під восковими дзеркальцями. У перші три дні життя бджоли залози недорозвинені і воску не виділяють, а потім вони збільшуються і між 12 та 18 днем функціонують найінтенсивніше, після чого знову зменшуються. В льотної бджоли вони, як правило, не діють. Але коли сім'ю позбавити молодих бджіл, то при необхідності старі бджоли знову почнуть виділяти віск. Коли взятку немає, то бджоли майже не виділяють воску. Не будують вони стільників і при відсутності матки. Коли ж взяток продуктивний і постійний, то бджоли нормальної сім'ї виділяють віск безперервно.
Найенергійніше бджоли відбудовують стільники в трьох випадках: коли сім'я зовсім позбавлена гнізда, якщо в гнізді не вистачає місця для розміщення всіх бджіл і коли частина гнізда з розплодом пошкоджена. Цими біологічними властивостями бджіл і користуються пасічники при потребі отримання більшої кількості воску.
3. КОРМОВА БАЗА
Природним кормом для бджіл є мед і перга. Натуральний квітковий мед бджоли виготовляють із нектару, що виділяється спеціальними органами рослин - нектарниками. Рослини, здатні виділяти нектар, прийнято називати медоносами. Пергу, цей своєрідний хліб,, бджоли виготовляють з пилку, який збирають з квітів рослин, так званих пилконосів. Майже всі рослини-медоноси є одночасно і пилконосами. Але є невелика група рослин, з яких бджоли збирають тільки пилок. Сукупність рослин, що дають бджолам нектар і пилок, становить кормову базу бджільництва.
На просторах нашої країни медоносів і пилконосів нараховується кілька сотень як дикоростучих, так і культурних. В окремо взятій місцевості трапляються вони не всі і не в однаковій кількості. В районах інтенсивного землеробства основу кормової бази бджільництва становлять культурні медоноси, в інших місцевостях, зокрема і в Карпатах, пере-важають медоноси дикоростучі. Та навіть в межах двох сусідніх пасік, або на територіях їх можливих кочівель, різновидність і кількість медоносів буває неоднаковою. Взагалі ж медоносів, що можуть забезпечити медозбір для бджіл даної місцевості; як правило, нараховується лише кілька десятків, а для окремо взятої пасіки - всього два-три.
Одні медоноси зацвітають ранньою весною, інші - на початку та в середині літа, а деякі - в кінці літа і навіть восени. Причому одні з них цвітуть кілька тижнів або й місяців, інші - лише кілька днів. Деякі медоноси ледве задовольняють щоденні потреби бджіл у кормах, інші - забезпечують створення великого їх запасу. Але якою б не була їх медопродуктивність, ефективно вони будуть використані лише тоді, коли в період цвітіння на пасіці будуть сильні бджолосім'ї. А щоб домогтися цього, пасічникові потрібно знати особливості своєї кормової бази і медоносів, що її утворюють. Виходячи з особливостей і загальної медопродуктивності медоносних угідь, які може використати пасіка, він визначає оптимальний розмір пасіки для свого господарства.
4. ВИКОРИСТАННЯ МЕДОНОСІВ
Природа нектарів та нектаровиділення. Натуральний квітковий мед бджоли виготовляють з нектару. Нектар- це цукриста рідина, що виділяється спеціальними залозами або тканинами рослин, які прийнято називати нектарниками. Виділяють рослини нектар, щоб привабити комах для запилення квіток. Починають діяти нектарники лише тоді, коли рослина зацвіте. Виділення нектару тривав доти, поки не запилиться квітка і не відбудеться запліднення її яйцеклітини. Така закономірність характерна для рослин як в квітковими, так і позаквітковими нектарника-ми.
Виділення нектару в одних рослин триває кілька годин, в інших - кілька днів. Після запилення і запліднення перших квіток, значна частина поживних речовин використовується на розвиток зародків, насіння, тому квітки, що зацвітають на тій же рослині пізніше, виділяють значно менше нектару. Спеціальні досліди показали, що основна маса медоносів у перший період цвітіння виділяє приблизно 70- 80% всього нектару, тобто в 3-4 рази більше, ніж протягом другої половини цвітіння. Це значить, що кожен пасічник, застосовуючи кочівлю, повинен перевезти свою пасіку на медозбір за день-два до початку цвітіння медоносів.
Умови, від яких залежить нектаровиділення. Різні рослини, як уже згадувалось, виділяють неоднакову кількість нектару як з розрахунку на одну квітку, так і на одиницю площі та часу. Крім того, інтенсивність нектаро-виділення значною мірою залежить від сукупності навколишніх умов: сонячного світла, температури, вологості повітря та грунту, агротехніки тощо. Квітки південної, освіченої сонцем частини рослини виділяють у 3-4 рази більше нектару, ніж затіненої, північної. Саме в цієї причини у високогір'ї Карпат, де переважає хмарна з дощами погода, в пе-ріод масового цвітіння такого могутнього медоносу, як іван-чай, бджоли часто зовсім не мають медозбору, або віндуже мізерний.
На Україні розрізняють п'ять грунтово-кліматичних зон: Степ, Лісостеп, Полісся, Крим і Карпати. Є медоноси, характерні для всіх зон, але трапляються й такі, що ростуть лише в кількох, або в одній з них.
Loading...

 
 

Цікаве