WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Розвиток хірургії в Україні - Реферат

Розвиток хірургії в Україні - Реферат

Києві перше відділення серцевої хірургії, у 1983 p. - організовано НДІ серцево-судинної хірургії. Операції на серці почали виконувати в Київському НДІ клінічної і експериментальної хірургії, клініці торакальної хірургії Львівського медичного інституту, Харківському НДІ загальної і невідкладної хірургії, хірургічній клініці Донецького медінституту.
М.М. Амосов вніс великий вклад і у розвиток легеневої хірургії в Укра-їні, організувавши у 1952 p. в Києві спеціалізовані відділення, а в 1955 p. - першу в Україні кафедру торакальної хірургії. Науково-методичним центром трахеобронхіальної хірургії стала кафедра пульмонології Київсь-кого інституту вдосконалення лікарів.
У 50-х роках починається формування анестезіологічної служби в Україні. При провідних хірургічних клініках організовуються анестезіо-логічні центри. У 1957 p. кафедру торакальної хірургії було перетворено на кафедру торакальної хірургії і анестезіології Київського інституту вдо-сконалення лікарів, яку очолив професор A.I. Трещинський.
Удосконалились за останні десятиріччя діагностика та хірургічні мето-ди лікування захворювань органів черевної порожнини.
Велику роль щодо цього відіграв Київський інститут експерименталь-ної і клінічної хірургії, очолюваний академіком 0.0. Шалімовим.
У 1965 p. було організовано ЦЯДР захворювання нирок і сечовивідних шляхів (урології), який став науково-організаційним центром урологічної допомоги в республіці. Його очолюєакадемік О.Ф. Возіанов, президент Академії медичних наук України.
Поліпшення нейрохірургічної допомоги населенню стало можливим тільки зі створенням у Києві в 1950 p. Українського НДІ нейрохірургії на чолі з видатним нейрохірургом 0.1. Арутюновим, а пізніше - академіком А.П. Ромодановим.
У останні десятиріччя набула розвитку спеціалізована допомога при захворюваннях органів слуху та верхніх дихальних шляхів. Значний вклад у розвиток цієї галузі вніс професор 0.1. Коломійченко та його школа.
Важливу роль у розвитку онкологічної допомоги відіграє у повоєнні роки Український рентгенологічний інститут у Харкові і Київський науково-дослідний інститут онкології та радіології.
Велика заслуга в розвитку онкологічної допомоги в Україні належить академіку Р.Є. Кавецькому, який з 1960 p. і до кінця свого життя очолював створений ним Інститут експериментальної і клінічної
проблем онкології AH УРСР. Сьогодні цей інститут носить його ім'я.
Після війни розвиток хірургічної офтальмологічної допомоги пов'язаний з ім'ям академіка В.П. Філатова - директора Українського НДЇ очних хвороб і тканинної терапії. В. Філатов був не лише видатним вченим, але й прекрасним клініцистом-хірургом і педагогом. Ним запропоновано метод пересадки шкіри за допомогою мігруючого шкірного клаптя на живильній ніжці, який широко використовується в хірургічній практиці.
Гнійна хірургія знайшла розвиток у роботах відомого вченого В.Ф. Войно-Ясенецького. Поряд із хірургічною діяльністю, велику увагу він приділяв духовному наставництву. У 1921 p. ставши архієпископом Сімферопольським і Таврійським, він продовжує багато оперувати, консультує і навчає лікарів. Крім того, сумлінно виконує свої обов'язки як архієпископ. Його роботи внесли багато нового в проблему гнійної хірургії.
За релігійні переконання вчений був переслідуваний радянською владою, неодноразово арештовувався, сидів у тюрмі, був у засланні. Помер архієпископ Лука у 1961 p. на 85-му році життя. Похований в Сімферополі на міському кладовищі.
У повоєнний період було накреслено плани щодо зміцнення охорони здоров'я населення, оздоровлення зовнішнього середовища, запобігання за-хворюванням, збільшення тривалості життя людини, розширення мережі лікувальних закладів, поліпшення дослідницької роботи з боротьби зі зло-якісними пухлинами, розвитку грудної, пластичної, відновної хірургії, випуску нових фармакологічних препаратів і медичної апаратури. У той час здавалося, що є всі умови для здійснення цих планів. І лише сьогодні ми усві-домлюємо, як мало зроблено в цьому напрямку, скільки невикористаних можливостей і резервів є ще стосовно цих питань. Мало того, багато в чому ми не лише не досягли прогресу, а, навпаки, зробили значний крок назад. Тоталітарна адміністративна система, що склалася в СРСР, вичерпала себе і увійшла в суперечність із вимогами суспільства. Із середини 70-х років поча-лося зниження темпів економічного зростання, стали помітні явища стагнації. Це позначилося на всіх галузях народного господарства, в тому числі й на системі охорони здоров'я, фінансування якої проводилося за залишковим принципом. Бюджетні видатки на охорону здоров'я неухильно зменшувалися. Так, у 1960 p. вони дорівнювали 6,6 % від загального бюджету, у 1985 p. - 4,6 %, а у 1990 p. - лише близько 3 %.
У останнє десятиріччя у колишньому Радянському Союзі сталася низка великих катастроф. Найтяжчою з них з далекосяжними, важко передбачуваними наслідками для населення стала аварія на Чорнобильській атомній електростанції (1986), коли, за офіційними даними, у повітря потрапило понад 50 млн кюрі радіоактивних речовин. В Україні найбільшого радіоактивного забруднення зазнали райони Київської та Житомирської областей.
Все вищесказане призвело до того, що за чверть сторіччя в країні збільшилася вдвічі кількість дітей з вадами розвитку. Дитяча смертність у 2-2,5 разу перевищує показники розвинених країн. Частота захворювання на рак за період з 1930 по 1975 p. потроїлася, а до 1987 p. збільшилася ще у 1,5 разу. Тривалість життя зменшилася порівняно з показниками 1985 p. і становить 69,6 року. Про екологічне становище в країні не доводиться й говорити. Є відставання з багатьох клінічних дисциплін, у тому числі й хірургії. І пояснюється воно не тим, що у нас немає кваліфікованих фахівців. За хірургічною майстерністю українські хірурги не поступаються зарубіжним. Відсутність належного устаткування, сучасної діагностичної і лікувальної апаратури, медикаментозних засобів не дає можливості їм проявити себе. Не треба, однак, драматизувати ситуацію, яка склалася. Слід тверезо її оцінити, подивитися правді у вічі і докласти всіх зусиль, аби поступово виправити становище і піднести українську медицину, в тому числі й хірургію, до рівня світових стандартів.
Loading...

 
 

Цікаве