WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Комплексні гомеопатичні препарати німецької фірми Heel. Принципи ізопатії - Курсова робота

Комплексні гомеопатичні препарати німецької фірми Heel. Принципи ізопатії - Курсова робота

гомеопатична ліга (LMHI). Україна бере активну участь в міжнародних гомеопатичних організаціях. Національним віце-президентом від України в LHMI обрана професор Н.Є.Костинська.
Що стосується кадрів, то підготовка лікарів-гомеопатів проводиться в багатьох медичних вузах, де читаються курси за вибором по гомеопатії, в медичному інституті Української асоціації народної медицини, в Київській академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика , в Гомеопатичній школі Попових.
3) Основні принципи гомеопатії .
Спостереження за дією багатьох ліків привело Ганемана до висновку, що всі випробувані речовини мають водночас і токсичні, і лікувальні властивості і що між ними існує закономірний зв'язок: речовина, яка може викликати деякі порушення в здоровому організмі, здатна лікувати аналогічні порушення в хворому.
В 1796 році Ганеман опублікував статтю "Досвід нового принципу для находження цілющих властивостей лікарських речовин", в якій вперше не тільки сформулював "принцип подібного" в медицині, але й дав чіткий ключ для оволодіння цим принципом - вказав, як знаходити лікарські засоби по "принципу подібності".
Перший висновок Ганемана : "Кожна діюча лікарська речовина збуджує в організмі людини відомий рід власного захворювання, яке тим своєрідніше, тим відмінне і сильніше, чим дієвіший цей лікарський препарат".
З іншого боку, буває, що хронічне захворювання раптом виліковується несподівано іншим важким захворюванням. Значить, робить висновок Ганеман, є такі хвороби, які здатні знищувати одна одну, і треба тільки навчитись розпізнавати, яка хвороба здатна знищувати іншу і чому. Як тільки ключ до розуміння цього механізму стане відоме, можна буде за допомогою ліків штучно викликати іншу, потрібну, хворобу, і тоді перше захворювання буде вилікуване.
Цілющим завжди являється такий засіб, який в здоровому організмі людини (і це принципово - саме в здоровому) здатний викликати подібну хворобу. Лікарський засіб для даного пацієнта буде гомеопатичним (подібним), якщо він здатен у нього (здорового) викликати стан найбільш близький до його хвороби.
Лікування по принципу подібного мобілізує захисні сили організму. Саме мобілізуючий ефект гомеопатичних ліків є суттю лікування по принципу подібного.
Принциповим питанням , яке викликає непорозуміння і сумніви зі сторони офіційної медицини, є дози лікарських речовин, які використовуються в гомеопатії. В гомеопатії дози, що викликають в організмі схожі на саму хворобу, але не токсичні явища, називають великими, а дози, які лікують ці ж самі явища, - малими. Таким чином, дозу лікарського засобу називають великою або малою в залежності від напрямку її дії, а не від кількості лікарської речовини.
Для створення єдиного дозування С.Ганеман взяв логарифми чисел при основі 10 і склав шкалу розведень. Концентрація речовин в кожному наступному розведенні зменшується в 10 раз.
Так, в гомеопатії вживаються речовини в таких кількостях, коли можна встановити вміст в долях грама ( наприклад, низьке розведення :D3 - 0.0001), а також високі розведення, в яких при розрахунку не можна виявити молекули, оскільки вміст речовини менший маси однієї молекули ( число молекул в 1 моль будь-якої речовини рівне 6,00253*10-23 - число Авогадро ). За рамками C12 або D24 розведення молекули бути не повинно. Тому говорити про дозу в такому розчині можна лише умовно. В цьому умовному сенсі малої дози називаються високі розведення.
Невимірні гомеопатичні дози суперечать " здоровому глузду ". Однак досліди вчених показали, що розчини високих розведень володіють біологічним ефектом.
Отже, гомеопатія - це метод лікування по принципу подібності малими дозами лікарських речовин. Головне в гомеопатії - принцип подібності, а застосування малих доз - обставина, яка логічно витікає з основного принципу.
С.Ганеман зробив ще одне геніальне відкриття - особливий спосіб виготовлення ліків. С.Ганеман готував лікарські речовини шляхом послідовних розведень, кожний раз струшуючи розчин. По мірі збільшення числа розведень вміст речовини або її концентрація зменшувались з кожним наступним розведенням. По мірі послідовних розведень і струшувань з'являється і підсилюється лікувальна дія ліків. С.Ганеман назвав цей метод приготування ліків динамізацією ( dinamis - сила). Перші розведення є низькими, а наступні - середніми і високими.
Робочий процес приготування таких ліків одержав назву "потенціювання", а розведення - " потенції ". " Гомеопатична динамізація - істинне пробудження в натуральних речовинах лікувальних властивостей, прихованих, коли ця речовина знаходиться в необробленому вигляді ".
В сучасній медицині цей метод використовується в гомеотоксикології, ізотерапії, антропософії, санум-терапії, суїс-органними препаратами, каталізаторами, метаболітами біохімічних процесів, нозодами і для зняття блокади " великої захисної системи " хімічними речовинами.
Гомеопатичні лікарські засоби призначають згідно закону подібності. Для встановлення подібності клінічну картину, яка спостерігається у хворого, порівнюють з дією гомеопатичного засобу. Дію кожного лікарського засобу вивчають перш за все за допомогою експерименту : випробовування лікарської речовини на здорових людях і тваринах.
Випробовування проводять з використанням " великих "доз лікарських речовин. Це можуть бути і перші десятинні розведення ( в даний час практично не застосовуються ), і низькі, середні, і високі сотенні.
Досліди проводять на практично здорових особах різної статі і віку, частіше за все сліпим методом, коли піддослідні і лікарі не знають, яку речовину досліджують. Ліки приймають щоденно, 3 рази на день, протягом тривалого (тиждень або місяць) періоду. Спостереження ведуть протягом прийому препарату і в подальшому - до зникнення симптомів.
Одержані у різних осіб дані, зведені в одне і звірені між собою, являються головною складовою патогенезу.
При гомеопатичному лікуванні інколи виникають короткочасні погіршення стану. З'являються симптоми, що спостерігались у хворого в минулому або властиві його родичам. Загострення, на відміну від побічних дій, при правильному виборі мають тенденцію зменшуватись і зникати, не дивлячись на продовження прийому препарату в тій самій дозі.
На думку гомеопатів, поява загострення у хворих - часто показник адекватно призначеного лікування.
Таким чином, основним завданням експериментальних дослідів на здорових людях є вивчення гомеопатичнихлікарських засобів і виявлення психічних, індивідуальних і загальних симптомів.
С.Ганеманом було встановлено, що один і той самий засіб, правильно підібраний і добре динамізований, не однаково діє на різних пацієнтів. Хворі, на яких той чи інший препарат діє особливо добре, мають не тільки схожу будову тіла і фізичні ознаки, але й особливості поведінки, реакцію на захворювання і інші функціональні і психологічні ознаки. Так склались уявлення про конституційні типи в гомеопатії.
Згодом сформувалось уявлення про дві подібності в гомеопатичній практиці: перша - між лікарським засобом і захворюванням і друга - між лікарським засобом і хворим.
В гомеопатичній практиці класифікація конституційних типів
Loading...

 
 

Цікаве