WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вплив фізіологічних та хімічних факторів на ріст бактерій E. coli штаму МС 4100 - Курсова робота

Вплив фізіологічних та хімічних факторів на ріст бактерій E. coli штаму МС 4100 - Курсова робота

оксигенації ( мал. 1 ). Як свідчать отримані дані, бактерії виходять на експоненційну фазу розвитку при глибинному культивуванні та в умовах аерації вже через 1 годину після початку досліду. В умовах оксигенації лаг - фаза продовжується до 2 годин, після чого динаміка росту практично не відрізняється від динаміки росту аерованної суспензії. Це свідчить про те, що у випадку оксигенації штам потребує більше часу для адаптації антиоксидантних систем до підвищенного вмісту кисню в культуральному середовищі. Оксигенована та аерована культури характеризуються значно більшою продуктивністю, ніж культура, що розвивалась в анаеробних умовах. Хоча всі три культури досить швидко і за порівняно короткий проміжок часу адаптуються до умов культивування, середній час подвоєння клітин в експоненційній фазі розвитку суттєво відрізняються. Так, найбільший час подвоєння клітин в культурі, що розвивалася в умовах глибинного культивування - 2 години 45 хвилин. Майже однаковий цей показник у оксигенової та аерованої культур - 45 хвилин та 50 хвилин відповідно. Середній час подвоєння клітин розраховувався за формулою :
, де
Т - середній час подвоєння клітин, хв;
t1 і t2 - часові межі лінійного періоду експоненційної фази, хв;
ОД2 і ОД1 - значення оптичної густини, які відповідають часу t2 і
t1 відповідно ( при ? = 670 нм ).
Продовженість експоненційної фази у оксигенованої культури - 2 години, у аерованої - 2 години, а у культури, що вирощувалась в умовах глибинного культивування - 4 години 30 хвилин.
У попередніх дослідженнях було виявлено, що після обробки нативних клітин E.соlі алоксаном, у них різко підвищувалась активність каталази. Було зроблено висновок, що алоксан викликає підвищення в клітинах концентрації АФК, а саме пероксиду водню. До подібного висновку дійшли і деякі вітчизняні та зарубіжні дослідники. Зважаючи на це, ми дослідили дію алоксану на бактерії штаму МС 4100.
При вивченні впливу різних концентрацій алоксану на ріст бактерій нами виявлено, що ріст бактерій достовірно підвищується порівняно з контролем при концентраціях алоксану в 500 мкмоль /л, 1000 мкмоль / л та 1500 мкмоль / л ( мал. 2 , табл. 1 ), що вказує на існування певного стимулюючого ефекту алоксану при таких концентраціях. Достовірне підвищення кількості бактерій при концентрації алоксану 500 мкмоль / л додатково підтверджується експериментами по вивченню росту бактерій при різній тривалості дії алоксану, де при концентрації алоксану 500 мкмоль / л після 30 хвилин інкубування також виявлене достовірне збільшення кількості бактерій порівняно з контролем. Це говорить про те, що потужність антиоксидантних систем даного штаму є достатньою для ліквідації цитотоксичного впливу алоксану при концентраціях до 1500мкмоль / л.
Результати вивчення виживання бактерій при дії алоксану в концентраціях 1500 мкмоль / л через 30 хв, 60 хв та відразу ж після додавання алоксану наведені на мал. 3 і в табл. 2. Аналіз наведених даних показує достовірне збільшення кількості бактерій порівняно з контролем після 30 та 60 хв інкубування. Звертає на себе увагу та особливість, що після 30 хв інкубування швидкість росту бактерій в контролі зрівнюється зі швидкістю росту культури, в яку був доданий алоксан. Це наводить на думку, що за час до 30 хв алоксан повністю метаболізується в клітинах і після цього вже ніяк не впливає на ріст культури.
ВИСНОВКИ.
1. Отримані в попередніх дослідженнях дані про роль алоксану як генератора активованих форм кисню, зокрема пероксиду водню, доповнені в даній роботі фактами, що вказують на певний позитивний фізіологічний вплив алоксану на клітини E.соlі.
2. Показане достовірне підвищення росту бактерій у відповідь на обробку клітин алоксану при концентраціях до 1500 мкмоль / л, що свідчить про стимулюючий вплив алоксану на даний штам.
3. Визначено максимальний час впливу алоксану на бактерії даного штаму, який дорівнює 30 хвилинам, після закінчення якого швидкість росту бактерій в суспензії, в яку було додано алоксан, знижується до швидкості росту бактерій в контрольній суспензії і далі вже не змінюється.
4. Виявлена різна продуктивність культури бактерій в залежності від вмісту кисню в культуральному середовищі, що відображається у відмінностях між середнім часом поділу клітин для різних культур.
ЛІТЕРАТУРА.
1. Баранов В. Г. 1983. Экспериментальный сахарный диабет. Роль в клинической диабетологии. Ленинград : Наука, 1983.
2. Єфімов, Германюк. 1983. Цукровий діабет. Київ: Наука.
3. Лурьє Ю.Ю. Справочник по химии. М.: 1985.
4. Carmel-Нarel, O., Storz, G., 2000.Roles of glutathione - and thioredoxine - dependent reduction systems in the E.соlі and S. cerevisiae responses to oxidative stress . Annu. Rev. Biochem. 54, 439 - 461.
5. Amabile-Cuevas., C.F.,Demple,B., 1991. Molecular characterization of the sохRS genes of E.соlі : Two genes control a superoxide stress regulon. Nucleic Acids Res. 19, 4479 - 84.
6. Aslund, F., Zheug, M., Beckewith, J., Storz, G., 1999. Regulation of the OxyR transcription factor by hydrogen peroxide and the cellular thiol - disulfide status. Proc. Natl. Acad. Sci. USA 96, 6161 - 65.
7. Christman, M.F., Storz, G., Ames, B.N., 1989. OxyR , a positive regulator of hydrogen peroxide - inducible genes in E.соlі and S. typhimurium, is homologous to a family of bacterial regulatory proteins. Proc. Natl. Acad. Sci. USA 86, 3484 - 88.
8. Лущак В. И., 2001. Окислительный стресс и механизмы защиты от него у бактерий. Биохимия 66, 592 - 609.
9. Семчишин Г. М. Вплив різних рівнів кисню на ріст E.соlі // Вісник Прикарпатського університету. Серія : біологія. - 2001. - Вип. 1.- с. 112 - 117.
10. Семчишин Г. М. Біохімічні особливості антиоксидантних систем штамів E.соlі з різною толерантністю до кисню. Автореферат. Чернівці: 2002.
11. Вершигора. Мікробіологія. К.: Наука. 1997.
12. Fridovich, І., 1978. The biology of oxygen radicals. Science 201: 875-880.
13. Gregory, E.M., F. J. Yost, Jr., and I. Fridovich. 1973. Superoxide dismutases of E.соlі : intracellular localization and functions. J. Bacteriol. 115 : 987-991.
14. Ingledew, W.J., and R.K. Poole. 1984. The respiratory chains of E.соlі . Microbiol. Rev. 48 : 222 - 271.
15. Moody, C. S., and H.M. Hassan. 1982. Mutagenicity of oxygen free radicals. Proc. Natl. Acad. Sci. USA 79 : 2855 - 59.
Loading...

 
 

Цікаве