WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → СНІД – чума ХХІ століття - Реферат

СНІД – чума ХХІ століття - Реферат

було знайдено: доведена можливість злиття інфікованих D4-клітин з неінфікованими.
Отже, якщо відбувається злиття невеликої кількості інфікованих D4-клітин із великою кількістю неінфікованих Т-лімфоцитів, це призводить до утворення гігантських багатоядерних клітин у мозку, лімфатичних вузлах і легенях хворих на СНІД.
Руйнування вірусом клітин D4 обумовлює дезорганізацію функцій усіх частин імунної системи, що спричинює яскраво виражену імунодепресію. Організм хворого вже "глухий" до реакцій клітинного і гуморального імунітету. Але перш ніж кількість лімфоцитів знизиться до такого ступеня, що розвинеться імунодефіцит, може пройти багато років. І весь цей час заражена людина, почуваючи себе здоровою, є джерелом інфекції для інших людей. У цьому полягає одна з підступних особливостей СНІДу.
8% дорослого населення України ніколи не чули про ВІЛ та СНІД.
9% респондентів вважають, що людина, яка виглядає здоровою та активною, не може бути ВІЛ-інфікованою.
Лише 27% респондентів чули про дії уряду або місцевих органів влади щодо протидії поширенню епідемії ВІЛ/СНІД.
Водночас про консолідацію міжнародної спільноти з метою боротьби з епідемією ВІЛ/СНІД, створення Глобального фонду та виділення коштів Україні на впровадження заходів протидії поширенню епідемії ВІЛ/СНІД відомо 38% опитаних,
(Моніторинг громадської думки населення України: Український інститут соціальних досліджень та центр "Соціальний моніторинг".
Властивості ВІЛ
Будова вірусу дуже складна. Але, на щастя, він дуже нестійкий, чутливий до хімічних і фізичних впливів. При температурі 22°С його активність зберігається незмінною впродовж чотирьох діб, як у сухому вигляді, так і в рідинному. Він утрачає свою активність після обробки впродовж 10 хвилин 0,5-відсотковим розчином гідрохлориду натрію або 70-відсотковим спиртом. Для нього згубними є домашні відбілюючі засоби. Також він гине при безпосередньому впливові спирту, ацетону, ефіру. На поверхні неушкодженої шкіри людини вірус швидко руйнується під впливом захисних ферментів організму і бактерій. Він швидко гине при нагріванні понад 57°С і майже миттєво під час кип'ятіння.
Передача ВІЛ
ВІЛ міститься у крові (зокрема й менструальній), спермі й вагінальних виділеннях інфікованих людей. Передаватися вірус може лише у разі потрапляння цих рідин в організми інших людей. Застосовуючи складні лабораторні технології, можна виділити вірус з інших біологічних рідин інфікованих людей, зі слини, приміром. Але рівень вірусу в цих виділеннях дуже низький, щоб бути заразним.
Таким чином, основними шляхами передачі ВІЛ є:
o Статевий контакт із ВШ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболонки, із яких вірус потрапляє у кров людини.
o Контакт крові з кров'ю. Це відбувається, як правило, при ін'єкціях, коли використовують уже використаний інструментарій. Ще нещодавно, коли не проводилось обов'язкове тестування донорської крові, це відбувалося під час переливання крові або через продукти з інфікованої крові. Дуже рідко передача ВІЛ можлива у випадках професійних травм працівників охорони здоров'я, приміром унаслідок уколу інфікованою голкою. На шастя, дослідження свідчать, що менше 1% людей, які випадково ушкодили шкіру зараженою ВІЛ голкою, інфікувалися.
o Вертикальна передача від матері до дитини під час вагітності, при пологах та під час годування (через молоко матері). Середній ризик передачі під час вагітності коливається в межах 25-30%, але може бути й вищим, коли в матері більш високе вірусне навантаження або розвинувся СНІД. Годування грудьми несе ризик передачі, і його варто уникати.
Визначення ВІЛ
Як правило, ВІЛ визначається тестом на ВІЛ-антитіла. Першим роблять тест, як правило, крові, але можливо і слини. Оскільки тест може бути позитивним навіть у неінфікованої людини - проводиться повторний тест.
ВІЛ - це ретровірус, уперше виділений Люком Молтаньє у травні 1983 року в Парижі. Особливість ретровірусів полягає в тому, що вони відтворюють свій генний матеріал у людських клітинах. Це означає, що інфіковані клітини залишаються такими до кінця свого існування.
Уперше про СНІД заговорили .у і вже кільканадцять років ця абревіатура не зникає зі шпальт газет та журналів світу.
СНІД - одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці XX сторіччя. Річ не в тім, що наразі ВО ОЗ офіційно зареєструвала понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. І навіть не в тім, що ми вже звикли до того, що 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом. А .в тім, що ми, як і багато років тому, не хочемо повірити, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного.
Період часу між інфікуванням і розвитком антитіл може бути різним. У більшості антитіла до ВІЛ починають вироблятися приблизно через 45 днів після інфікування. Але іноді розвиток антитіл може тривати до шести і більше місяців. Це одна з причин, коли відсутність антитіл не завжди означає відсутність інфекції. Важливо мати на увазі, що тест на ВІЛ-антитіла не є тестом на СНІД. Це лише тест на один із наслідків ВІЛ-інфекції, тобто непряма вказівка на присутність вірусу в організмі людини. Приміром, наявність у слині антитіл до ВІЛ не означає, що там присутній і вірус. Тест також не може показати, чи розів'ється в людини СНІД.
Існують також деякі лабораторні тести, спрямовані на пошук самого вірусу або його частин, їх не слід плутати з тестом на ВІЛ-антитіла.
Антиген є тією частиною вірусу, що стимулює вироблення антитіл. Людина з негативною реакцією на антитіла і позитивною на антигени має вірус, але її організм ще не виробив антитіл.
Розвиток інфекції в організмі людини
Більшість людей, що інфікуються ВІЛ, упродовж певного часу не відчувають, що вони інфіковані. У цей період у них можуть бути нетривалі нездужання у вигляді болю в горлі чи лихоманки, висипання,проносу, але бувають і серйозніші форми. Цей період не має зовнішніх ознак і може тривати іноді багато місяців і навіть років.
У деяких випадках у безсимптомний період у людини збільшуються лімфатичні вузли, але звертаємо вашу увагу на те, що будь-яке збільшення лімфатичних вузлів зовсім не є ознакою інфікування, тому що лімфатичні вузли можуть збільшуватися при багатьох захворюваннях.
Статистичні дослідження серед людей, що живуть із ВІЛ, засвідчили, що чим більше проходить часу, тим більша вірогідність того, що імунна система буде дужче вражена і в більшості інфікованих розвинуться інфекційні захворювання або пухлини. Ця статистика відображає лише загальні тенденції: кожна людина має індивідуальну реакцію організму на ВІЛ, яка може або призвести до клінічних виявів захворювання, або ні.
Збудники інфекцій постійно присутні навколо нас, і з ними імунна система здорової людини зазвичай справляється без проблем. Вони стають проблемою лише тоді, коли імунна система не працює належним чином і інфекції, що раніше перебували під її контролем, активізуються. В організмі людини також є особливі клітини. Якщо імунна система ушкоджується, ні клітини можуть викликати опортуністичні пухлини, а іноді й рак.
ВІЛ також може вплинути безпосередньо на організм, приміром уразити імунні клітини мозку. Тоді порушується робота центральної і периферичної нервової системи. Захворювання внаслідок опортуністичних інфекцій чи пухлин свідчать про те що в людини клінічна ВІЛ-інфекція.
Важливо розуміти, що ознаки СНІД і клінічних ВІЛ-захворювань є симптомами, викликаними певними інфекціями і пухлинами, але не ВІЛ як таким. Не можна відповісти на запитання, які е симптоми СНІДу, тому що існує широкий спектр можливих симптомів. Певні симптоми асоціюються з відповідними опортуністичними інфекціями.
Перш ніж поставити діагноз - СНІД, лікарі вивчають велику кількість симптомів і проводять тестування. Немає єдиного тесту на СНІД. Лікарі шукатимуть одну з опортуністичних інфекцій або рак при імунній недостатності.
Loading...

 
 

Цікаве