WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гігієна як наука. Загальні питання, історія та методологія гігієни (науковий реферат) - Реферат

Гігієна як наука. Загальні питання, історія та методологія гігієни (науковий реферат) - Реферат

медико-географічні,
клінічні, фізіологічні, біохімічні, токсикологічні, санітарно-статистичні та ін.
Метод санітарного обстеження є одним з основних прийомів у роботі санітарного лікаря під час вивчення чинників середовища (навколишнього, виробничого, житлового і т. д.), які впливають на здоров'я та санітарно-побутові умови життя людей, і полягає в здійсненні візуального спостереження та санітарного опису чинника або об'єкта, що підлягає дослід-женню.
Виділяють 2 різновиди методу санітарного обстеження: санітарний опис (оцінка санітарного стану об'єкта за зовнішніми ознаками) та поглиблене санітарне обстеження з використанням інструментально-лабораторних досліджень чинників навколишнього середовища.
Метод гігієнічного експерименту передбачає проведення експерименту (досліду) в реальних умовах (метод натурного гігієнічного експерименту) або його проведення в умовах лабораторії (метод лабораторного гігієнічного експерименту).
Виділяють 2 різновиди методу натурного гігієнічного експерименту: натурний, що стосується вивчення особливостей впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людей; та натурний, що стосується вивчення кількісних і якісних характеристик природного середовища, які склалися внаслідок трудової та побутової діяльності людини.
Суть методу лабораторного гігієнічного експерименту полягає в тому, що в лабораторних умовах на математичних, кібернетичних, санітарно-технічних та інших моделях і установках проводиться експеримент або з вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини, або з вивчення окремих чинників навколишнього середовища.
Метод санітарної експертизи передбачає дослідження та розв'язання будь-яких питань особами, які володіють сукупністю спеціальних знань у галузі гігієни і санітарії. До числа об'єктів, що підлягають санітарній експертизі, належать питна вода, продукти, підприємства громадського харчування, дитячі дошкільні та загальноосвітні установи, лікувально-профілактичні заклади, книги, дитячі іграшки, одяг тощо.
Метод санітарної освіти являє собою гігієнічне виховання та навчання населення основам здорового способу життя, правилам профілактики захворювань, формуванню його загально-гігієнічної та екологічної грамотності.
Підставою щодо забезпечення оптимальних умов для життєдіяльності людини та адекватного управління якістю середовища є гігієнічне регламентування.
У зв'язку із цим виникає нагальна потреба як загальнометодологічного, так і прикладного змісту в науковому обґрунтуванні оптимальних та гранично допустимих параметрів чинників навколишнього середовища, які служать основою для визначення та опрацювання гігієнічних нормативів, санітарних правил і норм та профілактичних заходів.
Гігієнічним нормативом називають чітко визначений діапазон параметрів чинника навколишнього середовища, який є оптимальним або безпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров'я людини, людської популяції і майбутніх поколінь.
В основі теорії й практики гігієнічного нормування знаходяться певні принципи, що їх використовують практично в" усіх галузях наукового регламентування чинників навколишнього середовища.
До провідних принципів гігієнічного нормування належать принципи примату (пріоритета) медичних показників, диференціації біологічних відповідей, розподілу об'єктів санітарної охорони, урахування всіх можливих несприятливих впливів, пороговості, залежності ефекту від концентрації (дози) та часу впливу, лабораторного експерименту, агравації та відносності нормативних положень. Основними складовими сучасної гігієни і санітарної практики є громадська та індивідуальна гігієна. Індивідуальна гігієна охоплює коло питань, що вирішує окрема людина і які торкаються її особистого здоров'я.
До сфери інтересів громадської гігієни входять питання, що стосуються здоров'я різних контингентів населення, населення в цілому і вирішення яких не підвладне окремій людині (санітарна охорона атмосферного повітря, питної води, ґрунту, профілактика шумових, вібраційних та радіаційних впливів, умови та охорона праці на виробництві, санітарний режим підприємств громадського харчування тощо).
Між індивідуальною та громадською гігієною існує тісний зв'язок. З одного боку, що кращими є загальні для всього населення гігієнічні та екологічні умови навколишнього середовища, то ефективнішими є заходи особистої гігієни. З іншого,- дотримання гігієнічних вимог в особистому житті не відокремлено від здоров'я інших людей (наприклад, паління нега-тивно впливає на нащадків, змушує оточуючих перебувати в зоні пасивного паління тощо).
Досягнення мети і реалізація завдань у галузі профілактики здійснюється двома основними формами практичної діяльності санітарної служби, що міцно взаємопов'язані, а саме: шляхомпроведення запобіжного (попереднього) і поточного санітарного нагляду.
Запобіжний санітарний нагляд - це заходи санітарної служби, спрямовані на забезпечення дотримання гігієнічних норм і вимог у процесі планування, проектування, будівництва, створення та уведення в експлуатацію різних об'єктів. o' Поточний санітарний нагляд - це заходи санітарної служби, спрямовані на дотримання гігієнічних норм і вимог у процесі функціонування тих чи інших об'єктів (після уведення їх в експлуатацію), зокрема стосовно умов перебування та праці людей, профілактики харчових та професійних отруєнь і захворювань, запобігання забрудненню навколишнього середовища тощо.
Держава зобов'язана надавати санітарним лікарям права обстежувати різні об'єкти, контролювати дотримання в них належних санітарно-гігієнічних умов, накладати адміністративні стягнення на винних в їх порушенні.
Структуру санітарно-епідеміологічної служби України та її основного підрозділу, яким є санітарно-епідеміологічна станція, наведено на мал. 2 і 3.
Відправною точкою діяльності санітарного лікаря, критерієм правильності ЇЇ спрямування, змісту і результатів має бути здоров'я населення. Вивчення і визначення його рівня та основних показників - важлива складова спільної роботи санітарної служби й лікувальних закладів.
Діяльність медичного працівника в галузі профілактики має психологічні і деонтологічні особливості, які суттєво відрізняються від обов'язків, притаманних фахівцям лікувального профілю. Останні в професійному плані, як правило, повсякденно спілкуються з окремими хворими та їхніми родичами. Сфера міжособистісних професійних контактів фахівців ме-дико-профілактичної справи значно ширша і, в деяких аспектах, значно складніша та відповідальніша. Адже діяльність санітарних лікарів пов'язана зі збереженням здоров'я не однієї людини, а багатьох, інколи сотень тисяч, людей. У процесі її виконання постійно виникає потреба в спілкуванні з керівниками і працівниками різноманітних установ і закладів (органів влади, різних державних інспекцій, промислових підприємств, закладів торгівлі та громадського харчування, комунального господарства та проектних організацій, лікувально-профілактичних установ та дитячих закладів тощо). Така різнобічність повсякденних службових контактів вимагає володіння знаннями не тільки з медичних дисциплін. Вона зумовлює необхідність високого рівня психологічної і деонтологічної підготовки та відповідних рис характеру, без яких неможливі конструктивні плідні міжособистісні контакти під час вирішення важливих проблем профілактичного та оздоровчого змісту.
Loading...

 
 

Цікаве